Подвійне громадянство в Україні: зміна, що вже давно на часі?
У той час як світова спільнота швидко інтегрується в єдину економіко-інформаційну мережу, максимально спрощуючи режими ведення транснаціонального бізнесу та всіма силами створюючи комфортні умови для вільного пересування осіб по всьому світу, Україна продовжує залишатись в глобальній системі координат "залюдненим островом".
План дій із лібералізації візового режиму, котрий було підписано 22 листопада на саміті Україна-ЄС, є документом, який потребує кілька років для втілення. І навіть після його виконання, як висловились посадовці ЄС, він не гарантуватиме автоматичного впровадження безвізового режиму між нашою державою і країнами Євросоюзу. Це означає, що для багатьох із нас отримання візи в країни Шенгенської зони, США та Англію й надалі залишатиметься задачею з багатьма невідомими.
У той же час у країні вже давно існує критична маса людей, якім просто необхідно безперешкодно переміщатись в будь-який час.
Сьогодні стає очевидним: і звичайний український студент, і впливовий бізнесмен, знаходячись на різних суспільних щаблях, мають спільну задачу – як зробити світ більш доступним для себе? Як зробити так, щоб не бути людиною, що дивиться на світ через паркан?
На моє питання: "Як Ви вирішуєте дану задачу?" – дехто із опитаних відзначив, що часто єдиним ефективним виходом є інструмент подвійного громадянства.
І таки відповіді були непоодинокими.
За неофіційними даними, сьогодні тисячі впливових ділових людей в Україні мають додаткові паспорти. Вони користуються їх перевагами, однак не бажають говорити про це відкрито.
Бажають мати додатковий паспорт і пересічні українці.
Так, за даними дослідження Центра Разумкова наприкінці минулого року, за підтримки Швейцарського агентства по розвитку й співпраці:
49,4% громадян нашої держави хотіли б мати громадянство ще однієї країни при збереженні українського громадянства;
13,7% – заради отримання громадянства іншої країни готові відмовитися від українського громадянства;
3,6% – коливаються з таким рішенням;
40,9% громадян не хотіли б мати подвійного громадянства ні за яких обставин.
Дані цифри є показовими. Хоча, безперечно, не можна ототожнювати мотивацію заробітчанина, студента та чиновника високого рівня. У кожного з них є різні причини для такого кроку.
На сьогоднішній день понад 100 держав світу допускають множинне громадянство, пропонуючи державні програми економічного громадянства, або громадянства за інвестиції.
Наприклад, острівна держава Сент-Кітс і Невіс, що входить до Британської Співдружності та розташована в Східній частині Карибського регіону, надає своє громадянство за інвестиції в об'єкти нерухомості вартістю від 350 до 500 тисяч доларів США.
Паспорт цієї країни можна також отримати через грошовий внесок до Благодійного фонду Диверсифікації цукрової промисловості, "Sugar fund" – у розмірі від 200.000 до 400.000 американських доларів. Розмір внеску залежить від того, чи оформлюється індивідуальне громадянство, чи громадянство в цьому мальовничому куточку кариб хоче отримати вся родина.
Сьогодні ця програма є особливо популярною. Адже наявність у родини паспортів Сент-Кітс і Невіс надає право безперешкодного в'їзду до 87 країн світу, включаючи Західну та Східну Європу, Канаду, Південну Корею, Аргентину та інші країни. На додачу дана держава також є й низько податковою юрисдикцією. Таким собі "податковим раєм" для підприємців.
Така ж програма діє й у ще одній державі карибського басейну – Домініці.
Відповідно до вимог програми економічного громадянства цієї держави, щоб отримати паспорт Доміники апліканту слід інвестувати 75.000 американських доларів для отримання індивідуального громадянства, або 100.000 доларів США, якщо громадянство отримує вся родина.
Щоб отримати паспорт цієї держави, зовсім не обов'язково витрачати час та приїжджати до країни. Достатньо лише заповнити пакет документів та замовити проведення співбесіди в себе на батьківщині. Паспорт Домініки замовник отримає вже через п'ять місяців.
А разом із ним – і право не сплачувати податки на території цієї держави за будь-яку діяльність поза її межами: чи то робота, чи прибутки від компанії, що зареєстрована в Домініці.
Відповідно до місцевого законодавства, уряд цієї країни не розглядає прибутки, отримані за межами своєї юрисдикції як джерело поповнення свого бюджету. Уряд також не вимагає від своїх громадян подавати будь-яку звітність про свою фінансову діяльність і доходи, навіть якщо власник паспорту не проживає на території Домініки.
Важливими вигодами, якими може користуватися громадянин Доміники – право безвізового в'їзду біль ніж у 100 країн. Серед них – Великобританія, Швейцарія, Ліхтенштейн та Сінгапур, а в країни Шенгенської зони його власник отримує візу протягом одного дня.
Маючи привабливий міжнародний імідж, дана невелика країна дозволяє своїм громадянам значно простіше отримати право постійного проживання в будь-якій країні Європи.
Схожа державна програма діє й в Англії.
Зокрема, у рамках програми "Інвестор" громадянин іншої держави може через кілька років отримати престижне громадянство Сполученого Королівства. Для цього бажаючому слід придбати нерухомість вартістю в 250.000 фунтів стерлінгів та розмістити на рахунку у одному з англійських банків 750.000 фунтів стерлінгів. Або ж стати власником державних бондів – облігацій на таку ж суму.
Як свідчать результати запитів у основних пошуковиках, попит на паспорти цих держав у рамках програм "громадянство в обмін на інвестиції" сьогодні стрімко зростає.
Така популярність як серед закордонних, так і серед споживачів пострадянського простору пояснюється низкою факторів. Зокрема, люди з подвійним/множинним громадянством, коли постають перед вибором: обов'язки якої держави необхідно виконувати, а якої не виконувати – мають більшу свободу дій.
Наприклад, здійснюючи підприємницьку діяльність на території однієї з держав, між якими підписана угода про уникнення подвійного оподаткування людина, може сплачувати податки в тій із них, де податок на дану господарську операцію нижчий.
Ще однією вагомою перевагою подвійного громадянства є те, що наявність кількох паспортів дозволяє впливовим людям мати "імунітет" у разі здійснення на них економіко-адміністративного тиску. Задля цього достатньо просто обрати "другою батьківщиною" державу, яка не видає своїх громадян. Такі прецеденти мали місце в Україні вже не раз, і всім добре відомі.
Крім того, ні для кого не секрет, що для здійснення громадянином України інвестицій за кордон, він має пройти через призму дозвільних процедур. Без допомоги спеціалістів та сплати чималої суми грошових коштів – здійснити таке майже неможливо.
Наприклад, для відкриття філії, або рахунку, або придбання нерухомості чи цінних паперів за кордоном, необхідно отримувати ліцензію НБУ, видачі якої передують ряд не досить приємних перевірок.
Подвійне громадянство є виходом і в цій ситуації.
І це можна зрозуміти, адже український бізнес усе більше намагається бути глобальним, виходячи на міжнародні ринки. Заробіток українських підприємців на міжнародній ниві може принести неабиякий прибуток не лише їм, а й економіці України. Тобто нам із вами, пересічним громадянам.
Із тим, що запровадження інституту подвійного громадянства в Україні могло б дати багато економічних переваг, погоджуються й вищі посадовці України.
Так, Борис Колесніков на саміті YES у Ялті, що проходив у жовтні цього року, в інтерв'ю Euronews зазначив, що не бачить у запровадженні подвійного громадянства в Україні "нічого недемократичного", і висловив свою позицію так: "Якщо приймуть, буде дуже непогано. Такі закони є в різних країнах світу. Питання в тому, де платити податки".
Однак поки що такі твердження продовжують залишатися скоріше деклараціями про наміри.
Діючий закон не містить визначення біпатризму, або множинного громадянства. Єдиною його складовою, яка певною мірою дозволяє нашим співвітчизникам користуватись економічними та правовими привілеями власника другого паспорту, є відсутність серед принципів державної політики принципу недопустимості таких випадків та певна невизначеність процесу підтвердження іноземного громадянства в законі "Про громадянство".
Ніяких санкцій за отримання паспорта іншої держави також не міститься ні в Кримінальному, ні в Адміністративному кодексах. Єдиним покаранням, що може бути застосоване до такого громадянина України, котрий має паспорт іншої держави -– втрата громадянства України.
Однак дана процедура є надзвичайно складною. Приміром, між Україною та державами ЄС немає такого договору про обмін інформацією.
Підбиваючи підсумки
Сьогодні все очевиднішим стає той факт, що Україна в середньостроковій перспективі навряд чи отримає безвізовий режим із країнами Євросоюзу. Обіцянки ж українських політиків про спрощення перетину кордону з ЄС залишаються не більше ніж деклараціями.
Попри це, кількість українців, які не хочуть миритись із цієї ситуацією та дивитись на цивілізований світ через паркан, збільшується стрімкими темпами.
Для багатьох із них додатковий паспорт, або подвійне громадянство – часто є єдиним дієвим способом отримати потрібну свободу переміщення та необхідний простір для підприємницької ініціативи, які в повній мірі не спроможна надати Україна.
Олександр Шаян, кандидат політичних наук, Tax consulting UK в Україні, спеціально для УП
