Системна криза влади в Україні
Нині вже всім зрозуміло, що будь-які ініціативи нинішньої влади в України приречені на поразку. І навіть не лише стратегічну, а й суто тактичну.
Всі "реформи" влади полягають в простому невпинному зростанні цін на всі групи товарів, збільшенні пенсійного віку, зростанні зовнішнього боргу, злочинності, корупції, катастрофічної некерованості всіх сфер людської діяльності.
Це мимоволі вимушена констатувати і сама влада, постійно критикуючи свої ж починання, скасовуючи вже видані величезні премії розробникам податкового кодексу і таке інше.
В чому ж тут справа? Чому нинішня влада навіть у принципі приречена на системні і систематичні помилки та прорахунки?
Злочинність за останні місяці зросла на 30%, кажуть, що насправді набагато більше, розкриття злочинів падає. Просто на очах у вражених викладачів, дякуючи "реформам" Табачника, у кризову галузь перетворилася освіта.
Збаламучені студенти почали погрожувати зброєю деканам, до аудиторій вриваються якісь невідомі особи в камуфляжі і масках. Такого не було з 1917 року.
Державна машина однозначно йде "в рознос". В магазинах зникла гречка, за нею потягнулося борошно. Такого не було з 1989 року, коли почав рушитися Радянський Союз.
Лікарні Києва просто окупувала небачена за останні 20 років армія бомжів. Голодних, немитих, позбавлених засобів існування людей просто візуально за останні місяці стало набагато більше. Все це "досягнення" нинішньої влади.
Простий народ "з тролейбусів" пояснює всі ці дивовижні явища дуже просто: був дурний, та взяв дурнувату, та не знали що робити, підпалили хату.
Натомість науковці намагаються аналізувати ситуацію на основі розкриття закономірностей суспільного розвитку.
В чому ж причина очевидної кожному зростаючої розбалансованості життя суспільства?
На мою думку, вона полягає в тому, що вибудувана система державного управління повністю позбавлена внутрішньої логіки.
Лише вкрай примітивні люди здатні уявити собі, що захопивши владу вони можуть робити з державою все, що їм заманеться, а система все одно буде працювати.
Так не буває, панове! Це чистої води ілюзія і утопія. Яким би великим начальником ви не були, але заправлена вами невідомо чим машина не поїде. Потрібен бензин.
Внутрішню логіку двигуна внутрішнього згоряння не здатен відмінити жоден диктатор і тиран. Так само і з внутрішньою логікою державного механізму.
Нинішній владний механізм начисто позбавлений внутрішньої логіки і тому не здатен не тільки ефективно працювати, але й діяти взагалі. Протиприродною є правляча коаліція комуністів з олігархами-капіталістами.
Позбавлена внутрішньої логіки державна релігія представлена УПЦ Московського патріархату. В Україні, в Києві, де християнами були ще князі Аскольд і Дір, а християнство ще до його розколу на католиків і православних офіційно було прийнято за 300 (!) років до виникнення Москви, Московський патріархат є очевидним алогізмом.
В країні, де за даними офіційного перепису 80% населення є етнічними українцями, а 70% народу є україномовними, в керівництві державою ні тих, ні інших майже немає Це ще один очевидний алогізм влади.
Список владних алогізмів можна продовжувати безкінечно. Розроблено закон про мови, який, на думку європейських експертів, є безпрецедентним в історії людства – держава намагається шляхом прийняття божевільного закону знищити свою ж державну мову!
Українську мову вимушена захищати Європейська комісія, яка займається правами національних меншин. Дійсно, українська нація і українська мова владними "інородцями" в Україні зведена до рівня третьорядної.
Причина нинішньої кризи криється в тому, що дуже швидко критична маса алогізмів починає перетворюватися на якість. І це правильно. Кількість неодмінно перейде на якість.
Система, позбавлена внутрішньої логіки, приречена на руйнацію. Тому можна передбачити навальне зростання всіляких ексцесів, допоки не буде зруйновано нежиттєздатну нинішню модель державного управління.
Науковий системний підхід стверджує, що система, позбавлена внутрішньої логіки, здатна лише деградувати. Позбавлена механізму логічно обумовленого внутрішнього управління, вона неминуче підпадає під управляння зовнішнє.
Україна, ще одне яскраве підтвердження цієї тези.
Фактично нині Україною реально розпоряджаються Міжнародний валютний фонд і Росія. При цьому між цими двома зовнішніми силами відбувся своєрідний поділ праці.
МВФ керує фінансами і соціально-економічним життям, а Росії дісталася гуманітарна сфера, армія, СБУ і таке інше.
Протягом лише декількох місяців СБУ перетворилася в щось на кшталт УПЦ Московського патріархату. Виявилося. що президент просто не має повноважень, щоб змістити Табачника, який його однозначно підставляє, так як гуманітарна сфера управляється, як і УПЦ, не з Києва, а з Москви.
"Кнопкодави" з Верховної Ради думають, що "клепаючи" бездарні закони, а потім їх переробляючи і доводячи до повного абсурду, вони зможуть займатися цим вічно, продовжуючи власний термін "народних обранців" до безкінечності.
Приймуть вони такого ж ґатунку, як і податковий кодекс, житловий і всі інші, "проштампують" пенсійну реформу, знімуть привілеї з усіх тих, хто своїм "горбом" і кров’ю їх заробили, а таким чином зекономлені гроші кинуть на розширення пільг собі рідним. Але нічого хорошого з цього не вийде.
Відмінити закони суспільного розвитку не дано нікому. Система, позбавлена внутрішньої логіки все одно приречена.
Петро Масляк, для УП
