Мережа сміливих
Наступ влади на наші права, нашу гідність, на наш добробут продовжується.
У країні ростуть ціни на газ, воду, електроенергію, продовольчі товари першої необхідності, на комунальні послуги, на бензин. Складається враження, що влада хоче довести українців до повного зубожіння. І духовного, і фізичного.
Громадські рухи організовують протести по кожному з напрямків наступу влади. Але, на жаль, ці виступи часто недостатньо організовані, недостатньо масові.
Ми обороняємось. Це приносить певний результат, але лише локальний. Репресивна машина набирає обертів.
Поки ми лише захищаємось, вони спокійні. Поки ми недостатньо організовані – у них розв’язані руки. Поки нас мало і ми діємо у звичний спосіб – вони по одному вибивають тих, хто здатен чинити Опір.
Необхідно усвідомити, лінія головного фронту проходить не у політичній площині, а у площині громадянській. І тому сьогодні вкрай важлива самоорганізація вільних людей у боротьбі з мерзотниками, які окупували владні кабінети. І колір партійного квитка тут не має значення.
Я переконаний: рух громадянського Опору повинен перейти на якісно новий рівень. Щоби ефективно протистояти діям влади пропоную наступні принципи, які допоможуть нам стати більш організованими і ефективними.
Принцип перший: у громадському русі супротиву ми не ворогуємо між собою.
Ми були свідками, як взаємопоборювання знищувало і нищить політичну опозицію. Не можна дозволити, щоб цей вірус знищив зсередини і громадський рух.
Кожен, хто сіє ворожнечу в громадському русі супротиву повинен розглядатись як людина, котра не розуміє самої логіки нашого руху і свідомо або несвідомо діє на користь влади.
Принцип другий: спеціалізація і кооперація.
Кожен з громадських рухів працює в певному суспільному секторі. Одні опікуються проблемами підприємців, інші борються зі свавіллям працівників ДАІ.
Хтось працює в журналістському середовищі, хтось – в мистецькому, хтось – у релігійному. Хтось піднімає на порядок денний проблему зростання цін, а хтось – питання корупції у владі.
Одні роблять усе можливе, щоб не допустити знищення української освіти Табачником, інші викривають протиправні дії міліції, ставлять на порядок денний проблему корупції в системі МВС.
Кожен тримає свою ділянку фронту. Але необхідно зрозуміти, що загальний фронт у нас один.
Отже, ефективно працюючи на своїй ділянці нам слід скоординувати свої дії і посилити взаємодопомогу. Поважаючи принцип спеціалізації як важливий і доцільний, ми повинні навчитись взаємодіяти і разом спрямовувати усі свої сили туди, де в даний момент найбільша загроза для спільної справи.
Принцип третій: у громадському русі супротиву не має бути призначених начальників.
Ми є свідками того, як вождизм знищує політичну опозицію. Особисті амбіції часто нівелюють спільні зусилля. В русі супротиву звичайно ж мають бути лідери, але їхнє лідерство повинно базуватися на їхньому авторитеті, креативності, щоденній активності і здатності організовувати ефективні дії.
Статус, високі кабінети, джипи, секретарки і охорона не мають значення. Швидше навпаки, вони сіють відчуження.
Принцип четвертий: способи нашої діяльності повинні бути максимально легкі і доступні для співучасті громадян.
Традиційні форми потрібні, але слід шукати і нові, більш ефективні. Протестні настрої в суспільстві високі, просто треба знайти відповідні форми, щоб їх актуалізувати. Щоби людина, незадоволена діями влади, могла взяти участь в акції протесту незалежно від статусу і географічного місця її перебування.
Інтернет дає нам хороший майданчик для комунікації. Нові форми повинні дати можливість легко долучитися до акцій супротиву кожному бажаючому. На першому етапі важливим є питання інформаційної боротьби.
Треба усвідомити: перед тим, як люди масово вийдуть на вулиці, важливо отримати перемогу на інформаційному фронті.
Принцип п’ятий: наші дії повинні бути максимально дошкульними для режиму. Вони вже адаптувалися до традиційних форм супротиву: пікетів, мітингів, заяв. Не відкидаючи їх цілком, ми повинні шукати нові і несподівані засоби протидії. Яких вони не очікують.
Корумпована система влади найбільше боїться публічності. Організована і систематизована боротьба із корупцією чиновників – один з методів опору і наступу.
Не в загальному плані, а з кожним корупціонером зокрема. Персональна відповідальність їх лякає. Давайте поцікавимось, на яких автомобілях вони їздять, в яких маєтках живуть. Перевіримо їхні доходи і поцікавимося, чи співмірні вони з їхніми видатками. Адже кожен з нас знає правду.
Владна команда може купити телевізійні канали, закрити камери опозиційних каналів. Давайте у відповідь на кожну таку куплену або закриту камеру включимо тисячі камер наших мобільних телефонів.
Ми не зможемо показати репортажі з життя можновладців на "Інтері" – розмістимо їх в Інтернеті. Їм він поки що не підвладний. Та й, переконаний, і не буде підвладний – надто дорого. В Китаї головна стаття видатків у бюджеті йде на контроль над Інтернетом. Наша влада цього не витягне.
Вони приходять до наших домівок без дозволу. Давайте прийдемо під їхні хороми, зробимо фоторепортаж, розмістимо в Інтернеті і усі разом спитаємо: за які кошти побудовані ці палаци?
Це лише один із способів нагадати їм, що вони живуть за наші податки і ми маємо право пильно спостерігати за ними. І це – наш обов’язок.
Нехай кожен стане кореспондентом Опору. І разом станемо прокурорами для корумпованих чиновників.
Рух Опору повинен продемонструвати: громадяни не будуть миритись із свавіллям чиновників. Ми маємо вибудувати мережу сміливих людей, для котрих свавілля влади буде не підставою для страху, а сигналом до дії. Будь-який тоталітарний режим боїться своїх громадян.
У кожному місці, де влада переходить межу, вона повинна відчувати наш опір. І знати: не лише вони, а й ми пильно спостерігаємо за ними, не залишаємо у спокої і попереджаємо.
Зрозуміло, такою активною позицією ми будемо викликати вогонь на себе. Арешт Дмитра Говердовського, який зняв відео з сумнозвісним ДАІ-шником Швецем є тому яскравим свідченням.
Тому рух Опору повинен організовуватись виключно з добровольців, людей, здатних до дії. Жодних фінансових, чи кар’єрних дивідендів участь в громадянському супротиві не дасть.
Лише люди активні і сміливі зможуть ефективно протистояти режиму. Тому, головна умова долучитися до Опору – стати вільним, стати сміливим.
Очевидно, наведені тут принципи будуть у подальшому доповнені та вдосконалені. Та разом з тим, є крайня необхідність зробити перший і рішучий крок вперед – в напрямку самоорганізації і підвищення ефективності громадянського спротиву.
Андрій Парубій, для УП
