Операція "Зварич-2" або Чи дремене Калетнік до Росії

Після побачених кадрів зі Львівської митниці голова Державної митної служби Ігор Калетнік, ставленик компартії, як мінімум, мав би подати у відставку. Згадав би свою першу професію агронома, і подався б на Вінниччину вирощувати картоплю. У найгіршому випадку – взяв би відрядження до Хутора Михайлівського, і від сорому за службу дременув би до Росії.

Щоб очі не бачили й серце не боліло.

Оперативні кадри, відзняті прихованими камерами СБУ, як митники заносять до своєї шефині стоси доларів, нікого не здивували. Жодної таємниці галичанам не відкрили. Про це знали, відкрито говорили. Тисячі жителів Західної України щодня долають кордон, і все бачать. Але начальство вимагало доказів.

І докази з'явилися.

Найцікавішою мала бути довгоочікувана реакція Києва. Пройшов тиждень. Схоже, жодних месиджів зі столиці ми не дочекаємось. Хоч уперше офіційно зафіксовано, що митниця збирає з підопічних інспекторів данину.

Начальник Львівської митниці Роман Микитюк у відставку не пішов. Це він привів із Волині свою заступницю Клавдію Кутикіну, яку затримали під час отримання хабара.

Львівський телеканал ЗІК прокрутив викривальні кадри. Люди у формі митників заходять до заступника начальника Львівської митниці й сують у шухляду робочого стола доларові купюри. Підходять до калькулятора, що на робочому столі Кутикіної, і набирають якісь цифри. Потім помічники пакували гроші в пакети – майже як поштові бандеролі, ніби готували до відправки. Це бачили ще не всі.

Очевидно, митники боялись прослуховування – тому все робили мовчки. Не знали бідаки, що оперативники знімають прихованими камерами багатосерійний фільм про невидимі сторінки життя митниці.

Нинішній голова держмитниці, Ігор Калетнік, у 2000 році на Львівщині керував Рава-Руською митницею, згодом – Галицькою. Мабуть, пригадує повчальну науку пана Мирослава.

З молодими митниками ветеран так проводив інструктаж: "Хлопці, ви щодня ходите біля бочки з медом. Може засунути палець і облизати. Вам за це нічого не буде. А можете руку – по сам лікоть. Попадетеся – посадять. А можете голову замочити по самі плечі – і втопитися. Вибирайте самі".

Останніми роками митники чомусь ставали "утоплениками". Це видно навіть по палацах, які виростали обіч кордону.

Закладаюсь, в Україні скоро стане традицією: як тільки десь запахне смаженим, демократи втікатимуть до Праги, а регіонали та комуністи – до Москви.

Ми живемо в Україні – країні чудес. Для наших чиновників стид не дим, очей не виїсть. Після побаченого всі зберігають добру міну за поганої погоди. Мовчать, як би нічого не трапилося.

Роман Микитюк каже, що гучне затримання – не до нього питання. А до кого? Звідки взялася у Львові Кутикіна?

До призначення Микитюка начальником Львівської митниці поважна дама працювала на Волині. Горя не знала. Поки не опинилася на вершині регіональної піраміди.

Ми достеменно не знаємо, ким насправді для Микитюка була Кутикіна, але цю даму у Львові чомусь називали "касиром". І вимовляли з таким притиском, немов би йшлося про злодійський "общак".

Кутикіна й Микитюк – земляки з Волині. Останніми місяцями митні пости на Львівщині почали поповнювати кадрами з інших регіонів. Створювали видимість бурхливої боротьби з хабарництвом та корупцією. Одного дня після перевірок звільнили 55 митників. "Ображені" почали боротьбу за справедливість. Їхні голоси були почуті.

Саме протистояння місцевих і чужих зіграло рокову роль у появі викривальних кадрів із кабінету Кутикіної. У відігнаних від корита розв'язався язик. Далі було питання техніки.

Що-що, а камери в кабінетах чиновників наші спецслужби за 20 років навчилися ставити.

Знімали пані Клаву, скоріше всього, з боку світильника. Зробили висновки з операції "Зварич".

В історії з "колядником" оперативно-технічній службі найбільше клопотів завдавала прибиральниця – настільки добросовісно вичищала кабінет голови Львівського адміністративного апеляційного суду. Уночі оперативники пробиралися таємно в кабінет, і знову все оновлювали.

Клавдії Кутикіній важче боротися зі слідством, бо її затримали ще з хабаром 7 тисяч доларів США від підприємця. Упакували даму на всі 100 відсотків. Засунули головою в бочку з медом та ще кришкою придавили, щоб не вирвалася.

Попереду слідство. Людям у формі митників із кабінету Кутикіної доведеться пояснювати, з кого й для чого збирали "зелень".

Куди ж приведе ланцюжок? І, чи спрацює проголошене правило: хто попадеться – сяде?

У справі Зварича судді пояснювали, що приносили гроші на конверти. Що тепер видумають львівські митники, важко сказати. Усі –і оперативники, і підозрювані та їхні захисники – роблять висновки з історії Зварича. І вдосконалюються.

Чому в співробітників СБУ не вийшло повноцінної справи "Зварич-2"? Бо керівники порозумнішали. Навіщо самому ризикувати, коли для ролі "касирів" знаходяться дурненькі куріпки, яких потім закривають у клітку, а відпрацьована роками система далі крутиться.

Митниця далеко не єдина структура, де на Львівщині діє закон піраміди. З десяток контор набереться, у яких для начальства ледь не відкрито збирають данину.

Для нового керівництва регіону це не таємниця. Тільки чому почали з митниці, якою керує депутат обласної ради від Партії регіонів Роман Микитюк, запитаєте?

Його статки ЗМІ оцінили в 300 тисяч доларів – це особняк на два поверхи у Волинській області, кілька престижних автомобілів та сімейний бізнес. Справи в пана Микитюка пішли вгору, коли приступив до роботи на митниці.

У нашій історії жодної політики – так склалися обставини після бунту звільнених митників. Відігнані від корита почали всіх підряд топити, як у справжньому блощичнику.

Політика тільки в одному – навіщо комуністам, полум'яним борцям за злиденний народ, була потрібна найбільш корумпована в державі служба?

Це вже запитання до товариша Петра Симоненка.

Богдан Кушнір, Львів, спеціально для УП