"Революція пустих гаманців"
Галопуючий, і можу запевнити, штучний ріст цін (понад 35%) в Україні відбувається саме на ті товари й послуги, без яких людина не може обійтись: продукти харчування, ліки, комунальні послуги, транспортні послуги, енергоносії.
Номінальний ріст зарплат і пенсій (до 10%) у декілька разів відстає від росту цін на реальний споживчий кошик українця.
Значне реальне безробіття (до 15%), у поєднанні з масованим виїздом працездатного населення за кордон (біля 6 мільйонів чоловік), постійно знижує доходи державного бюджету й підвищує його витрати на утримання того непрацездатного населення, яке залишається в Україні – дітей, хворих, інвалідів, пенсіонерів.
У результаті – українська бюджетна система давно не живе без постійного зовнішнього й внутрішнього боргового підживлення, яке вже досягло критичного рівня (майже 2 річних бюджети).
Гарні політичні гасла-обіцянки про "кроки назустріч людям", "прориви", "покращення життя" не виконані жодним із таборів українського політичного бермудського трикутника НУ – БЮТ – ПР. Навпаки, – спекулюючи чудовими гаслами, українські політики реалізовували їх тільки по відношенню до самих себе.
Як наслідок, діючий український політичний "бомонд" вже вичерпав або довичерпує довіру до себе. Причому, довіра до діючих українських політиків, як владних, так і опозиційних, вичерпується не лише у власних громадян, а й у зовнішніх партнерів і на Заході, і на Сході.
Не допомагають навіть ані військово-політична "здача" портів, ані аверс Одеса-Броди, ані "епохальний" проект Євро-2012, ані фінансово-політичні прогинання під МВФ чи під РФ.
В українського народу в таких умовах є тільки один шанс на виживання – вирватись з бермудського трикутника НУ – БЮТ – ПР та їхніх політичних і фінансових сателітів.
Тому, можлива наступна "революція" в Україні не буде "ЗА" когось із діючих політиків, а скоріше проти них. А саме – проти того життя, яке вони по черзі влаштовували українцям до сьогоднішнього дня.
Наступною в Україні буде не політична, а економічна революція – "революція пустих гаманців".
У ролі людей із пустими гаманцями сьогодні будуть виступати не лише пенсіонери, малозабезпечені сім'ї, студенти й тимчасово безробітні – а й колись благополучні працюючі робітники, майстри, інженери, спеціалісти, науковці, учителі, лікарі, менеджери й чиновники середньої ланки, навіть підприємці найширшого рівня оборотів.
Тобто всі, окрім "особливо наближених" до влади, опинились в Україні в стані економічного ступору. Економічної безвиході.
Але, думаю, немає безвиході без виходу.
У народу завжди залишається останнє право – право на протест.
І в українського народу є не лише право на бідність (47% населення) і ще крайню бідність (28% населення) – а й право на протест проти такого життя на найбагатших ресурсах Європи.
Коли ситуація доведена до крайності, протести можуть стати революційними.
Сторонами революційного протесту, вочевидь, будуть люди з пустими гаманцями проти товстосумів.
Здогадайтесь, кого буде більше?.. За ким сила, а значить – правда?
Зброєю революційного протесту буде те, що залишилось в українців – пустий гаманець і земля...
Першим кроком: візьми свій пустий гаманець, насип у нього те, що тебе вже заставляють гризти – землю, бажано най родючішу, наш український чорнозем – і "подаруй" його партійним офісам тих, хто довів тебе до такого життя.
Другим кроком: розраховуйся з ЖЕКами, даішниками, санепідемстанцією, пожежниками, екологічними, контролюючими й підконтролюючими "службами" порціями землі – залежно від суми виставлених державою рахунків.
Третім кроком: прийди до влади й висип землі їй під двері – нехай візьме собі з неї ще податків, якщо існуючих замало. За будь-яким кодексом.
Четвертим кроком...
П'ятим...
Скільки б так протрималась ненаситна влада й ненаситна опозиція товстосумів?
Скільки б партійних офісів тоді протрималось?
Вважаєте це українською утопією?..
А киргизи, тунісці, єгиптяни, а тепер і бахрейнці, єменці, іранці, алжирці, лівійці – вважають і доводять, що немає безвиході без виходу...
Андрій Новак, Комітет економістів України, спеціально для УП
