Ви куди, Арсеній?

П'ятниця, 05 листопада 2010, 12:11

Оцінка місцевих виборів в Україні, яка пролунала від їх учасників, однозначна, - вони не були ані прозорими, ані демократичними. Про це в увесь голос заявляють не тільки опозиційні партії, але й начебто провладні комуністи.

Перелік критичних зауважень загальновідомий і немає сенсу його повторювати. Хіба що для експерименту можна спробувати знайти хоч кількох притомних людей, які справді вірять у те, що в Харкові переміг Кернес.

Спостерігачі від Ради Європи відзначили, що виборча кампанія 2010 року в Україні не відповідала стандартам цієї організації, і особливо звернули увагу на недосконалість закону про вибори, зміненого, як відомо, в останній момент за ініціативою Партії регіонів, "який уможливив політично незбалансовані склади виборчих комісій і сприяв, зокрема, скасуванню реєстрації кандидатів в останню мить перед виборами".

Повне уявлення про несприйняття цієї виборчої кампанії світом дають публікації у провідних закордонних виданнях.

Заявляти ж про її демократичність можуть або спеціально делеговані з Росії спостерігачі, які окрім України на жодних виборах не "засвітилися", або Микола Азаров. Але чинний прем`єр давно живе в якійсь іншій країні, окремо від своїх співгромадян, - у нього і ціни не ростуть, і Податковий кодекс "покращує життя" підприємцям.

Проте несподівано владу підтримав Арсеній Яценюк. 1 листопада, як повідомляють інформагенції, на прес-конференції він заявив, що "місцеві вибори в Україні загалом відбулися демократично".

Зрозуміло, що Арсеній Петрович був сильно зайнятий під час виборчої кампанії, і йому, очевидно було ніколи читати блог свого заступника Андрія Пишного, який зазначав: "Якщо демократичні вибори виглядають так, то як тоді, за версією регіоналів, повинні виглядати недемократичні вибори?".

Загалом, від "Фронту змін" тільки у день голосування надійшла маса повідомлень про виявлені порушення. Та й сам Арсеній Яценюк, зробивши таку заяву, чимдуж помчався в Одесу, де, як відомо, кандидат від його партії Едуард Гурвіц на виборах мера начебто програє регіоналу Костусєву. В що відмовляється вірити і сам Гурвіц, і багато одеситів.

Тут лідер Фронту заявив: "Те, що відбувалося і відбувається в Одесі, - це була найбрудніша кампанія, і зараз триває найнахабніша крадіжка голосів виборців".

Так все ж таки, вибори були демократичними, чи ні? І чи можливо, щоб у "Фронті змін" зміни поглядів відбувалися так часто?

На згадку, окрім іншого, приходить те, з якою легкістю під час президентських виборів Яценюк поміняв свої проєвропейські переконання на майже євразійські, а потім так само невимушено повернувся у європейське річище.

Яценюк не поставив свого підпису під спільною заявою опозиційних сил щодо місцевих виборів, як не підтримував такі спільні дії і раніше. Натомість, фактично, озвучив думку, що повністю вкладається в риторику влади і покликана створити тло загального "благодєнствія". Чи має право такий політик називати себе опозиційним? Сумнівно.

Йому також, звісно, ніхто не забороняє зустрічатися в ресторанах з сином діючого президента, якщо вірити оприлюдненій інформації. А після цього грізне "ай-яй-яй" на адресу влади під час телеефірів виглядає просто несерйозно.

Хоч в день голосування вже майже виникла ілюзія справжньої опозиційності "Фронту змін". Здалося, що брутальний характер виборів підштовхне Яценюка до тіснішої співпраці з опозиційними партіями. Але він почав дрейфувати в інший бік.

Куди ж?

Не виключено, що пояснення криється у змінах, які відбулися на політичному ландшафті після місцевих виборів. Як відомо, на них зазнав фіаско Сергій Тигіпко, який тривалий час був обличчям нової влади "для Заходу". Так розв'язка тепер відкриває і для інших діячів можливість побути почесною політичною "ширмою" для Януковича.

Євген Булавка, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Час Трампа чи стрибок історії?

Навіщо нам кодекс корпоративного управління

"Кагарлицька справа". Історія розкриття

Аграрні ноти: інструмент для залучення фінансування в агросектор України

Кадровий голод загрожує відновленню готельного сектора в Україні

Захистимо Пейзажку від забудови: історія боротьби за спадщину Києва