Пенсійна реформа: монологи влади

Ведь модернизировали, подхватили, перестроились, внедрили новый коэффициент. А включаешь — не работает… И не надо включать. Не для вас это все. Не для того, чтоб включали, — для того, чтоб делали... А процесс важнее результата… процесс — это жизнь, результат — это смерть.

Михайло Жванецький

Ідея. Спочатку виникла ідея! Ідея написати про пенсійну реформу – спокійно, професійно і конструктивно. Проте стаття віце-прем’єра Тігіпка на "Українській правді" та його вечірній виступ в ефірі Першого національного пробудили зовсім інші почуття і бажання.

Бажання просто розповісти правду про пенсійні ініціативи влади та їх наслідки, які насправді замовчують урядовці. Тому, про "конструктив" – якось іншим разом.

Основна проблема влади, яка прагне проведення пенсійної реформи, – відсутність довіри з боку суспільства до тих методів, що нині запропоновані як панацея від всіх проблем пенсійної системи України.

Дивуватися такій реакції українців – годі. Адже провівши всю свою передвиборчу кампанію і прийшовши до влади на хвилі "дикого" популізму, обіцяючи захмарні зарплати і пенсії, зараз дуже важко обґрунтувати підвищення зовсім інших параметрів – пенсійного віку та страхового стажу!

Можливо, якщо би протягом останнього року урядовці провели щирий і відвертий діалог із суспільством – підґрунтя для проведення реформ було б іншим. Адже переважна більшість наших співгромадян, в тому числі і я, глибоко впевнені в тому, що пенсійну реформу в Україні потрібно проводити зараз і негайно.

Проте, діалогу у влади з науковцями, експертами і суспільством не виходить. Широко розрекламоване обговорення пенсійної реформи перетворилося в монолог влади "по мотивам" реформи. Погодьтесь, важко вести обговорення коли тебе елементарно не чують.

Важко вести діалог і тому, що зі шпальт газет, журналів, інтернет-видань та екранів телевізорів від представників уряду щоденно лунає відверта неправда про ті заходи, які пропонуються під виглядом пенсійної реформи.

В такій ситуації просто незрозуміло, яку лінію поведінки обирати нам, експертам?

Ловити владу на брехні, чи діяти в межах "конструктивного діалогу", закриваючи очі на невідповідність слів і справ?

Для себе лінію поведінки я вже вибрав: мовчати не можна.

Фокуси і фокусники

Останні півроку я намагаюсь не коментувати тему підвищення пенсійного віку для жінок. Адже, з одного боку, моя позиція з цього питання відома, з іншого – склалось враження, що урядовці цілком свідомо звели обговорення теми пенсійної реформи до дискусії: чи варто підвищувати пенсійний вік для жінок чи ні?

Не покидає відчуття повторення історії Податкового кодексу, коли в потрібний момент на авансцену процесу вийде президент і скаже своє категоричне "ні" підвищенню віку для жінок.

Передчуття такі підтверджуються і тим, що обговорюють пенсійну реформу всі – від бабусі на ринку до власників високих кабінетів на Грушевського. Ось тільки Банкова мовчить.

Проте про підвищення пенсійного віку таки доведеться сказати. Урядовці переконують, що все пройде плавно і безболісно. Пенсійний вік жінок буде підвищуватись протягом року на півроку, тобто за 10 років.

Але ж фокус в іншому – в урядовому законопроекті чорним по-білому написана зовсім інша формула, згідно з якою пенсійний вік для жінок буде збільшено протягом 5 років, тобто вдвічі швидшими темпами!

Ми чуємо, що кожна жінка отримає "достойну" компенсацію в розмірі 2,5% пенсії за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію. Проте, радості на обличчях українських жінок не спостерігається. Щось не те, щось не складається, де ж логіка?

Підвищувати вік і надавати за це компенсацію... Який економічний ефект для уряду від цього?

Розгадка цього фокусу – на поверхні, вірніше – у тексті урядового законопроекту: компенсація за більш пізній вихід на пенсію передбачена лише жінкам від 1956 до 1960 року народження! І все! Крапка! Всім тим, кому сьогодні менше 51 року жодної компенсації за підвищення пенсійного віку не передбачено!

Ще про один "компенсатор". Одноразова виплата бюджетникам при виході на пенсію у розмірі 10 нарахованих пенсій. І нічого, що спочатку мова йшла про 10 заробітних плат працівника… Людині і так добре!

Але виникає відразу запитання: а чому мова йде про виплату такої компенсації лише бюджетникам? А що робити працівникам небюджетної сфери? Працівникам робітничих, інженерних та інших професій?

Не виглядає дивним, що уряд декларує побудову більш справедливої пенсійної системи, і сам своїми ж власними руками таку несправедливість ще більше посилює?

Не люблю вступати в заочну полеміку, проте не можу не відреагувати на заклик Сергія Тігіпка говорити мовою фактів, а не емоцій. В своєму виступі на телебаченні віце-прем’єр вимагав від опонентів навести конкретні факти про те, що реформа буде проведена за рахунок малозабезпечених пенсіонерів.

"Ніхто не постраждає, крім держслужбовців", – переконував він.

Постраждають, Сергію Леонідовичу, ще й як постраждають! І постраждають саме ті люди, які виходять на мізерні пенсії 750-2000 гривень! Всі ті, хто буде виходити на пенсію згідно нової урядової версії закону про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. А це біля 90% всіх майбутніх українських пенсіонерів.

Факти? Конкретні норми? Прошу.

Пенсія кожній людині, яка призначається згідно зазначеного закону, має дві складові. Перша – загальна формула розрахунку пенсії, друга – надбавка за понаднормовий страховий стаж. Своїм законопроектом уряд зменшує обидві складові.

По-перше, пропонується брати для обрахунку пенсій середню заробітну плату не за останній рік (як зараз), а вже за три останні роки. В цифрах така зміна виглядає наступним чином: середня зарплата за попередній 2010 рік буде складати біля 2000 гривень, а ось за три останні роки – 1747! Таким чином, база для обрахунку пенсій кожного українця буде зменшена щонайменше на 250 гривень! А це – біля 125 гривень "чистої пенсії"!

По-друге, пропонуючи підвищити на 10 років страховий стаж для отримання повної пенсії за віком (35 років для чоловіків, і 30 – для жінок), уряд, таким чином, зменшує на 10 років понаднормовий стаж кожної людини, за який, я писав про це раніше, передбачена окрема надбавка до пенсії. Вартість такої надбавки – 75 гривень за 10 років понаднормового стажу!

Виходить абсурдна ситуація, коли урядовці заявляють, що будуть стимулювати людей працювати довше і легально сплачувати внески. Так який же це, вибачте, стимул коли надбавку за понаднормовий стаж буде практично скасовано?

Скажіть, а що робити чоловіку, якому зараз 55 років і трудовий стаж 29 років?

Згідно чинного законодавства, в 60 років він отримував би свою базову пенсію плюс надбавку за 9 років понаднормового стажу? А після введення в дію закону – він не лише надбавки не отримає, його базова пенсія буде зменшена, бо до 35 років стажу у нього року не вистачить. 1 року!

А ініціатива враховувати індивідуальну зарплату для обрахунку пенсії з 2000 року?

Це антиконституційна і повністю антигуманна пропозиція. Якщо у людини до 2000 року зарплата протягом 60 місяців була більшою, ніж зараз, на якій підставі відмовляти їй в праві враховувати такий заробіток? Вона що, до 2000 року легально не працювала і не сплачувала внески?

Ось факти і цифри, Сергію Леонідовичу! Ви про них не знали? Напевно, що знали, адже тоді не заявляли би про значне скорочення дефіциту Пенсійного фонду в наступні роки. 3 мільярди гривень лише на бюджетниках зекономити не вдасться, потрібен зовсім інший масив людей, інший масив нарахованих пенсій.

І все-таки про конструктив

А де ж "конструктив"? Що робити і куди рухатись? Влада знає відповідь на це питання. Я роблю такий висновок із виступу Сергія Тігіпка на парламентських слуханнях з питань пенсійної реформи.

Коментуючи стан справ із несправедливою системою спецпенсій, він сказав приблизно наступне, що влада вважає за недоцільне робити більш радикальні зміни у нарахуванні пенсій спецпенсіонерам, зокрема, держслужбовцям.

Мовляв, спочатку потрібно оптимізувати і упорядкувати органи влади, збільшити зарплати таким людям, а потім повертатись до питання більш радикального реформування пенсійної системи спецпенсіонерів.

Так може давайте застосуємо таку ж формулу і для звичайних громадян? Спочатку здійснимо заходи щодо упорядкування ринку праці, його легалізації? Потім збільшимо зарплати, і не на 9%, як в цьому році буде робити уряд?

А потім так само разом будемо переконувати суспільство здійснити певні непопулярні кроки? Може влада таки "почує кожного"? І не лише почує, а почне жити українськими реаліями, розмовляти з нами на одній мові та дихати одним повітрям.

Може все таки варто почати справжні реформи, а не своїми непрофесійними словами і діями дискредитувати їх?

Павло Розенко, експерт, в 2005-2020 перший заступник міністра праці і соціальної політики України, для УП