Гарантія повернення політичного кредиту
Так ми отримаємо те, що від нас регулярно нахабно забирає наш політикум – контроль за використанням власного голосу.
Як тільки виборці визнають свою партію брехливою, вони починають відкликати подані за неї голоси, і пропорційно починає скорочуватися кількість її мандатів у Раді – аж до дострокового автоматичного відсторонення від влади…
Ви будете сміятися, але ті банкіри, які видали купу незабезпечених кредитів, виявилися настільки ж наївними, як український електорат. Надавали кредити без гарантії повернення, бо прагнули отримати якнайбільше кредитних відсотків. Одним словом, пішли по вовну, а повернулися стриженими.
Саме так під час кожної виборчої кампанії стрижуть своїх виборців наші партії, мери й президенти.
Проходять лічені тижні після виборів, і обранці розпочинають черговий раунд дерибану земельки, нерухомості й так далі. У виборців очі лоба лізуть: "Ой-ой-ой!" І опитування в черговий раз обдуреного народу свідчать, як стрімко падає довіра до тих, кому цей самий народ щойно вручив депутатські мандати.
Один зі спостерігачів нещодавно дивувався в ефірі: у виборчих округах люди скаржаться на владу, прямо плачуть, а потім ідуть і голосують за ту ж партію – бо нібито свої. Гра на протиставленні "свій – чужий" ставить виборця перед сумною альтернативою: або не ходити на дільницю, або голосувати за негідника тільки тому, що чужий ніби то ще гірший. В обох випадках виграш за політиканами-наперсточниками.
"Нічого не вдієш, – лине з усіх динаміків брехня "політологів", – так у всьому світі: у політиків відповідальність лише політична, у вигляді втрати голосів на майбутніх виборах".
Не згадують тільки, що у всьому демократичному світі наявне потужне громадянське суспільство, яке в Україні ще з пелюшок не виповзло. Це суспільство разом із незалежною пресою – скільки її в Україні? – не дозволяє політикам у традиційних демократіях поводитися аж занадто незалежно від виборців.
А в нас майбутні вибори аж за 4-5 років. І весь цей час політикани сміються нам в обличчя, коячи казна-що! Бо нікому їх зупинити, нагадати, що це вони слуги народу, а не навпаки.
Як визначити, для кого влада – не засіб збагачення й особистого самоствердження, а передусім – інструмент роботи на благо суспільства? "Ось дайте нам владу – і ми зробимо вам красиво" – обіцяють усім відомі політичні бренди й особи.
Не вірю! Багато тих, хто роздає обіцянки, та віри немає вже нікому.
Політичний кредит у вигляді поданого голосу на виборах, як усі виборці, я надаю кандидатам під їхні передвиборні обіцянки.
Вимагаю гарантувати повернення кредиту за першою вимогою!
Тільки не поспішайте копилити губу: це, мовляв, фантастика й утопія. Насправді нічого складного тут немає. Просто більшість цього ще елементарно не знає.
Спочатку нагадаю, що в деяких штатах США вже кілька років практикується електронне голосування, а днями таку ж можливість пообіцяли й українцям. Ще раніше знайшовся охочий, який розробив технологію самоконтролю виборця за власним голосом: вона дає змогу засвідчити результати й отримати персональний код поданого голосу. Цю технологію за бажання можна легко спростити й адаптувати.
Так ми отримаємо те, що від нас регулярно нахабно забирає наш політикум за допомогою виборчих комісій – контроль за використанням власного голосу.
Тепер ми, по-перше, прослідкуємо, щоб нашу власність помилково не зарахували іншій партії, чи не скинули в купу "недійсних" та "проти всіх". Далі голос потрапляє до ЦВК, і кожен власник використовує його на свій розсуд: сам дав, сам можу й забрати: у будь який момент!
Таким чином, кожна партія одягає на себе "пояс вірності" виборцю, а кожен учасник голосування отримує особистий ключ дистанційного "підриву". Такий "ключ"-клавіша є на кожному комп'ютері: називається Еnter.
Як тільки переконався, що твої обранці брехуни, набрав пароль, зайшов до відповідної мережі й тисни кнопку: твого голосу в них уже немає.
Аналогічні сигнали виборців обліковує національний сервер, на якому кожен громадянин бачить поточну підтримку партій. Як тільки виборці визнають свою партію брехливою, вони починають відкликати подані за неї голоси, і пропорційно починає скорочуватися кількість її мандатів Раді – аж до дострокового автоматичного відсторонення від влади.
Відсторонення від влади представників партії, що зрадила виборців, має відбуватися без марудних звернень, мітингів, дебатів, пікетів і демонстрацій: пропорційно втратам голосів, зареєстрованим сервером ЦВК. Коли виборці ліквідують третину мандатів, ВРУ, вибачте, Верховна Рада України, втрачає повноваження, і ЦВК призначає позачергові вибори.
Це рішення мають виконувати всі причетні, без жодної "допомоги" ВРУ, президента чи уряду.
А лідери партії, яка двічі достроково втрачала довіру половини виборців, отримують звання найцинічніших брехунців і 5 років виправних політичних робіт – на цей термін позбавляються права очолювати будь-які громадські організації.
Таким чином, разом із виключенням фальсифікацій під час голосування й підрахунку голосів, кардинально вирішується й проблема легітимності обранців. До того ж, круто підвищується участь громадян у використанні конституційного права управляти державою.
Якщо кожен буде впевнений, що його голос-власність ніхто не вкраде, і що він може забрати свій кредит будь-якої миті, охочих голосувати одразу стане набага-а-то більше.
До того ж, голосувати будуть не тільки пенсіонери, а й молодь, якій не треба буде витрачати вихідний на політичні обов'язки. Адже подати свій голос, як і забрати – п'яти хвилин вистачить. Та ще й дистанційно – навіть, з будь-якої вечірки.
Кожна партія, що претендує на "ум, честь і совість" епохи, ідучи на вибори, мусить покласти голову під електронну гільйотину – на знак гарантії виконання своїх обіцянок.
Аналогічно – вибори до місцевих рад, мерів і президента.
Тільки не кажіть, що жодна держава не має такого комп'ютеризованого виборчого законодавства. Бо дійсно демократичні країни до нього вже присунулися впритул, але поки не дуже поспішають – їм і так незле. А у великого сусіди й думка така не виникає: усе одне рейтинг лідера нації зашкалює далеко за 50%.
У нас же вже другий поспіль гарант у перший рік президентства стрімко втрачає легітимність. Виходить, незалежно від партійних кольорів, обоє зробили зовсім не те, що обіцяли.
Пацан сказав – пацан зробив?
Вимоги гарантувати народу негайне повернення політичного кредиту неспроможними партіями-позичальниками має поставити нове виборче законодавство. Як думаєте, яка партія розробить, і який склад Верховної Ради ухвалить – конституційною більшістю! – такий, найдемократичніший у світі пакет законів?
Хто схоче знайти відповіді на це та інші запитання, що випливають із першого, швидко побачить, що позитивний вихід із накинутої нам гри в наперсток по суті один...
Олександр Тертичний, спеціально для УП
