Колонізація мультизацією або Пригоди нашого журавлика в їхньому небі
На відомому хакерському сайті "МультіЛінкс" опублікована нова порція викривальних компрометуючих матеріалів. Деякі з них мають відношення до України.
Ми публікуємо витиски з докладної записки суперагента Чорного Плаща на ім'я Волта Діснея.
"Докладаю, пане Уолте, що в Україні ситуація для мультяшок не є загрозливою. У цій східноєвропейській країні відбуваються такі мультпаради, що немовлята вже не плачуть, а дорослі, плюнувши, не регочуть.
Досягнення в мультизації життя такі великі, що навіть нам є чому в них повчитися. І хоча в царині анімації й спецефектів вони ще на печерному рівні, у плані розробки сюжетів та яскравості мультяшних образів вони в дечому випередили увесь світ.
За нашими спостереженнями картина в Україні складається така:
В Україні влада офіційно належить персонажу, що дуже нагадує Батхеда: такий же не багатослівний, але якщо щось каже – то по-батхедовськи влучно. Кожна його репліка викликає в слухачів нестримний сміх.
Має він свого підстаркуватого Бівіса, який говорить дуже багато, але незрозуміло не тільки для американських україністів, але й для власних громадян. У його стрекотінні можна вирізнити хіба що незрозуміле слово "кровосісі".
Батхед із Бівісом думають, що то вони замовляють музику в Україні. Насправді, вони в межах своїх вокальних даних і естетичного смаку лише ретранслюють те, що віщає для України телебачення Бетмена та Робіна. Іноді, на їхнє замовлення їм врубають якусь пісеньку на кшталт "Владімірского Централу"
Сам український народ дуже нагадує Скруджа МакДака. Усі його устремління й таланти направлені виключно на здобуття матеріальних статків. В усьому іншому він наївний і безпорадний. Щоправда, підростають молоді й рішучі Біллі, Віллі, Діллі. Але, нажаль, вони виховуються переважно на "Енциклопедії юних байбаків". Адже інших підручників із власної історії й культури їм держава не надала.
Великий вплив на українську політику має сім'я Гавсів зі сходу країни. Відрізнити їх в натовпі можновладців можливо не по нашивках з тюремними номерами, а й по мовних оборотах: "Пацани!", "Брателло!", "Ми кращі люди країни!", "Гавс порожняки не ганяє!"
Вони захопили не тільки банк Скруджа, але й усі промислові об'єкти, які колись йому належали.
Багз Банні в Україні не дуже виразний політик. Ніякої шкоди мисливцю він не робить. Замість того, щоби завдавати йому стусанів і копняків, він воліє з ним домовлятися про спільний розподіл мисливських трофеїв.
Є навіть інформація, що Багзі співпрацює з мисливцем за ласий шмат, підказуючи де переховується здобич. Хоча в попередній президентський компанії він позиціонував себе, як бувалого мілітариста. Робити на нього ставку в подальшому сюжеті не доцільно.
Зате в них є колоритний Дональд Дак, що диригує фракцією правлячої партії в парламенті. Зрозуміти, що говорить цей персонаж, неможливо, але рухи його верхніх кінцівок по-мультяшному кумедні.
Стосовно українського Мауглі, свободної людини зі зграї вовків-націоналістів, то він ще не знайшов свою червону квітку, але на антиукраїнські елементи в державі вже має великий залізний зуб.
Є в Україні й своя жінка-кішка, вона ж вогнестійка саламандра. Але, нажаль, цей персонаж не набув ані кількості політичних життів, як у кішки, ані вогнестійкості саламандри. За сюжетом згоріла в полум'ї своїх промов.
Колишній керівник України, мутант, який поєднує в собі одночасно риси койота й дятла з відомого мультику, так і не навчився користуватися динамітом, і сам себе політично підірвав. Але при цьому спромігся зберегти свої статки й маєтки.
Дуже цікавий в Україні кіт Товстопуз: він підстаркуватий, худий, рудий і всі свої оборудки робить через свого зятя. Але зберіг свою мультяшну внутрішню сутність і не набув зовнішньої респектабельності. Бо сховати гості пазурі та зуби йому складніше ніж наростити руде волосся на голові.
Небезпекою для повної та безумовної мультизації України є не ті персонажі української дійсності, які волають на кожній трибуні: "Люди добрі, схаменіться, ми – люди, а не мульти!", а ті художники, які творять іншу мультяшну українську національну дійсність за мотивами казок Всеволода Нестайко.
Усі ці діди Маноцівники, сонячні дядечки Ясі та місячні братики Сяйвики. Вони прагнуть виховати підростаючих Веснянок на своїх культурних та духовних цінностях.
Творча та руйнівна діяльність цих "нестайківців" точить той камінь при дорозі, на якому під стрілками в різні боки написано: "По-любому пи***ц!"
Вони проводять горобенції в інтернеті, та не вірять в існування спільної для України й Росії Книги Джерел.
Гавсів вони малюють виключно як Джона Дибуля, Біля Каналію та Тома Павука, "спортсменів" як Тролів, Діму Табачника як пана Морока та професора Кваквакума в одній особі. Є в них свої Вовчики Вовченки – хулігани з Ради.
Батхед – Войовник-Бомбула. Кіт Товстопуз – облізлий рудий кіт Мордан. А Росія – це печера "Тридцять три лиха".
Вогнестійка саламандра для них – їжачок Колька Колючка, а Багз Банні – полохливий заєць Кося Вухань. Є в них і свій Чик Чирикчинський, і свій Ціві-Тівік, і свій Цінь Цвірінькало, і своя сорока Скрекекулія.
Україна для них і Країна Сонячних зайчиків, і Ластовинія, і Палац Чарівних Казок, і місто-сад Радоград, і Долина Щасливих Сновидінь, і рідне болото, що заросло очеретом, і колонія "Притулок маленьких друзів" – поки щодо назви вони не дійшли одностайної думки, бо дуже різні.
Їх об'єднує лише незрозуміла справжньому мульту любов до спотвореної країни, любов до власних мрій про її доцільне облаштування.
Втілення їхньої мети справжньому мульту не цікаво, бо такі сюжети важко продаються, на такій дійсності справжніх грошей не заробиш.
Той стан, у якому зараз перебуває Україна, влаштовує всіх її оточуючих. Треба просто спостерігати за їхніми мультсеріалами й підкидати іноді грошенят на створення нових.
Кінець резюме".
Сергій Левитаненко, спеціально для УП
