Зміни в РНБО та адміністрації президента: продовження чи видимість адміністративної реформи?
5 квітня президент указами скоротив апарати своєї адміністрації та Ради національної безпеки та оборони. Рішення, синонімами яких одразу почали називати чи то послаблення впливу (у випадку з РНБО) чи то кадрові перестановки (у випадку з АП), по суті мають бути черговими кроками адміністративної реформи.
Вони мають засвідчити, що президент не лише вимагає структурних змін від уряду, але й здатний проводити їх у "своїй єпархії", надавши додаткового поштовху змінам у Кабінеті Міністрів.
Адже поки що оптимізація центральних органів виконавчої влади відбувається в’яло, несистемно і ризикує розгубити сам потенціал реформи.
Хоча два рішення про зміну структури та штатного розпису апарату РНБО та АП були прийняті разом та вкладаються у схему "показових виступів з проведення адмінреформи", причини їх реалізації, а також можливі наслідки цих рішень є абсолютно різними.
РНБО. Рада національної безпеки та оборони – орган в українській системі влади дуже специфічний. Вже традиційно він відіграє різні ролі за різних політичних обставин.
За Віктора Ющенка Рада стала інструментом у протистоянні президента з Кабінетом Міністрів, що, природно, не оптимальним чином позначилося на роботі апарата цієї структури.
Функції РНБО та Кабінету Міністрів часто дублювалися. Аби виправдати такі дії, сфера національної безпеки у інтерпретації Віктора Ющенка охоплювала в собі будь-які проблемні питання політичного процесу.
У нових політичних умовах РНБО необхідно знаходити нове місце та роль в системі державного управління. Адже в існуючому вигляді Рада нагадувала собою п’яте колесо, не потрібне ані президенту, ані уряду.
Єдиний зрозумілий для президента варіант використання апарату РНБО, схоже, до сьогоднішнього дня полягав у використання його як ангару для "збитих льотчиків", яких позбавляли впливових посад та яким не знайшлося місця у інших органах влади.
Власне тому зміни в структурі та функціях апарату були необхідними. Оптимізація структури, функцій, кількості працівників та кількості заступників Секретаря РНБО – чи не єдиний вихід аби зберегти РНБО як значимий орган на політичній сцені.
Радикальне зменшення кількості заступників Секретаря – дасть змогу РНБО позбавитися великої кількості малоефективних "нахлібників". А оптимізація структури під виконання завдань, прямо визначених Конституцією та законом про РНБО, – дасть йому змогу зосередитися власне на координаційній ролі у визначенні політики національної безпеки та відтак спробувати віднайти своє нове місце у руслі її конституційних повноважень.
Структурна перебудова апарату РНБО очевидно є лише початком можливих змін, і поки що рано говорити наскільки серйозними і ґрунтовними вони будуть. Однак, амбіцію провести необхідні зміни і розуміння їх необхідності у Секретаря РНБО вже можемо констатувати.
Адміністрація президента. В даному випадку, ситуація є абсолютно іншою, як і іншим є контекст змін, які відбулися. Схоже, у випадку АП можна говорити про суто косметичні зміни, які жодним чином не зачіпають того, як вона працювала раніше і як вона працюватиме надалі.
Розмови про необхідність реформи апарату президента, обмеження впливу цього "неконституційного" органу та позбавлення його функцій органу влади регулярно ведуться у колах експертів та політиків.
Однак, всі попередні і, схоже, теперішня спроби змін (включно зі зміною назви) не змінювали суті діяльності цього органу як ключового в прийнятті державних рішень.
За часів президента Ющенка велося багато розмов про "зміну функцій" його апарату та "відмову від адміністративних важелів впливу". Зміна назви мала підкреслити ці зміни та перетворення апарату президента у суто обслуговуючий орган.
Однак, досить швидко секретаріат президента став заручником політичної боротьби, що велася між першими особами держави, так і залишившись його "основним плацдармом" для прийняття державних рішень.
Очевидно, що від такої практики роботи не відмовляється і оновлена президентська адміністрація. А її "оптимізація" є ні чим іншим, як даниною реформаторській моді.
Це підтверджують і заяви керівництва АП. Так, Ганна Герман вже встигла запевнити, що "все буде так як і було", а закріплення за новопризначеними радниками президента цілих управлінь адміністрації лише підтверджує цю тезу.
При цьому взагалі не береться до уваги принципова відмінність між функцією радника – незалежної особи, яка виконує дорадчу функцію з певного кола питань державної політики напряму спілкуючись з президентом, та керівника управління – бюрократа, що знаходиться у ієрархічному підпорядкуванні голови АП.
Короткі ж підсумки президентських указів такі. Стало ясно, що АП практично "випадає" з проведення адміністративної реформи. Адміністрація й далі залишатиметься квазіконституційним утворенням, повноваження якого переплітаються з функціями уряду та ключових міністерств.
А в ситуації з РНБО можемо бути обережними оптимістами, сподіваючись, що зміна структури апарату Ради оптимізує його роботу. Чи покращиться це якість державних рішень у сфері національної безпеки – побачимо.
Віктор Чумак, Директор Українського інституту публічної політики (УІПП), для УП
