Держбюджет-2011 – переможець отримує все

І знову розмови – розумні та не дуже – з предмету, про який абсолютна більшість українців не має жодного уявлення, але який стосується всіх без винятку.

І знову чергова вистава – ті, хто вчора був "за", сьогодні категорично "проти" і навпаки. Хоча, по суті, жодних змін не відбулося, й вони лише повторюють те, що вчора говорили їхні опоненти.

І знову мені після ознайомлення з черговим бюджетом нестерпно хочеться… вмити руки.

Це враження для мене не нове – відчув подібне чотири роки тому. На той час мені, заступнику секретаря РНБОУ, який відповідає за напрямок економічної безпеки, необхідно було проаналізувати виконання поточного бюджету 2007 року та розглянути проект основного фінансового документу на 2008.

Тоді, восени 2007-го, мені вперше довелося подивитись на Державний бюджет, як то кажуть, зсередини.

Я не страждаю зайвими ілюзіями та наївністю. Мені не потрібно пояснювати, що таке лобізм, політична доцільність чи який вигляд має компроміс. Бачив – і неодноразово. Але те, що кожного року відбувається з державним бюджетом, – це зовсім інше.

Це такий собі особливий спосіб соціального та політичного збочення стосовно власної країни та людей. Припускаю, що подібне відбувається скрізь, де влада – це бізнес, а корупція – державна ідеологія.

Але від цього не легше.

Збирався писати матеріал із аналізом бюджету, але виразно відчув "дежавю" і вирішив відійти трохи убік.

Одразу хочу заспокоїти тих, хто цікавиться цим аналізом: він буде, згодом.

Мені подумалось, що якщо проекспериментувати та до проекту цьогорічного бюджету висловити зауваження, подані до будь-якого з бюджетів минулих років, – просто замінивши цифри, – ніхто навіть не помітить.

Змінюються прізвища президентів та прем’єр-міністрів, а ідеологія залишається незмінною. Це не державні бюджети – це бюджети утримання влади.

Судіть самі, наведу лише дві цитати.

"Це бюджет ідіотизму. Цей бюджет загрожує не тільки життю людей, але і державності України", – Тимошенко про бюджет-2007.

"Такий бюджет призведе до повного розбалансування грошово-кредитної та фінансової системи", – Азаров про бюджет-2008 .

І знаєте, що найцікавіше? Абсурдність полягає в тому, що й Тимошенко, й Азаров абсолютно праві. Їхні бюджети розбалансовували систему та руйнували країну з року в рік.

12,5 мільйонів українців за межею бідності – це їхній спільний "здобуток". І марно, що вони змінювали одне одного по черзі, ставлення до головного фінансового документа країни залишилось незмінними та однаковим: "усе тепер колгоспне, все тепер моє".

Четвертий рік поспіль відкриваю проект бюджету й бачу, що жадоба і страх вкотре перемогли обов’язок та відповідальність. А тим часом колишній прем’єр-міністр заявляє, що "бюджет страшний", а нинішній розповідає про "трампліни розвитку" та "нову якість життя".

Однак, якщо порівнювати проект бюджету-2011 із попередніми, в око впадає одна суттєва відмінність. Цей бюджет чітко демонструє, у чому влада бачить основну загрозу і хто її головний ворог. І помиляються ті, хто наївно думає, що ворог ззовні й загрози слід чекати з-за кордону.

Головний ворог влади всередині країни. Це ми з вами… А як інакше пояснити зростання витрат на Генеральну прокуратуру на 1 мільярд гривень (77,8 %)?

Чи бюджет МВС, який дорівнює бюджету Міністерства оборони.

Додайте сюди 3 мільярди на СБУ і переконаєтесь – влада створює армію та готується до війни… з власною країною.

Крім цього жодних сюрпризів – розробники бюджету дотрималися "найкращих" традицій.

Замість статей бюджету – "теми" за якими проглядаються прізвища та обличчя.

Замість реального дефіциту – мильна бульбашка (згідно з пропозиціями Кабміну, в усіх випадках запозичення можуть здійснюватися понад обумовлені в бюджеті обсяги фінансування і граничний розмір держборгу).

Дефіцит 2011 року знову втричі перевищить задекларований і становитиме не менш ніж 10%.

Замість реальних макроекономічних показників – страхування політичних ризиків влади за рахунок заниженої інфляції, ВВП та курсу.

Замість соціальних захисту – посилення економічного тиску на людей без жодної віддачі, замороження або зменшення пенсій, підвищення пенсійного віку, обмеження пенсій пенсіонерів, які працюють.

Замість видатків на охорону здоров’я – крихти зі столу, які залишилися після оздоровлення вождів. На медичне обслуговування та відпочинок одного народного депутата та вищого керівника на рік витрачають стільки ж, як на охорону здоров’я 5130 українців.

Тобто, депутат – це 785 000 гривень бюджетних коштів, звичайний українець – 153.

Замість контролю за ефективністю бюджетних витрат – розподіл 11,5 мільярдів гривень без тендерів.

Замість реформ – механічне скорочення видатків на усіх,.. крім себе.

Отже, справжні пріоритети бюджету: владна вертикаль, силові відомства, елітний відпочинок та власний комфорт.

Пишу це й розумію: я необ’єктивний і відверто упереджений. Мені видається безглуздим щось доводити й пояснювати, щоб ті, для кого цей бюджет так само, як і для мене, не перший, нарешті вирішили покаятися перед країною – припинивши красти.

Я не можу бути об’єктивним, коли бачу, що витрати на перевезення вищих посадових осіб 2011 року зростуть на 50% та ледве-ледве не дотягують до рекордних 200 мільйонів гривень.

І це в той час, коли на державну програму "Дитяча онкологія", так само, як і на програму лікування серцево-судинних захворювань, передбачено аж 0 гривень.

Так, я не помилився – 0 гривень, тобто нічого.

Мені можуть заперечити, сказавши, що державні програми завершилися у 2010 році й витрати "зашиті" в інші статті. Згоден, програми закінчилися, та ось онкозахворювання, інсульти та серцеві напади – залишаються і є головними причинами скорочення українців…

І люди продовжують вимирати. Якщо державні програми завершилися, а проблеми залишились, то чим ви, шановні урядовці, займалися протягом цього року й чому проігнорували вимогу щодо програмно цільового методу планування бюджетних витрат.

І відповідь мене мало цікавить, бо цифра 0 красномовніша за будь-якого Чечетова, а в кінці року граючись секвеструють усе, що не стосується комфорту влади.

Як можна залишатись об’єктивним, коли реконструкція (читай: нові меблі, сервізи, унітази) кількох санаторіїв ДУСі обходиться так само, як витрати на ремонт всеукраїнської дитячої лікарні "Охмадит". При цьому, нагадаю, влада не дає, а лишень повертає те, що відібрала в "Охмадиту" цього року в зв’язку зі секвестром бюджету.

Отже, я абсолютно упереджений а відтак абсолютно необ’єктивний, бо не вперше і навіть не вдруге спостерігаю за тим, що роблять із українцями та моєю країною ті, хто отримав владу і допущений до державної кишені, як до своєї.

2011 року країна збере для них майже 300 мільярдів гривень і віддасть… Щоб більше не побачити.

Для тих, кого ще цікавить упереджений аналіз цьогорічного бюджету, до вже сказаного додаю тези та окремі факти.

У проекті бюджету-2011:

Витрати на утримання резиденцій, ведення мисливського господарства збільшено ще на 50,5%. 2010 року ці ж витрати було збільшено на 58%.

Витрати на утримання санаторно-курортних закладів ДУС збільшено ще на 82%. 2010 року ці ж видатки було збільшено на 50%.

Витрати на стаціонарне медичне обслуговування депутатів, керівників зросли на 62,6% до200 мільйонів.

Витрати на поліклінічне обслуговування депутатів, керівників зросли на 20% – до 108 мільйонів.

За послуги бюджетних установ українці сплатять 17,3 мільярдів гривень, що на 4 мільярди більше, ніж 2010 року. Ось такий вигляд має для українців адміністративна реформа та дерегуляція в дії.

Боргова яма глибшає – запланований державний борг зросте на 20% – до щонайменш 410 мільярдів гривень, або 1300 доларів на кожного громадянина України.

Євро-2012 остаточно перетвориться на "чорну діру" бюджету – майже 11,5 мільярдів гривень бюджетних грошей розподіляться без тендерів. Крім того, за рішенням уряду механізм державних гарантій може застосовуватись понад суми, визначені бюджетом.

Плани щодо залучення приватних інвестицій залишаються пустими планами, що не заважає будувати інфраструктурні об’єкти у 2,5 рази дорожчі за європейські аналоги.

Витрати на освіту 18,5 мільярдів гривень, або на 1,5 мільярда менше, ніж торік. Модернізація системи загальної освіти становитиме аж 0,003% від бюджету на освіту, що в 10 разів менше, ніж на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів органів внутрішніх справ.

У 10 разів зменшено фінансування міжнародних та науково-технічних програм, проте збільшено витрати на розвиток фізичної культури і спорту серед працівників МВС.

У 5 разів зменшено фінансування наукових та науково-технічних розробок, проте збільшено витрати на підготовку прокурорсько-слідчих кадрів. На це заплановано витратити 35 мільйонів.

На 20% зменшено стипендії та гранти на науку і техніку, проте на 15% зросли витрати на керівництво та управління діяльністю органів внутрішніх справ.

Національні проекти: плани щодо залучення інвестицій завтра – державні кошти сьогодні. Лише на утримання новоствореного агентства з державного бюджету виділено 222 мільйони гривень, що лише удвічі менше, ніж на інформатизацію та комп’ютеризацію навчальних закладів.

"Бюджетних годівниць" поменшало, але вони стали удвічі більшими.

Міністерство економічного розвитку й торгівлі – рекордна кількість держкомітетів, Держрезерв і Держагентство з інвестицій і управління нацпроектами, нагляд за державними закупівлями – щонайменше 35% бюджетних ресурсів.

Міністерство інфраструктури: транспорт, зв'язок, Укравтодор, Укрзалізниця, Євро-2012 – не менш ніж 25% бюджетних ресурсів.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту – понад 10% бюджетних ресурсів.

При цьому: розмір прожиткового мінімуму збільшився з 1 січня до 1 жовтня аж на 2,2%, проте з урахуванням індексу споживчих цін знизився на 4,8%.

За офіційною статистикою,за 9 місяців 2010 року рівень бідності в Україні зріс на 0,4% і становив 26,4%, або 12,5 мільйонів осіб. Кожен четвертий українець – злидень.

Відрахування від доходів українця до соціальних фондів становлять 43,34%. Для порівняння: мешканець ЄС відраховує в середньому 19%, американець – 27%.

І на завершення. Це далеко не вичерпний перелік. Щодня кожен із вас, навіть не усвідомлюючи того, буде аналізувати й розуміти, чим насправді є Державний бюджет 2011 року. Головне, щоб висновки, які ви робитимете, не забувалися!

Піду вмию руки…

Андрій Пишний, для УП