Виселення з гуртожитків: капітал із державою проти людей
31 березня 2011 року прем'єр-міністр України Микола Азаров візьме участь у відкритті автомобільного руху із правого берега на лівий Дарницьким залізнично-автомобільним мостовим переходом через річку Дніпро в Києві.
Стрічка новин
Соціальна несправедливість – провідна риса сучасної України. Ця абстрактна характеристика узагальнює історію становлення бідності в нашій країні: тисячі конкретних людських кривд та поневірянь.
Її дзеркальне відображення – багатство як дороге й безмірне споживання – провідна мета тих, хто контролює національну власність та державу.
Олігархи як вершина цієї системи внутрішньої окупації замінили народ у відомій статті Конституції про джерело влади. Народ – це простір для крадіжки, правоохоронці – примус силою платити, телевізор – наркотик заспокоєння і розваг.
Що ж, ідея режиму Янукович будувати нову України для людей полягає в тому, що українці поза поняттям людини й "понятіями". Опозиція – тушкується у власному соку, церква – обережно напучує, сусіди не знають слова солідарність…
Поневіряння мешканців гуртожитків
У такому несприятливому становищі жителі гуртожитків давно втратили надію на отримання власного повноцінного житла.
Більше чотирьох мільйонів жителів гуртожитків по всій Україні також не мають достатніх прав на свої помешкання. Вони живуть у своїх кімнатках як орендарі, а не як власники. Значна частина цих будівель перебуває в процесі зміни юридичного статусу, або вже його змінила на користь приватних компаній, які приватизували державно майно.
Такий процес відбувається переважно поза спинами жителів гуртожитків, або при повному ігнорування законів та інтересів людей. Його наслідком став наступ приватного капіталу у змові із чиновниками на житлові права мешканців заданих гуртожитків та малосімейок.
Київські особливості цього процесу можна прочитати в "Україні молодій" та "Українській правді".
Ситуація в гуртожитках по вулиці Баренбойма показово критична.
Їхня територія приваблива близькістю до Дніпра, застарілістю всієї інфраструктури, прекрасною розв'язкою, що з'явиться після будівництва мосту через річку. Із цих міркувань компанія "Мостобуд" планує знести всі будівлі мешканців. Навіть попри те, що 2007 року Державною службою боротьби з економічною злочинністю щодо цього було встановлено факт службового злочину.
На їхньому місці будуватимуть щось "інвестиційно привабливе".
Олігархи позбавляють людей права на житло
Безпосередньо це вилилося у виселення вже досить значної кількості людей.
Молоду маму Інну Ходус залякали й насильно позбавили житла. Вона, як й інша частина людей, що боялися за своє життя та своїх близьких, не створила перешкод для горе-бізнесменів. Відразу до квартири пані Ходус заселили суддю, яка приймала рішення про її виселення. Їй, напевно, пообіцяли щось вигідне, але заборонене законом.
Рейдери від Мостобуду, однак, наштовхнулися на відчайдушний опір Вадима Есауленка. Чоловік більше трьох років боровся за своє право на житло – поневірявся по судам та просив підтримки в помаранчевих партій. Суд виніс йому рішення про виселення з гуртожитку, яке прокуратура визнала незаконним.
У Мостобуді зрозуміли, що затягувати реалізацію своїх планів по знищенню гуртожитків у судах і прокуратурах немає ніякого сенсу – відкладаються прибутки. Тому прийняли рішення про силове – ясно зрозуміло, що протизаконне й принципово не правове, – виселення Есауленка.
Першу спробу вони здійснили 14 грудня 2010 року.
Однак спроба виявилася невдалою через організований опір громадськості та націоналістів з ВО "Свобода". На групу захисників Есауленка декілька разів нападали невідомі люди спортивної статури. Ними спільно керували юрист Мостобуду Володимир Юрійович Ночовний з лейтенантом міліції Сипко Ігорем Юрійовичем та судовим виконавцем Ротанем Богданом Олександровичем.
Наступного разу ці ж особи повернулися 24 березня. Тільки з більшим силовим підкріпленням із невідомих осіб.
Вони прекрасно розуміли, що правових підстав діяти в них немає. Через це вони не показували документи, відмовилися журналістам та представитися пану Есауленку. А після мовчанки у відповідь на питання про мету їхнього візиту, вони дали команду про атаку групі невідомих. Напад був відбитий.
Із часом на місце подій підтягнулося керівництво Голосіївського райвідділку міліції та наряд ДСО. Почався пресинг активістів ВО "Свобода" із погрозами затримати тощо. Одного було затримано. Відпустили лише зранку.
Після витіснення активістів, міліція з "братвою" провела судових виконавців – згаданого Ротаня, а також Качуру Людмилу Володимирівну та ще групу людей, як згодом стало відомо, також судових виконавців.
Вадим Есауленко був насильно позбавлений житла. Зараз він – особа без місця проживання.
Цей чоловік далі продовжуватиме свою боротьбу.
Правові аспекти виселення
Жителі гуртожитків захищаються законом "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Право на проживання у своїй кімнаті гуртожитку по вулиці Баренбойма, 13 Вадимові Есауленко гарантується статтею 8 цього закону.
Київська міська рада в 2009 році прийняла рішення про "встановлення мораторію на виселення фізичних та юридичних осіб із гуртожитків", закликала товариств усіх форм власності "відкликати судові позови щодо примусового виселення мешканців гуртожитків" та "забезпечити захист житлових прав мешканців гуртожитків Києва в судах".
В указі президента №1073/2008 йдеться: мін'юст має "вжити у тижневий строк заходів щодо унеможливлення примусового виселення мешканців гуртожитків", МВС "вжити заходів щодо забезпечення реєстрації місця проживання громадян, мешканців гуртожитків".
Оскільки правових підстав виселяти Есауленка не було, то дії даних осіб потрапляють під 28-у статтю Кримінального кодексу – "Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією".
Хоча зрозуміло, що це нікого не цікавить.
Участь у прес-конференції
У РІА "Новости" було організовано прес-конференцію на тему виселення Есауленка. На захід було також запрошено представників рейдерів, а саме – юриста "Мостобуду" Володимира Ночовного. Він, до речі, сам мешканець гуртожитку, сусід Есауленка.
Представника ВО "Свобода" було не допущено до участі в заході із причин його політичного статусу. Хоча об'єднання взяло на себе інформаційний, силовий та правовий захист Есауленка.
Що ж, треба подякувати політиканам за дискредитацію політики. Окремо варто похвалити політтехнологів, які придумали ідею безпрапорності та безполітичності як засіб реанімувати помаранчевих політиків через створення громадських організацій.
Політичні висновки
Те що потрібне кримінальному капіталу, завжди буде підтримане державою. Кримінал і держава в Україні – дві сторони однієї медалі.
Закон не виконується – ним прикриваються.
Право людей на самозахист – єдина можливість відновити дієвість закону всупереч його узурпації з боку сил внутрішньої окупації.
Природне право нації на самозахист може постати як реальність тільки на основі: співпереживання чужих проблем, самоорганізації та солідарних дій простих українців.
Суд, прокуратура, бюрократія на стороні свавільних багатих злочинців. Журналістів ніхто не боїться: публічність – другорядна проблема зла. Тільки силовий спротив солідарних громадян насиллю режиму внутрішньої окупації зможе захистити їхнє право.
Відвоювання вкраденої держави – одне з важливих завдань націоналізму та майбутньої революції. Люстрація влади та бізнесу – механізм виконання цього завдання.
Капітал треба поставити в рамки конкуренції із суспільною та кооперативною формами власності. Обмежити його законом.
І дозволити озброєння українців із метою самозахисту.
Юрій Ноєвий, політолог, ВО "Свобода", спеціально для УП
