Куди тягне Тягнибок?

"Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи на іншого нам чекати?"
Євангеліє від Луки (7;20)

У час коли НУ, УНП, "Батьківщина" та інші державницькі партії демонструють свою цілковиту імпотентність, свідома й активна частина українського суспільства шукає політичну силу, котра здатна успішно протидіяти переважаючим силам агресора на своїй землі.

Як відомо, за даними екзит-полу GfK Ukraine партія "Свобода" на місцевих виборах набрала 5,1% голосів виборців всієї України. Існують різні думки: від того, що свободівці і Тягнибок єдині справжні патріоти, до того, що він креатура Партії регіонів та жупел для східного електорату. Отже:

Чи є ВО "Свобода" тією силою, котра здатна консолідувати українську націю до дієвого Опору поетапному нищенню української державності?

Національні вожді чи внуки Сусаніна?

Роль традиційного страхопуда для виборців сходу та півдня України з перших днів незалежності по праву належить колишньому лідерові УНА-УНСО Дмитрові Корчинському.

Згодом Олег Тягнибок, обраний 14 лютого 2004 року на ІХ-у з'їзді Соціал-національної партії України (СНПУ, відтоді - Всеукраїнське об'єднання "Свобода") головою партії, свідомо чи несвідомо був втягнутий в елемент сценарію, який працював проти виборчої кампанії Віктора Ющенка.

Так Тягнибок зайняв вакантну нішу, позаяк Корчинський трохи "спалив" себе напередодні Майдану.

Однак перший млинець виявився глевким. Улітку 2004 року за заяви, які були розцінені як антисемітські та ксенофобські, лідер "Свободи" був виключений з парламентської фракції "Нашої України". При цьому керівник фракції Віктор Ющенко заявив, що він рішуче виступає проти ксенофобії та міжнаціональної ворожнечі, і що "патріот України не є синонімом слова ксенофобія".

Тут годиться спом'янути "незлим, тихим словом" і лідера радикальної "Пори" Владислава Каськіва, котрий, очевидно, вже виконав свою місію.

Як пише Сергій Лямець: "Ставши народним депутатом від блоку НУНС, після зміни влади він приєднався до команди нового президента і часто голосує синхронно з парламентською більшістю ... Стрімкий злет Каськіва з депутата-опозиціонера до статусу особи, відповідальної за проекти президента, досить промовистий".

Видно, пора така...

Подвійний успіх?

Як зазначає Андреас Умланд: "Висока популярність і присутність у ЗМІ "Свободи" давала для ПР певні передвиборчі переваги. Можливо, цей фактор визначив часту появу Тягнибока на "Iнтері", який перебуває в сфері впливу Регіонів".

"Свобода" виступає таким собі опудалом, мобілізуючим чинником для російськомовного електорату сходу та півдня України, і є на даному етапі дуже корисною для ПР.

Вражає те, що пан Олег постійно ганьбить "конкурентів" на національному електоральному полі, тактовно оминаючи "яничарів".

У підсумку, тактичної цілі - відібрати собі якомога більше голосів в умовно "помаранчевого" електорату - досягнуто.

Знайди 11 розбіжностей

Прапори "Свободи" дуже подібні до атрибутики Партії регіонів. Здаля й не відрізниш.

Незважаючи на вульгарність, прапорець ПР усе ж на передньому плані

Бойовий рейд до дитсадка або "перли інтелекту" від Фаріон

Левченко з Донецька, Фаріон зі Львова
Пнуться нам довести, що не та це мова.
Щось одне торочить, друге щось там мимрить,
Та Микола Янович їх усіх примирить.
Олександр Ірванець, "До мовного вопросу"

Згадуючи самовіддану боротьбу пані Фаріон з "москальськими іменами" у дитячому садочку Львова, мимоволі виникають підозри в бажанні нинішньої влади отримати на місцях вигідну опозицію у вигляді ВО "Свобода".

"Ніколи на Марічку не кажіть Маша. Маша, то не наша". "Якщо то Пєтя, то мав би збиратися і їхати". "Оленко, якщо ти станеш Альоною, то треба пакувати валізи і їхати до Московії". "Вовчики є в лісі й ходять на чотирьох лапах, а Володимирки на двох... лапах". "А тут в Україні мають залишатися Миколки, Васильки, Ганнусі".

На думку Фаріон, хлопчик Міша зобов'язаний бути Михайликом. Щоправда, коли філолог-новатор поцікавилася в дітей, як їм більше подобається, то діти хором відповіли: "Міша". "Ка-а-тастро-о-фа!" - патетично залементувала пані Ірина, сплеснувши у долоні.

Крім того, депутат присоромила дівчинку Лізу. За її словами, це ім'я від інфінітиву "лизати". "Ліза, це від слова "лизати".

Можливо, така "просвітницька робота" була б і доречною з батьками, однак як мали діти зрозуміти ці "перли інтелекту" дорослої тітки, місцевого депутата від ВО "Свобода"?

До речі, прізвища самих лідерів "Свободи", Тягнибок (від німецького Ziegenbock) та Фаріон - далекі від української етимології.

А справ - як кіт наплакав...

"... в Луганську чи Донецьку десятки комуністів під червоними прапорами йдуть до суду, і подають свої позовні заяви щодо визнання незаконними указів про борців за волю України... Чому лише кілька осіб стали на захист?.. Де є десятки, сотні, тисячі громадян України, які мали би стати в обороні указів про борців за волю України? Чи забракло українцям козацького духу? А може, вже в Україні перевелися козаки, повстанці, народні месники...?"
Олекса Чорнота, правозахисник

Публічне вшанування ОУН-УПА й нібито слідування традиціям повстанців -у виконанні "Свободи" швидше нагадує під'юдження суспільства до полярної реакції. І видається, що справжньою метою "Свободи" у нинішньому вигляді є доведення до абсурду гасел українських націоналістів, акумулювання, нагляд і тримання під контролем найактивніших національно спрямованих сил.

У чому ж основна відмінність "Свободи" від ОУН?

ОУН була дієвою організацією й суттєво впливала на політику довоєнної Польщі. Міністри-українофоби подовгу не затримувались в польському уряді. Перевага в лавах ОУН молодих, енергійних, ідеалістично настроєних і самовідданих людей швидко зробила її найдинамічнішим чинником у політичному житті Західної України міжвоєнного періоду.

Її члени були переконані, що революційними засобами ведуть національно-визвольну боротьбу. Аналогічно тому, як у це вірили ірландці з антианглійської організації "Шинн фейн" та поляки з передвоєнної антиросійської підпільної організації Юзефа Пілсудського. Безпосередня мета такої тактики полягала в тому, щоб переконати українців у можливості опору.

Ось як розвивалася концепція "перманентної революції" в одному з видань інтегральних націоналістів 1930 року: "Тільки безперервно вдаючись до нових акцій, ми зможемо підтримати й розвинути постійний дух протесту проти властей... Люди не звикають до своїх кайданів, не призвичаюються жити у ворожому суспільстві".

А що ж "Свобода"?

Нещодавно Україну сколихнула хвиля "донецьких" судових процесів визнання незаконними указів президента Ющенка про присвоєння звання Герой України Степанові Бандері та Романові Шухевичу. Тепер ця хвиля докотилася до Києва. У столичних судових інстанціях вирішується доля не лише цих двох президентських указів, а й іншого указу №75 - "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті".

"І якщо на захист присвоєння Романові Шухевичу звання Героя подали свої касаційні скарги шестеро осіб, а на захист Степана Бандери - одинадцять, то в обороні указу про вшанування борців за незалежність України у XX столітті стали лише двоє осіб - Герой України Юрій Шухевич, син Головного командира УПА та Степан Бандера-молодший - громадянин Канади, внук Провідника ОУН", - констатує відомий правозахисник Олекса Чорнота.

Газета "Україна молода" вступає третьою стороною в судовий процес на захист учасників визвольних змагань XX століття, і закликає усіх свідомих українців наслідувати приклад.

Мимоволі постає запитання:

Чи не доцільніше було б пані Фаріон та іншим очільникам партії використати свій бойовий запал у справі захисту в судових інстанціях указу №75 - "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті", замість приниження дітей у дитсадку?

Натомість "Свобода", незважаючи на свої радикальні гасла, гукання й ходи протесту, ані найменшою мірою не вплинула на здійснення нинішньою владою серії послідовних антиукраїнських акцій. Не зупинила. Як, до речі, і БЮТ-"Батьківщина".

Табачник невимовно тішиться такою "Свободою" дій на "Батьківщині".

Від зухвалості в словах - до прагматики в ділах!

На мітингах екзальтовані оратори "Свободи", здається, змагаються в пафосі, риториці та зухвалості у виразах щодо влади. Вона й не таке заслуговує. Але це - слова... Можливо, варто бути більш поміркованими в словах, та жорсткішими в конкретних справах? Як от під час "зустрічі" Патріарха Кирила, наприклад.

Проводи владики

Очевидно, популярність Тягнибока зростатиме й надалі, бо влада все більше наступатиме на Україну.

А успіх "Свободи" - це відповідь на харківські угоди, на антиукраїнський шабаш Табачника, це відповідь владі російських націоналістів в Україні.

Українцям бо ж сьогодні понад усе потрібна політична організація, яка наповнить гарячі серця співвітчизників холодною рішучістю й упевненістю в неминучості швидкого краху антиукраїнського режиму, об'єднає їхні зусилля задля досягнення спільної мети - розбудови по-справжньому української держави.

А от чи стане нею ВО "Свобода"?

Відповісти на це запитання "і словом, і ділом" мають не тільки лідери партії, а й тисячі прекрасних, національно відданих людей, котрі й складають основу Всеукраїнського об'єднання "Свобода"...

Роман Ревчук, спеціально для УП