Ляльководи та "язикові" маріонетки

В останній день зими 28 лютого на телеканалі ICTV з'явилась інформація від одного з регіоналів при портфелі про те, що за рік президентства Віктора Януковича в освіті та науці України відбулося більше реформ, ніж за всі роки незалежності України.

Це стало приводом ще раз більш уважно придивитись до реформаторів.

Про найголовнішого з них в освіті – Дмитра Табачника – за роки його видимості на публічному горизонті громадськості відомо практично все: і його музейні "подвиги", і етнографічні та мовні "дослідження" по "неукраїнцях-галичанах".

І таку людину Янукович призначив керувати найделікатнішою й чи не найвідповідальнішою та найвразливішою сферою в нашому житті – освітою!

Справжній його поклик видно із практичних кроків усієї регіональної команди.

Нечуваним масштабом розгортаються намагання закрити якнайбільше україномовних шкіл насамперед у тих місцевостях, де в радянські часи українськість нещадно виполювалась. Це східні та південні області нашої країни. Українську мову силовим методом витискають з органів місцевого самоврядування.

Але й цього замало!

Тишком-нишком міносвіти намагалося ухвалити нову мовну концепцію, головна суть якої – законодавчо перезакріпити новий головний постулат: в Україні мовою міжнаціонального спілкування є державна мова іншої країни – російська. Для цього, як і в радянські роки з такою ж метою, проголошується вільний вибір мови навчання.

Нагадаємо: щоб відстояти справді вільний вибір на право розмовляти українською мовою в Україні, батьки в Донецькій та Луганськиій областях змушені були вдатися до страйкових методів та погроз здійснити самоспалення. Щоправда, під тиском громадськості пункт про вибір мови довелося прибрати – це була одна з двох правок, прийнятих унаслідок роботи із сотнями пропозицій, отриманих під час громадського обговорення Концепції.

До слова, обговорення відбувалося в досить дивний спосіб – невідомо де й невідомо ким.

Принаймні активісти громадського руху "Не будь байдужим!" спостерегли, як у ніч проти 24 січня на сайті МОН повідомлення про те, що обговорення проекту згаданої Концепції розпочалося 27 грудня 2010 року, було замінено на інформацію, що пропозиції та зауваження приймалися з серпня 2010 року до 20 січня 2011 року.

Фальсифікації – стиль нинішньої влади, але цікаво, хто відповідає конкретно за цю? І під який саме заданий результат підганятиметься Концепція мовної освіти?

Чи це відтяжний маневр, що має на меті відвернути увагу суспільства від економічних злочинів влади? Чи крок до асиміляції українців та України?

Хотілось би запитати у творців Концепції мовної освіти, але це не так просто…

В інтернеті з великими труднощами вдалося дізнатися, хто ж готував нову мовну концепцію. Керівником робочої групи була призначена Євдокія Голобородько, доктор філологічних наук,член-кореспондент НАПН України, яка все своє наукове життя присвятила русистиці. Вона є автором понад 250 наукових праць із викладання російської мови в школах та вишах, за її підручниками в російськомовних школах України навчаються учні 5-9 класів. Пані Голобородько є активним учасником Всеукраїнського форуму русистів та товариства російської культури в Україні.

Євдокія Голобородько не приховує своєї громадянської позиції: "Одна из лучших идеологий – коммунистическая, которая имеет глубокие корни, фундаментальные теоретические работы и мировой практический опыт".

Перекладаючи українською: тоталітарна ідеологія – запорука нашого світлого майбутнього!

Тому зовсім не дивно, що в 2007 році президент Росії Володимир Путін, про особливу "любов" якого до нашої країни відомо всьому світу, нагородив Євдокію Голобородько медаллю Пушкіна "За великий внесок у поширення, вивчення російської мови, збереження культурної спадщини, зближення й взаємозбагачення культур і народностей".

У ЗМІ пані Голобородько не соромиться обстоювати проросійські норми концепції, відкрито заявляючи: "Документ розширює права російської мови в Україні, але виховання багатомовної особистості є однією з його цілей". І додає: "Не потрібно плутати мовну освіту й мовну політику".

Цікаво, як мовна освіта може йти всупереч мовній політиці? Аж кортить попросити Євдокію Голобородько поділитися цим ноу-хау.

Щодо інших учасників групи – інформація ще скупіша.

Це відомі науковці Микола Вашуленко, Любов Мацько, Тетяна Фролова, Лариса Шевченко. Але наші спроби порозмовляти зі членами цієї робочої групи виявили дивну картину: ніхто не знає, коли саме має відбутися нове, начебто вирішальне, засідання цієї самої комісії. І навіть якщо їм про це повідомлять, то все одне, двоє з п'яти членів комісії швидше за все не зможуть бути присутні на ньому просто фізично. Про графік засідань нам порадили запитати в директора Українського центру оцінювання якості освіти Ірини Зайцевої – мовляв, навіть Голобородько не знає цього краще.

Більше того: як виглядає нова редакція цієї самої Концепції, ніхто з рядових членів робочої групи не знає – хіба що із заяви пані Голобородько по телевізору (!).

Для чого тоді сама робоча група – незрозуміло.

Крім того, зі слів членів робочої групи взагалі неможливо зробити ніякого висновку про те, як вони ставляться до Концепції мовної освіти і яких змін у ній намагаються домогтися.

Насправді, до робочої групи входять іще багато членів, інформацію про яких усіляко бережуть від ЗМІ, відбуваючись загальними фразами на кшталт "у складі робочої групи – шість докторів наук, сім кандидатів, завідувачі та старші наукові співробітники лабораторій НАПН".

Та й не лише з учених – навіть сумнівних – складається робоча група. Наприклад, після останнього засідання часто почали цитувати слова юриста Ярослава Бортника, котрий, як виявляється, теж до неї входить.

У відповідь на закиди щодо суперечності Концепції мовної освіти досі чинному указу президента Віктора Ющенка "Про концепцію державної мовної політики" від 15 лютого 2010 року, цей експерт групи з юридичних питань заявив: "Ми спробували врахувати всі законодавчі норми, але це не так просто. Ви самі бачите, яке в нас законодавство".

Себто незручні норми закону можна просто обходити? Як креативно.

Зі спілкування з членами робочої групи важко зрозуміти, хто має якісь реальні важелі впливу на ситуацію з Концепцією.

На перший погляд, це Голобородько – тим більше що вона, на відміну від більшості членів робочої групи, зовсім не намагається відповідати ухильно, балансуючи між залишками сумління та інстинктом самозбереження. Проте не все так однозначно. Цілком імовірно, що Голобородько так само виконує замовлення Табачника, як Табачник – замовлення того, хто сидить над ним.

Думаємо, що громадськість України ще свого вирішального слова не сказала.

Свою позицію щодо Концепції й значення української мови в консолідації суспільства заявив, наприклад, Павло Полянський, який зразу ж подав у відставку з посади заступника міносвіти після призначення туди Дмитра Табачника.

У ЗМІ пролунало багато розумних критичних слів на адресу цієї Концепції.

Але чомусь до цього часу не чути президента АПН Василя Кременя, доктора філологічних наук, академіка Миколи Тимошика. Врешті-решт: де поділися "Просвіта", Товариство Української мови імені Тараса Шевченка, інші громадські організації?

Невже їм не болить?

Ганна Герман стверджує, що президент Янукович "ніколи не підтримає концепцію освітньої реформи" від Табачника.

Що ж, час покаже, хто ким крутить: собака хвостом чи навпаки… Або де сидить справжній Карабас Барабас.

Атанайя Та, спеціально для УП