Хто ви, пане/товаришу Бродський?
В Україні, як відомо, існує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, скорочено Держкомпідприємництва; головою цього центрального органу виконавчої влади є Михайло Бродський.
Далеко не новий персонаж в українській політиці, котрий устиг побувати й серед депутатів рад різних рівнів, аж до Верховної, і в числі опозиціонерів, і в числі прихильників влади, і за ґратами, і на чолі партії... Проте, попри все, він себе постійно позиціонував як людину ліберальних переконань.
Загалом лібералізм визначають як філософську, політичну та економічну теорію, що є основою відповідної ідеології і виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є базисом правового суспільства та найбільш ефективного економічного ладу.
Лібералізм наголошує на тому, що саме ініціативна, вільна, самочинна діяльність осіб, головним чином економічна й політична, є головним джерелом поступу в суспільному житті і спрямована на утвердження демократичних свобод, парламентського ладу й вільного підприємництва.
Метою лібералізму є максимально можливе за конкретних умов послаблення чи то пом’якшення різних форм державного і суспільного примусу щодо окремої особи.
Лібералізм обстоює шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень, проте не виключає і права народу на повстання проти тиранії.
Упродовж ХХ століття ідеологія лібералізму зазнала серйозних модифікацій у бік більшої уваги до соціальних проблем.
"Сучасний лібералізм нерозривно пов’язаний із ідеєю справедливості" – зазначає Ендрю Рив у Короткому Оксфордському політичному словнику і додає, що ліберали виходять із того, "що державній владі належить лише інструментальна роль, вона має створити необхідний простір для реалізації особистої свободи і розв’язку ймовірних конфліктів".
Програма Партії вільних демократів на парламентських виборах 2007 року (її другим номером у списку був якраз Михайло Бродський) містила чимало ліберальних ідей.
Зокрема, обіцялося подати до Верховної Ради кілька пакетів законів, серед яких мали бути "пакет законів щодо стимулювання підприємництва та зниження податкового тиску на малий та середній бізнес" та "пакет законів, що має створити надійну протидію розбазарюванню державного і комунального майна та корупції: новий законопроект про державні закупівлі, про декларування чиновниками своїх доходів та видатків, антикорупційні закони".
Аж тричі у програмі говорилося про боротьбу із корупцією і про антикорупційні заходи. Загалом же у цій програмі йшлося про відповідальність влади перед народом та про прагнення "створити країну, в якій вільні люди реалізують своє право на самоврядування і пишаються цим".
Отож: чи відповідають висловлювання Михайла Бродського – "я ліберал, етнічний єврей, кажу правду і багатий" – тим критеріям, які висуває ідеологія лібералізму та його власним виборчим програмним?
Щодо свого походження та статків Бродському, звичайно, видніше. А от щодо ліберала та правдолюба – це вже не йому судити.
От, скажімо, коментуючи численні виступи підприємців проти Податкового кодексу, Бродський зазначив – "у Конституції чітко записано, що Податковий кодекс на референдум не виноситься".
На його думку, через рік після набуття чинності Податковим кодексом підприємці самі зрозуміють, що цей кодекс був створений для того, щоб вони "могли дивитися в обличчя урядовцю".
Що натомість би побачив у Конституції ліберал? Напевно, статтю 3: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність" (отже, це проблема урядовців – як вони дивитимуться в обличчя виборців-підприємців й інших громадян).
А також статтю 22: "При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод" (що нинішня влада якраз і намагається зробити з малим бізнесом).
А на додачу, чом би не звернути увагу на прямі порушення Конституції при ухваленні Податкового кодексу (голосування "за того хлопця", заборонене статтею 84 Основного Закону).
До речі, обіцянка, що "будуть унеможливлені голосування депутатів за чужими картками", також містилася в програмі Партії вільних демократів, під прапорами якої виступав правдолюб Бродський...
І взагалі: настанова на вищість касти урядовців над якимись там підприємцями – не із ліберального лексикону, а із геть іншого...
Тепер звернімося до іншого публічного виступу Бродського , присвяченого темі боротьби з Майданом.
"Якщо у влади немає здатності до реформ, тобто політичної волі, тому що реформи – це і є політична воля, то в країни немає майбутнього.
Всі чомусь забули, як проводив реформи в Грузії Саакашвілі. Всі забули грузинські Майдани і як їх розганяли брандспойтами і палицями, коли виходили такі ж хлопці і вимагали відставки Саакашвілі. А сьогодні всі аплодують Грузії, захоплюються й заздрять їх реформам".
Чесно кажучи, не доводилося чути, щоб у Грузії підприємці виходили на мітинги протесту проти реформи системи оподаткування. І взагалі – головне для реформ – наявність у влади не самої лише волі, а ще й розуму...
І нарешті: у Держкомпідприємництві розроблено законопроект "Про внутрішню торгівлю" , яким пропонується внести зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення.
Зокрема, якщо сьогодні торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях тягне за собою накладення штрафу від 1 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-119 гривень) із конфіскацією предметів торгівлі або без такої, то в законопроекті пропонується підвищити штрафи до рівня від 20 до 50 мінімумів (340-850 гривень) із конфіскацією предметів торгівлі.
Впізнали стилістику і спрямованість реформи? Правильно, Ленін, боротьба зі "спекулянтами та мішечниками".
Якби законопроект утілився у життя, то ціни на базарах підскочили б щонайменше у півтора-два рази, дрібнотоварне виробництва сільськогосподарської продукції істотно скоротилося б, рівень життя пенсіонерів (і міст, і приміських зон) різко упав би – ну, і так далі.
Бо ж бабця, яка винесла на "невстановлене місце" кілька десятків пучків кропу та кільканадцять морквин, ніколи не піде на "встановлене місце".
По-перше, їй там ніде буде стати, по-друге, плата (офіційна та "кришувальникам" з мафії) на базарах така, що там вигідно працювати лише зі значними масами товарів.
І знов-таки, суто більшовицька заборонна ідеологія замість ліберальної, що полягає у створенні належних умов для вільного підприємництва. На щастя, такі закони не надто ретельно виконуються: головний їхній результат – це зростання корупції серед правоохоронних органів.
Власне, вся діяльність Михайла Бродського на чолі Держкомпідприємництва – це і є намагання щось заборонити, щось скасувати, щось зламати в економіці, запропонувавши натомість безліч новацій, які ще не перевірені на практиці й існують лише на папері або в бурхливій уяві самого "ліберала".
Бо ж, скажімо, головне у спрощеному оподаткуванні – це не сума, яку платить підприємець, а прозорість системи розрахунків бізнесу з державою і помітно менша залежність "спрощенців" від держапарату.
Головне у великому бізнесі за умов України – це його можливість виводити багатомільярдні суми в офшори (проти можливості чого, закладеної в Податковому кодексі, між іншим, Бродський не виступає).
А головне для пересічного українця як економічного суб’єкта – це можливість купувати та продавати товари (включно із товаром "робоча сила") за максимально простими і захищеними правовою системою правилами.
І не десь там у захмарному майбутті, про яке суто по-більшовицьки любить розповідати Бродський, а на грішній землі, тут і сьогодні.
Пересічний українець хоче реформ. Він би, можливо, й підтримав революцію, але тільки таку, яка реально розширює сферу його свобод, передусім – сферу свободи дій.
Тим часом голова Держкомпідприємництва пропонує відмовитися від уже чинних прав і свобод в ім’я встановлюваного чиновниками порядку та химерного щастя через кілька років, побудованого за неапробованими на ґрунті країни кланово-олігархічного недокапіталізму рецептами.
Лібералізм це чи "чиновний більшовизм" – хай вирішують читачі.
Сергій Грабовський, для УП
