Україно, поважай себе! Або: Зворотній бік політичного притулку Данилишина
Україно. Тебе ніколи не поважатимуть, допоки ти не почнеш поважати сама себе.
Сучасний світ і далі неприховано керується правилом, висловленим прем’єр-міністром Великобританії ХІХ сторіччя Бенджаміном Дізраелі – "колонії не перестають бути колоніями від того, що вони набули незалежності".
Дійсно незалежна, суверенна, економічно сильна та правова держава Україна не потрібна ані західній, нібито, демократії, ані східній, нібито, імперії. З тобою, Україно, поводяться рівно так, як ти це дозволяєш. А до сьогодні ти нерідко ведеш себе як колонія.
Приклад цьому – нещодавнє надання Чеською Республікою політичного притулку колишньому міністру економіки уряду України 2007-2010 років Богдану Динилишину.
Залишимо за дужками оцінку правомірності інкримінованих Генеральною прокуратурою Данилишину дій та рішень на міністерському посту та вважатимемо невинуватим його до часу набуття законної сили відповідного обвинувального вироку.
Але звернімося до іншої, більш очевидної та основної сторони Рішення за справою міжнародного захисту МВС Чеської Республіки від 13 січня 2011 року щодо надання політичного притулку громадянину України Данилишину.
Панове, державний орган чужої держави безапеляційно звинуватив нашу державу в тому, що вона переслідує своїх громадян за їх політичні погляди, таврував Україну тим, що вона зумисне криміналізує певних осіб і, таким чином, мстить їм за попередню та намагається обмежити майбутню політичну діяльність.
"Par in parem non habet jurisdictionem" – рівний не має юрисдикції над рівним, говорили римляни. Але приведений вище своєрідний вирок Чеської Республіки, ухвалений відносно України, прямо свідчить, що серед рівних країн, принаймні, Чеська Республіка є "рівнішою" за Україну.
І Чехія вправі судити Україну на підставі "Повідомлення Міністерства закордонних справ США про дотримання прав людини в Україні за 2009 рік", даних МЗС Чеської Республіки від 19.січня 2010 року, Повідомлення організації "Freedom House" "Свобода у світі – Україна" та актуальних даних, що стосуються ситуації в Україні, що є у інформаційному банку Чеської печатної контори "Країни світу – Україна".
А ми і не знали, що на підставі паперів "Чеської печатної контори" можна зробити висновок, що та чи інша діяльність в Україні (наприклад, схвалення українським чиновником рішення про перерахування коштів з Пенсійного фонду приватному підприємству місячного віку щоб воно, не маючи поліграфічного обладнання, відповідної ліцензії та дозвільних документів на поліграфію, уклало договір з "Укрпоштою" та надрукувало повідомлення громадянам України) є політичною діяльністю.
Не було б так смішно, якби не було так сумно. Як на мене, Рішення про надання політичного притулку Данилишину є нічим іншим, як зовнішнім втручанням в українське правосуддя (яке б воно не було, і чи є воно взагалі), а також неприхованим та зухвалим посяганням на державний суверенітет України (слід називати речі своїми іменами).
І Україна не повинна ковтати цей акт зовнішньої агресії. Якщо президент України, її прокурор та уряд не бажають виглядати потішною бутафорською владою, їм слід дати відсіч. Правову, цивілізовану відсіч.
Виступаючи 12 січня 2011 року у Верховній Раді виконувач обов’язків Генерального прокурора Блажівський офіційно ствердив, що на підставі матеріалів перевірки Рахункової палати та акту КРУ порушено кримінальну справу стосовно колишнього міністра економіки Богдана Данилишина за фактом зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, матеріальні збитки державі на суму понад 7 мільйонів гривень.
Що ж, політичний притулок, наданий Чеською Республікою Данилишину, може тривати не рік і не два, а тому, найперше, слід залишити в спокої кримінально-правову кваліфікацію дій та рішень колишнього міністра та певний час не надто перейматися тим, щоб покарати його в порядку кримінального судочинства.
Тим більше, опинившись на чужині, далеко від рідного дому та сім’ї, Данилишин сам себе певною мірою позбавив волі.
Натомість Генеральній прокуратуріслід згадати, що, крім порушення кримінальних справ та досудового слідства, в неї є ще одна, не менш важлива для держави функція – захист від неправомірних посягань… економічної системи України" (стаття 4 закону "Про прокуратуру").
Якщо в питанні притягнення Данилишина до кримінальної відповідальності виникли важко переборні перешкоди, то для відшкодування ним завданих збитків на суму понад сім мільйонів гривень (якщо вони дійсно завдані державі) – жодних правових чи фактичних перешкод немає і не може бути.
Діюче законодавство України не перешкоджає цивільному позиванню до суду під час незавершеного досудового кримінального слідства, а відшкодування завданих державі збитків перебуває в прямому причинно-наслідковому зв’язку не тільки з кримінально-карним зловживанням службовим становищем (яке інкримінується Данилишину), а й з неналежним виконанням службових обов’язків, як цивільним правопорушенням.
Іншими словами, будучи не в змозі довести вину Данилишина у скоєнні злочину в порядку кримінального судочинства, держава має повне право і зобов’язана в порядку цивільного судочинства довести в діях колишнього міністра склад цивільного правопорушення, що покладе на винну особу деліктне зобов’язання відшкодування збитків.
Відомо, що здійсненню цивільного судочинства ніяк не заважає перебування відповідача за межами України.
Діючий цивільний процесуальний кодекс України передбачає вручення сторонам процесу судових повісток та інших судових документів в порядку, визначеному міжнародними договорами, або через дипломатичні представництва України.
А проживаючий за кордоном громадянин України на власний розсуд визначає, чи брати йому участь у розгляді цивільної справи особисто, через представника, або взагалі не з’явитися.
Розгляд українським судом загальної юрисдикції цивільного позову Генеральної прокуратури України до колишнього міністра про відшкодування ним завданих державі збитків – це рівний шанс для рівноправних сторін змагального процесу (чого не може бути в повному обсязі між обвинувачем та обвинуваченим).
Перебуваючи за межами України, Данилишин має реальний шанс, подавши до суду відповідні докази, довести правомірність своїх дій на міністерському посту та відсутність шкоди від прийнятих ним рішень.
І тим самим підтвердити статус рятівника української економіки від остаточного розвалу (як про це вказали академіки Національної академії наук України у відомому зверненні до президента Януковича).
Чому реальний шанс? Тому, що після проходження українських судів Данилишин вправі оскаржити порушення прав людини в Європейському суді, остаточне рішення якого обов’язкове для виконання українською Фемідою.
Натомість ГПУ має реальний шанс, по-перше, добитися судового рішення, спрямованого на відшкодування винною особою завданих державі збитків на суму понад 7 мільйонів гривень, і, за наявності на території України майна винної особи, розпочати відшкодування.
По-друге, за допомогою судових рішень аж до рішення Європейського суду, довести Чеській Республіці та всьому, нібито, демократичному Заходу, що злодій і політик – це не тотожні поняття, навіть тоді, коли самі українці не бачать між ними різниці.
А політична діяльність не може слугувати індульгенцією для банального злодійства. Доказана шкода – докаже статус злодія.
І це буде достойна "відповідь Чемберлену" на його втручання у внутрішні справи України, яка тільки одна вправі судити своїх синів, навіть, якщо вони "сучі сини".
Тоді не треба буде посипати голову попелом від того, що західна держава надала політичний притулок, чи в Росії сховався той чи інший злодій, що назвав себе політиком.
Потрібно давати миттєву, адекватну і ефективну відсіч будь-якому щонайменшому посяганню на державний суверенітет України, від кого б такі посягання не надходили.
При якій би владі яничари не шматували Україну, – ганьба України – це ганьба кожного українця. А перемога України, як перемога братів Кличків, – це перемога кожного українця.
Не чіпайте дійсно невинних політиків, якщо такі є, але судіть і відбирайте награбоване у злодіїв, незважаючи на папери "Чеської печатної контори".
Андрій Ільків, адвокат, Львів, для УП
