День Соборності на Софійському майдані
Важко було зорієнтуватися простому патріотичному киянину хто, як і коли буде святкувати День Злуки. Той, хто мав Інтернет, був більш-менш у курсі справ – о 14 годині на Софіївській площі. Чомусь майже від усіх опозиційних сил право на оголошення в Інтернеті взяла на себе партія "Батьківщина".
Йдучи десь біля 15-тої години вулицею Володимирською до Софії, здивувалася великій кількості людей, які рухалися назустріч. Запитала літнього чоловіка чи ще щось відбувається на площі. – "Так. Зараз Юлька виступає".
Софійський майдан зустрів величезним розгорнутим синьо-жовтим прапором і безліччю різнобарвних партійних прапорів. Не було тільки "Нашої України", "Фронту змін", "За Україну!", "Собору". І, як потім виявилося, не було виступів очільників цих партій.
Можливо однією з причин було те, що процес підготовки до свята очолила "Батьківщина" і її сателіти – мастаки в частині "кидків" чи словесних знищень.
Згадаймо недавній ганебний інцидент з президентом Віктором Ющенком. Чи є, бодай, крихта совісті у цього розперезаного і впевненого у своїй безкарності чоловічка? Совість, це не до нього. А от причетність до Тимошенко очевидна із фото, опублікованих на сайті "Української правди".
Тому можна тільки вітати позицію цих чотирьох сил. Як і дію молодих людей на мості Патона. Ця молодь викликає захоплення і вселяє надію, що з Україною у майбутньому все буде в порядку.
Впродовж трьох годин говорити зі сцени мали змогу багато бажаючих. Одні ефектно крили ганьбою діючу владу, у інших це виходило не так ефектно. Хтось говорив про свої патріотичні болі, інші – про несправедливість і нахабство, яке панує у діючій владі.
Одні з тремтінням виходили на сцену, інші звично. За ті 20 з гаком років вже не уявляють себе без підвищень та мікрофонів. Від яких давно стали залежними. Виступи для них – своєрідна "доза".
А внизу стояв розгублений і зневірений народ. Софійський майдан знав гарні часи. Тоді там панувала віра. Віра у краще життя у вільній Україні, віра у "трибунів". За цей час "трибуни" розгубили свої чесноти (у багатьох випадках неіснуючі, але ж так тоді хотілося вірити у щось світле).
Через годину спускалася до Майдану Незалежності у суцільній колоні, що рухалася по тротуару у цьому ж напрямку. Майдан зустрів безліччю синьо-жовтих прапорів, які твердо тримали хлопці без всякого виразу на обличчі, а ще співом народних ансамблів і незворушністю глядачів.
Це добре, що чинна влада спромоглася на дійство з нагоди Дня Соборності. Багато її симпатиків і не підозрювали, що таке свято існує. Тепер вже хоч щось будуть знати.
Але ж можна було його, бодай, трохи "одухотворити".
Данута Костура, для УП
