Політичний футбол. Замість м’яча – череп Бандери
Спочатку Ющенко з Януковичем, тепер Янукович з Тягнибоком грають безпрограшні матчі
Днями прах Бандери потривожили в Одесі. Тамтешній голова регіонал Костусєв вже вирішив всі проблеми міста, дійшли, нарешті, руки до постанови "Про неприпустимість героїзації осіб, які співпрацювали з гітлерівським режимом".
Історія, яку протягом останніх років посмертно "пережив" Степан Бандера, наочно показує, що відбувається, коли за популяризацію національних символів беруться руки, які нічого не крали, та голова, яка давно не думала.
Інститут політики та Українське демократичне коло здійснюють моніторинг ставлення наших сучасників до діячів минулого. Кількість людей, які негативно оцінюють діяльність Степана Бандери, за п’ять років президентства Ющенка зросла на 10%.
Вивітрити із голів співвітчизників дурман радянської пропаганди – мета шляхетна, от тільки політизація цієї справи її й загубила. Замість того, щоб дати простір історикам, створити умови для їхньої роботи, Ющенко, проповідник ще нікчемніший, ніж політик, сам заходився читати історичні лекції. Своєю зашкаленою непопулярністю він щедро поділився з Бандерою та іншими знаково-символічними постатями сивої і не дуже давнини.
Ті, хто й без нього вважав Мазепу, Петлюру та Бандеру героями, щоразу викликали Ющенка на біс, а ті, для кого вони були зрадниками й ворогами народу, своїх хибних поглядів так і не зреклися.
За інших обставин дискусії частина з них могла би і змінити думку, але Ющенко виявився найгіршим рекламним агентом трьох, даруйте за штамп, видатних синів України.
Ну а справжня і відверта наруга над пам’яттю Бандери розпочалася саме з указу Ющенка про присвоєння йому звання Героя України.
По-перше, Ющенко записав Бандеру до товариства, в якому чимало справжніх гівнюків, недостойних того, щоби прізвище Бандери стояло з ними в одному ряду.
А, по-друге, Ющенко не погребував перетворити Бандеру на інструмент підтримки Януковича у другому турі.
Як спрацювала ця технологія, промовисто оцінив політолог Андрій Окара в своєму блозі на УП: "Внесок "бандерівської теми в перемогу Януковича в другому турі був якщо не вирішальним, то принаймні вагомим. Коли косматі чорти у пеклі тягнутимуть з Ющенка сухожилля та вени, вони обов’язково пригадають йому й бандерівський указ".
Указ, додам вже від себе, перед другим туром став мобілізаційним чинником для прибічників Януковича.
Янукович став президентом. Ющенко пішов в небуття. Але гра несподівано продовжилась. Вже коли про указ Ющенка майже забули, адміністрація Януковича несподівано проголосила, що той документ нарешті втратив чинність. Тепер це – вже технологія виведення Тягнибока на роль заздалегідь приреченого на поразку спаринг-партнера Януковича на президентських виборах 2015 року. Але якщо минулого року Янукович отримав пас від Ющенка, тепер він сам дав його Тягнибоку.
На тлі повного провалу соціально-економічної політики Янукович трохи причепурився перед ідеологічно радикальною частиною своїх виборців. Спасував перед цінами та тарифами, зате виграв у Бандери.
А що в цій історії мусив робити Тягнибок? Мовчати? Його реакція передбачувана, й обурення цілком справедливе. Реагувати мусили всі політичні сили, але зусиллями Януковича настав зоряний час Тягнибока.
Технологи Банкової вивели конструкцію на проектну потужність. Тепер вже не лише Захід аплодує Тягнибоку, але й Схід боїться "бандерівської армії", яка вже от-от перейде Дніпро, щоб погнати з України "синьо-жопу банду".
От так і грають черепом Бандери у футбол. Матч безпрограшний для обох сторін.
Тягнибок виграв на Галичині, ініціювавши звернення трьох обласних рад на захист Бандери. А мер Костусєв виграв в Одесі, де міська рада ухвалила резолюцію з прокляттями на адресу Бандери.
Обом добре – і ПР, і "Свободі". Тільки третьому нема спокою навіть на тому світі. Тим більше, якщо він бачить, що формальна боротьба за його добре ім’я стала технологією для закріплення при владі далеко не прихильної до українства політичної сили.
Олег Медведєв, для УП
