Чотири завдання для четвертої влади

Також привертає увагу низка нових законодавчих актів у інформаційній сфері. До того ж свобода слова все частіше стає приводом для політичного піару і публічних суперечок.

Популярність теми такою ціною, вочевидь, негативно відображається на якості аналізу власне проблем. Дискусії з даного питання здебільшого зводяться до порожніх балачок, в яких політики безпідставно звинувачують журналістів у необ’єктивності.

Натомість журналісти також нерідко безпідставно звинувачують політиків у закритості та бажанні усіляко уникнути публічних заяв, що дійсно знижує рівень поінформованості громадськості.

Важливі суспільно-політичні теми і події залишаються поза увагою суспільства. Конфлікт журналістів та політиків тільки збільшує інформаційну порожнечу та зменшує шанси громадськості на отримання даних для розмірковувань.

Новий виток дискусії щодо завдань засобів масової інформації спричинило ухвалення Верховною Радою і підписання президентом законів "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію".

Ці закони надають громадськості, в тому числі і журналістам, можливість безперешкодно отримувати відповіді на інформаційні запити у стислі строки – до 5 днів.

Суттєві доповнення законодавчого поля усе-таки й досі залишають поза увагою важливі моменти. Зокрема до кінця не зрозумілим облишене питання про те, як і з якою метою громадянське суспільство, і передусім журналісти, як його активні представники, використовуватимуть свої нові права.

ЗМІ мають нарешті стати повноцінним контролером державної влади в цілому і зокрема судової системи, законодавчих процесів та діяльності уряду.

Образно кажучи, ЗМІ мають стати повноцінною четвертою гілкою влади – потужним і впливовим інструментом регулювання громадськістю життя усього суспільства.

Виникає питання відповідальності засобів масової інформації за інтерпретацію даних, наданих відповідними органами. Аналітика – це значно більше, ніж просто задоволення громадської цікавості до "гарячих" новин і скандалів.

На авторів погляд, відповідальність журналістів має окреслюватися чотирма основними завданнями, які складають базис функціонування ЗМІ у якості четвертої влади. До таких завдань слід віднести:

- об’єктивне донесення інформації до суспільства;

- виховання громадянської культури і активної громадянської позиції (цю функцію ЗМІ мають виконувати не меншою мірою, ніж, скажімо, початкова та середня школа);

- контроль за діяльністю і рішеннями державних органів;

- консолідація суспільства навколо об’єднуючих соціальних і політичних тем.

Четверта влада має розділяти ідеї та цілі як суспільства, так і держави, і діяти на їх користь.

Жодним чином не хочу звинуватити вітчизняні ЗМІ у необ’єктивності. Серед українських журналістів є справжні професіонали. Коли мова йде про об’єктивне інформування суспільства, свідоме пояснення та донесення даних, варто розуміти це як одне із ключових завдань мас-медіа, справжньої четвертої влади.

Певна вибірковість при формуванні інформаційної стрічки є невід’ємною часиною індустрії медіа. Відповідаючи на суспільний запит, ЗМІ часто обирають теми для повідомлень, сюжетів і публікацій за принципом емоційності, а не раціональності.

У підсумку новини виходять вельми цікавими для широкого загалу. Проте не завжди дійсно звертають увагу на важливі проблеми сьогодення.

Не завжди новини, по-перше, висвітлюють найактуальніші (а не найгарячіші чи найцікавіші з обивательської точки зору) для громадськості факти та події.

По-друге, інформація від ЗМІ не несе повчального чи просвітницького змісту. Мас-медіа, задовольняючи попит на "цікавинку", по суті, перестають формувати громадянську світоглядну позицію. Хоча мали б.

Вочевидь, є дуже тонка грань між пропагандою та формуванням громадянської позиції.

Справжня інформація – це точка зору незалежного, незаангажованого і цілком об’єктивного журналіста. Або ж аналітичний матеріал на основі співставлення даних та поглядів різних експертів зі здоровою критикою та всебічним висвітленням проблеми.

На моє переконання, саме ЗМІ сьогодні мали б стати творцем суспільної свідомості, погляду активного громадянина.

Саме такого активного громадянина мас-медіа мали б спрямовувати на дію. Спонукати до справжньої проактивної позиції, аби відстоювати свої права через ефективний контроль за рішеннями державних органів, за роботою чиновників.

З іншого боку, діяльність чиновників, і в цілому інститутів влади, також має висвітлюватися абсолютно об’єктивно, із чіткою демонстрацією всіх помилок, негативів і прогалин, але водночас без порожнього критиканства.

Не допускають помилок тільки ті, хто нічого не робить. Активні ж державні діячі мають вчасно розуміти власні недопрацювання та корегувати рішення, дії, допомагати колегам.

Порожня критика ніколи не стане основою конструктивних рішень. А журналісти мають спрямовувати публічне обговорення у якісно творче русло, а не вигадувати скандали на порожньому місці, як це часто відбувається.

Наведу приклад із власної публічної біографії. Зовсім нещодавно мене звинуватили у тому, що всю делегацію української молоді під моїм керівництвом, яка прямувала на Всесвітній молодіжний форум, затримали в аеропорту Франкфурта. І сталося це через те, що я нібито був у нетверезому стані.

Потім ЗМІ і громадськість дізналися, що на час появи цих неправдивих і відверто провокаційних повідомлень, я перебував у Києві. Проте дуже мала кількість ЗМІ дійсно визнали свою помилку та дали спростування хибної інформації. Що це, якщо не суб’єктивність та порожнє критиканство?

Я не зупинятиму думки на цій ситуації. Варто наголосити, що, особливо після вступу в дію закону про доступ до публічної інформації, у журналістів є всі можливості оперувати фактами, а не чутками. А справжня четверта влада має бути не лише об’єктивною, а й точною.

Чутки варто перевіряти на сумісність з дійсністю, або ж подавати їх як чутки, а не "достовірні факти з надійних джерел".

Насамкінець, важко не згадати про роль ЗМІ в об’єднанні й інтеграції суспільства. Мас-медіа – дуже важливий і потужний засіб комунікації, який не лише формує громадську думку, а й виступає своєрідним посередником у суспільному діалозі.

Тож варто прикласти максимум зусиль, аби цей діалог відбувався навколо актуальних тем, які об’єднують суспільство, а не посилюють конфронтацію, а тим більше створюють штучні приводи для протистояння заходу-сходу, держави-народу, податкової-підприємців тощо.

Це стосується і тематичного наповнення ток-шоу, і змістовного навантаження щоденної інформаційної стрічки.

Варто розуміти, що відповідальність за якість нашого інформаційного простору лежить на кожному його учаснику – і на політиках, і на журналістах, і на громадянському суспільстві як споживачеві інформаційного продукту.

Справжня свобода слова починається із відповідального і поважного ставлення до цього слова.

Звичайно, шлях до формування в Україні такої потужної і сильної четвертої влади не буде простим і прямим. Нам потрібна не просто свобода слова, а свобода чесного слова і усвідомленої думки.

Андрій Пінчук, народний депутат України, ПР, для УП