Різдво Христове як рождество величі України
Народ, старший на рік радіє здобуткам, згадує малі негаразди прожитого, проте, у великій Вірі і в Надії сподівається на Любов Творця в прийдешньому.
Ми, українці, нині воздамо хвалу Отцю за той Святвечір, що понад дві тисячі літ тому найяскравішою зіркою на Сході возвістив народження Спасителя для всіх.
Вітаємо Господа в собі – вітаємо себе у Господі!
І ще в Різдвяні дні леліємо у собі мрію, щоб Україна, як держава, достойною у Господі постала, аби дбати за народ, бо з нього – правди й влади сила.
Українська мрія? А почнемо з найпростішого. Оглянемось довкола на собі подібних – і кожен, незалежно від вчорашньої витрати, чи здобутку, самостійно (Бог в поміч) починає заново ліпити свої наміри у день, що наступив – це необхідність, якою керується кожен, хто в тілі і з душею.
Умова тут в замислі і промислі, в причині і наслідку, вході і виході, в мотиваціях, у всьому, що іменується структурою, що закладено в основу енергії, тобто душі, душевних станів. А ще дані нам Творцем Завіти.
Маєте тіло з душею, тіло – нічтоже, дух животворить, душу свою, коли хочете бути вірні – одухотворяйте – пізнавайте та приймайте на віру ті знання, що дано вам через пророків, апостолів, богословів, священників у Законі Мойсея, також єдиній Заповіді Єдинородного Сина, що прописана безкоштовною інформацією як безцінною інструкцією у формі і смислі Нового Завіту.
На цьому від часу поставлене, нині стоїть і буде стояти Творця Світ до часу.
"Ідею України, як і консолідуючий образ її майбутнього, неможливо придумати, сконструювати, чи винайти. ЇЇ можна лише розгледіти, віднайти і підняти на поверхню".
Вона лежить у витоках попотопного часу.
Завіт Ноя відбувся як наслідок із причини поведінки синів: Хам узрів тата, що захмелівши, лежав у винограднику горілиць/ Перед братами наймолодший взяв й насміявся з тата. Та старший поруч Сим, як середній Яфет, відвівши погляди у бік, – прикрили наготу старого.
У шкільному творі на темі Хама я у юнацькім пориві описав би: і сумно стало Богу, побачив тут підтвердження, що Велика Вода не вимила із тіл нащадків насіння Каїна. І відродилось диявольське у Хамі.
І сталось те: найстаршому Симу за господарську вдачу в завіт дістався Ноєв-град і землі, що при нім. Яфетове коліно вдале до ремесел і в чуйності до Бога ревний, як і Ной, дістало в спадок нові землі – не пропаде у краї за морями.
А Хам з народом власним ханаанським, за насміх з Ноя, вигнаний у піски.
Ми у виборі: вірити – не вірити та Яфетові з країв, котрих Ніпро собою омиває, прийдуть в палати Симові, і Хамових з собою приведуть, покаявшись, дань Ною воздадуть і возз’єднають три батьківські коліна, і вославлять Отця і Сина й Духа, що йшов і йде і йтиме всім, хто вірував і вірує іще, і йтиме без обмежень.
Умиротворча Ідея України у Пророцтві Ноя
Не обов’язок народу опікуватися проблемами політиків, але святий наш обов’язок допомогти державі, як самим собі, сформувати українську мрію у закон і сповняти його допоки світ стояти буде, як нам самим, так і прийдешнім поколінням.
Минулі прописали в Конституції-96: "...Держава Україна, у співдружності з державами світу, є незалежною…".
А ще прописано таке "…усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом…".
Перед тим, упродовж цілого століття національна еліта формувала ідеологію, що Україна мусить постати: Незалежною. Самостійною. Соборною.
Ідея Україна постає у цих трійко смислових ознаках.
Конституція Німеччини прискіплива до сили закону, порядку його виконання та добробуту. Конституція США жила і живе, бо прописана під американський омріяний рай на землі…
Витоки нашого формування роду-племені, як нації, як народу, як Батьківщини, як Країни – вимагають обрати у проект власного розвитку духовну концепцію за наріжний камінь.
Конституція без надідеї підходить будь-якій державі світу – тільки не Україні.
Держава Україна – НЕЗАЛЕЖНО від світу нинішнього, САМОСТІЙНО (з Божою поміччю) розпочинає цілеспрямовано втілювати (в собі, від себе) СОБОРНІСТЬ БОЖУ на світи.
Соборність тут – Божественна значущість Закону, Милості та Істини Творця.
Людське тіло, зроджене й освячене водою як Храм, душа якого має народитись в Духові. Тіло маємо водушевленне, а душу слід одухотворювати – це клич нам часу з Нового Завіту.
Люди повинні мати можливості шукати свого народження в Духові через активні пізнання і вивчення спадщини завітів і держава тут необхідна й очевидна.
Соборність України як держави – в її усвідомленні, що без пізнання Бога – народ і влада будуть в суєті суєт. І мусимо ми дбати про державу, що дасть народові можливість в гурті пізнавати Істину Творця.
І стануть ті часи, що Яфетове коліно колись примирить світ поміж собою.
Такими вмотивованими бачаться три слова як складові української, спраглої віками мрії-утопії: незалежність, самостійність, соборність. Ними прописане наше друге духовне умиротворче і об’єднавче начало.
Поступ у рухові можна затримати, та хто в силі його Завіт Господній через Ноя відмінити.
Життя земних цивілізацій можна стиснути до смислу трьох дієвих слів, спрямованих своєю вдячністю до Творця, як Єдиного Джерела Світла: Взроди. Спаси. Навчи.
Нас – зроджено. Сином – спасено. Науку Заповітами дано. Вивчаймо!
Учімо, хоч нам бракує часу.
У кожного з нас ще багато язичеського. Та пізнання і віра в Божественне начало – дає прикликання бути в одкровеннях і жити у Вірі і в Надії на Любов Його.
І стає тут необхідність:
Українську Ідею – в Конституцію, Конституцію під Українську Ідею.
Дітям – креативні уроки – науки Творця.
Старшим – безкоштовні вечірні легендарні школи основ Закону, Милості та Істини.
Зміна вектору Українського зовнішнього духовно-політичного інтересу.
Погляд на новий суспільно-політичний устрій, що визріває із вищенаведеного.
Вірократична Україна
Ми увійшли у III тисячоліття. І за всіма ознаками тисячоліття Духу. Коли віра у необхідність справедливості стає і постане всенародною необхідністю і реальним змаганням за втілення людських норм поведінки за правом і обов’язком.
Істинна демократія, істинний народ той, що керує собою і є у втіленні сутностей, що розбудовують пізнання самих себе, як об’єкта і суб’єкта заполітизованого світу, унеможливлюючи злодійськими законами від держави перебувати у занепаді людських відношень.
Віра у торжество Творцевого прикликання на справедливість, на взаємоповагу і любов – ось головні складові, що приведуть народ у нову розбудову змісту і форми…
Ті, чи інші суспільно-політичні лади хтось колись формував з "чистого листка", коли приходила на це потреба.
Останнє, що пам’ятає сьогоднішній світ, про "демократію" – найгірша форма правління, але, на жаль, ніхто нічого кращого ще не придумав. Таку думку приписують Черчиллю, втім, народи, що віджили і переживають сьогодні стани "демократії", охоче розділяли і розділять таке визнання.
У нас сьогодні є шанс перевернути уяву світу про людські відносини і наповнити їх істинним змістом.
Наука відкриває закони Творця. У науковому процесі людство виробило закон пізнання інформації і законом впроваджує відкриття і винаходи у його реалізацію.
Найвагоміший вчений матеріаліст минулого – Ісак Ньютон отримав "точку опори" і Законом всесвітнього тяжіння перевернув світ уяви про природу. Наступну половину свого довгого життя шукав другу – духовну точку опори.
Не знайшов та залишив прийдешнім віру і надалі шукати.
Микола Гоголь відчув початок формування істинно нового – його він бачив в школах Православ’я.
Тарас Шевченко знайшов основу приналежності другої точки опори у Слові і Духові Біблійних сказань – із них він черпав для себе мотиви, що здатні перекувати людську душу і укріпивши її у вірі, одухотворити її до нових діянь у прояві повсякденного непередбачуваного буття, керуючись Милістю та Істиною Господнього Сина – Учителя Хреста.
Звідси і стало Шевченкове в питанні "чому не йде Апостол Правди і Науки", бо лише ця наука пізнання зможе уформувати Нового і Праведного Закону.
Україна постає у прагненні стати державою, що сприятиме кожному громадянинові в пізнанні та оволодінні високою духовністю надбань людства.
При сприянні держави та за її активної участі оволодіння істинною духовністю та високоморальною культурою всіма громадянами країни – це і стане основою єдності та розвитку народу України.
За часів тоталітарних режимів – народ у затишші кухні укріплює віру надією на краще.
Кращі часи, що можуть прийти і у формі демократичної доброї диктатури на чолі просвітницького авторитаризму, можуть привести до усвідомлення необхідності просвітництва та зміни державного устрою, при якому ідея істинної демократії витворить себе у новому і зручному суспільно-політичному пошуку, такому як ВІРОКРАТИЧНА УКРАЇНА.
ВІРОКРАТИЧНА УКРАЇНА потребуватиме власної ідеології, що вийде із розробленої концепції і мотивації ВІРОСОФІЇ, як основи прийдешнього суспільно-політичного устрою України…
...Останні роки та їх події і в Україні, і по цілому світі дають одкровення, що хочемо ми – не хочемо, а Промисел, що прописаний в Пророків, на виду.
Значить Україна поступово підходить до дня і до часу, коли Ноєві слова Завіту стануть парадигмою внутрішнього життя кожного українця та у необхідності такого відношення через себе до решти світу.
Країна стомлена від протиборства в самій собі – матеріальні цінності довго були важливіші за духовні. Та останні два тисячоліття переконливо доводять – затишок в предметах побуту потрібен кожному з нас, щоб більше впізнавати й розпізнати глибші витоки сутності своєї.
Якось станеться таке, що "злісним язичникам – матеріалістам" відкине суще їм – дурити й обкрадати і інше все, що в тому є найгірше. Бо крадуть й обкрадають самих себе.
І одухотворений Господній народ простить своє минуле в діяннях власних.
І як і старий Ной, до часу давши проклін Хаму та його коліну, все ж з вірою в надії прорік всім трьом синам і їх народам – що в Істинній Любові знов зійдуться усі.
І в дні свят, що йтимуть від вечора Різдва, як і кожен день до нього і після нього, окрім молитви "Отче Наш" в мені звучатимуть молитвою слова:
Отче мій Небесний, во Ім’я Сина Єдинородного Твого дай школи нам науку щоб пізнати те, дай те, що має збутись із землі Яфетових колін.
Те, що прорік Ти заповітом Ноя – Яфетове коліно хай прийде у шати Симові, а призвівши з собою Хамових, возз’єднає три Ноєві коліна, покаявшись, возз’єднані прославлять всі Тебе – в Отці і Сині в Духові Святому, що йде від Тебе без обмежень до всіх, що ввірили і ввірують іще.
І шану Ноєві потомки воздадуть...
І не заперечуючи "вибраність єврейського народу" в первородстві, як сина старшого в коліні, вірю – ми прикликані пізнавати і вивчати і втілити собою те, що дано Богом через Ноя в Завіті середульшим, Яфетовим синам.
Народи України мусять вже задумуватись, чи не їхнім дітям, чи нащадкам суджено, чи стане призначено виконати пророцтво Ноя на коліно Яфетове.
Щодо себе. Якими б роздуми не були у прожитий день відносин людських – я навертаюсь у велику віру – саме з нашого народу вироїться той гурт одухотворених мужів державних, що матимуть за святу справу втілити давно прописане для нас.
І вірую: зберуться народи України у церквах. І від Софії й Лаври зійдуться на верховну раду умиротворити в собі Божественне земне...
Світ стояв і стоїть на мучениках і праведниках.
Мучениками сьогодні стають ті, що визначаються.
Святою праведністю сьогодні є – вірити в Україну і українців – вірити в себе, бо стверджуємо основи Старого і Нового Завітів.
Віримо!
Ми – спасенні, бо те, що полонить наше серце, душу, розум, мудрість – все нам дароване Творцем у Спадок.
Зрештою, Ісус прийшов, всупереч Каїну і Хаму, щоб власним життям, власною вірою показати нам приклад і навчивши, відродити в нас істинне відношення і обов’язок перед Отцем і Творцем.
Бо "…всі будемо навчені Богом…", – казали пророки.
Я вірю у Пророцтво!
З Різдвом Христовим, Україно! З Різдвом Держави УКРАЇНА, яку чекає в мирі світ.
