Національна ідея. Теорія і практика
Щойно прочитав в Інтернеті, що президент нашої країни пан Янукович задекларував національну ідею нашої країни, яка нібито лежить у сфері прискореного її економічного розвитку.
Якщо це дійсно так, то тоді в мене одразу виникає декілька запитань до радників президента.
Я, звичайно, розумію, що президент будь-якої держави всього знати не може і тому в нього існує ціла армія всіляких радників, помічників і референтів. Завданням адміністрації керівника держави є підібрати найкваліфікованіших у країні спеціалістів з усіх сфер життя, які б і "видавали на гора" різні продуктивні, раціональні і ефективні ідеї і проекти. Після їх затвердження вони мають надходити до виконавчої гілки влади і реалізуватися в повсякденному житті.
Враховуючи рівень абсолютної некомпетентності, а іноді і просто божевільності, особливо геостратегічної, державних рішень, які приймаються, можна зробити цілком обґрунтований висновок про непрофесіоналізм і некомпетентність цілої армії нинішніх радників і помічників президента.
Висунення національної ідеї в економічній сфері є тому ще одним яскравим підтвердженням.
Чи може, навіть у принципі, бути національною ідеєю успішний, швидкий, ефективний і так далі розвиток економіки? Будь-який студент гуманітарій вище третього курсу, який регулярно відвідує заняття і "тягне" програму ВНЗ, вам відповість, що ні.
Справа в тому, що економіка є "штукою" матеріальною, а ідея це "штука" абсолютно нематеріальна і "гніздиться" вона у свідомості, підсвідомості, ментальності, уяві тощо.
Ось якби президент держави з подання радників заявив, що національною ідеєю України є перетворення її на регіонального лідера серед країн регіону Східна Європа, або створення світової Української корпоративної держави на основі України і української діаспори, чи відтворення Української помісної православної церкви на чолі з Київським патріархатом, оце б і була національна ідея.
Зрозуміло, що для її реалізації необхідний швидкий розвиток і економіки, і культури, і освіти, і освоєння основних родовищ корисних копалин і багато ще чого матеріального.
Але сама ідея ніколи матеріальною не буває. Більш того, успішно розвивати економіку, а цьому існує безліч підтверджень в історії людства і жодного спростування, без національної ідеї і національної ідеології в цілому неможливо.
Ну не можна, зрозумійте ж це нарешті, провести жодний стратегічно успішний проект, поки в суспільстві не виникне критична маса людей, якими заволоділа та чи інша логічно обумовлена ідея.
Для економічного розвитку держави потрібний ентузіазм хоча б невеликої, але активної частини громадян країни. У цих людей мають горіти очі і вони повинні вірити, що Україна вже на їхньому віку стане хоча б у чомусь великою.
Громадяни країни мають чітко усвідомлювати, навіщо потрібний швидкий економічний розвиток. Тільки абсолютно пасивну, безініціативну частину населення з ментальністю "моя хата скраю" цікавить лише особисте збагачення будь-якою ціною і за будь-яких умов.
Але з такими людьми "каші не звариш". "Ідеологія живота" це саме і є поставлений віз поперед воза або національна ідея в сфері економіки. Не економіка керує ідеями, а народжені в голові ідеї розвитку нації і держави рухають вперед економіку.
Поки вони не будуть чітко сформульовані і не оволодіють критичною масою населення ніщо розвиватися не буде.
Безперечна деградація нашого суспільства, темпи якої наростають, не лежить у сфері матеріальній. Наприклад, уже двічі відключали опалення цією зимою в деяких районах Києва, чого навіть не було наприкінці кризових 80-тих – на початку 90-тих років.
Тільки абсолютно примітивне мислення може пояснювати ці факти економічними причинами. Якщо мер столиці десять разів на рік іде у відпустку, то в нього проблеми лежать явно не в економічній сфері.
Вони просто знаходять там свій прояв і через це батареї в мороз стають холодними. "Розігріти" економіку, коли відсутня ідеологія розвитку держави в цілому, абсолютно неможливо.
Але що, навіть у принципі, можуть в цьому сенсі запропонувати нинішні правителі держави? Абсолютно нічого. Економічно сильна Україна не вигідна Росії, яка нині реально визначає не лише зовнішню, але і внутрішню політику нашої держави.
Тому всі балачки про майбутню економічну могутність країни, а відповідно і реалізація хоча б одного проекту, спрямованого на її досягнення, в таких умовах є просто черговою утопією.
Петро Масляк, для УП
