Ідеальна ідеологія
Невтомним шукачам "національної ідеї" присвячується
Об'єктивно ідеологія вирішує найважливіше питання: що робити, щоб вижити в довгостроковому історичному періоді.
Звідси похідні: чи варто бути Народом з великої літери, або розпорошитись по всій Землі між іншими народами, лишивши свою землю чужинцям? Та що робити кожному з нас окремо й усім разом?
Той, хто править країною, і той, хто просто живе на землі - відповідно, отримують різні відповіді на це питання. Мотивація отримання відповідей також буде різна.
Для всіх громадян ідеологія має дати відповідь: як зробити так, що б і самому добре жити, і уникнути проблем, вистояти в разі негараздів, і діти були при ділі, і зусилля свої передати нащадкам, і щоб усе було добре, і щоб усі тебе поважали.
Тому, хто править, ідеологія дасть відповідь на ці ж самі питання, але більш масштабні. Бо поважати, наприклад, президента - має набагато більше людей, ніж голову сільради. І дбати треба про майбутнє всього народу, а не лише сім'ї, і сусіди - це не сусіднє село, а весь світ, і нащадки - це не лише власні діти, а всі діти країни, навіть ті, які ще ненароджені. Тобто, як правильно правити країною.
Для бізнесу - це ще й клопіт про збереження матеріальних ресурсів та фінансів. Знову ж таки, у довгостроковому періоді, і в значно більших обсягах, і з більшими проблемами, ніж у звичайного громадянина.
Є свої обов'язки в журналістів, митців, суддів, які своїми професійними діями теж мають якось підтримувати ідеологію.
Власне ідеологія - це не передвиборчий "трёп", не крик до "порятунку", не погляди на геоекономічні відносини чи на стосунки з іншими країнами, на мовні чи флотські питання.
Якщо допитливий читач візьме академічне визначення поняття "ідеологія" і викине звідти наукоподібне багатослів'я, то лишиться лише "ставлення людей один до одного".
Ідеологія - це те, як ставляться люди один до одного.
Усе інше - право, культура, ідеї, наука, мистецтво, економіка, зовнішні відносини, філософія - похідне від цього самого "ставлення людей один до одного".
Тобто нас із Вами, читачу.
Навіть викладення історії залежить від цього. Адже ми живемо в країні, у якій минуле - непередбачуване й змінюється кожен раз, коли змінюється влада.
І всі ці похідні лише обслуговують головне: "ставлення людей один до одного".
Інше питання - яких саме людей?
Адже очевидно, що жоден із похідних чинників не може бути вирішальним для визначення якоїсь групи, бо має властивість змінюватись й роз'єднувати людей, протиставляти одних іншим. Особливо, коли нема твердого визначення "як ми маємо ставитись один до одного".
Ще одне важливе питання - як втілити ідеологію в життя, чи буде сприйнята ідеологія населенням?
Сьогодні в нас нема ідеології. Чому? Вона померла.
Що є? Є спільна територія, спільне законодавство, спільні негаразди, проблеми, загрози та певні вторинні чинники, які насправді мають лише обслуговувати ставлення людей один до одного.
Жоден із цих факторів і близько не схожий на ідеологію й не може виконувати її функцію.
Підміна понять, наприклад, використання в якості ерзац-ідеології ставлення людей не один до одного, а до чогось, завжди приводить до протистояння й знищення людських спільнот.
Ідеальна ідеологія
Особисто я на пошук "національної ідеї", "національної ідеології" витратив більше трьох років.
Ми проводили "круглі столи" і зустрічі за келихом пива. Я шукав в інтернеті й в інших країнах. Читав статті й дисертації. Я чув від товаришів, що формулювання "національної ідеології" треба вигадати... Що "національна ідеологія" має бути проста і зрозуміла. Що вона має бути така, щоб можна було втілити її в життя без бажання чиновників, без зайвих узгоджень.
І яким же великим було моє здивування, коли виявилось, що не треба винаходити велосипед!
Формулювання "національної ідеології" доволі просте й знайоме всім без винятку.
Більш того - ця ідеологія може бути використана будь-яким народом. Тобто ідеальна й універсальна. А тому - майже недосяжна навіть за нашого життя. Але - це варто спробувати. І для того варто жити, поступово наближуючи наші суспільні відносини до ідеалу.
Хоча б тому, що це вигідно кожному.
Ідеальна ідеологія має кілька формулювань, але суть - одна й та сама. Тому маю викласти відомі мені:
"Стався до інших так, як би ти хотів, щоб вони ставились до тебе". Або "Люби ближнього свого, як самого себе". Або "Зроби все можливе, щоб твої ближні ні в чому не потерпали".
Є й зворотній бік цієї ідеології - "Ненавидь ближнього свого, як самого себе".
Тверезо оцінивши суспільні стосунки, ми побачимо, що насправді сьогодні знаходимось зі зворотного боку ідеальної ідеології. Ми ненавидимо один одного й самих себе, відриваємо шматок хліба в ближнього, і намагаємось виправдати себе за допомогою ідеологій та економічних моделей...
Це так.
Ідеальна ідеологія випливає з того факту, що людина істота соціальна, реалізувати себе може лише у взаємодії з іншими людьми. А колективи можуть вижити лише у випадку наявності взаємодопомоги у всіх без винятку життєвих ситуаціях.
Крайні випадки демонструються на таких прикладах. Перший - усі збираються на пікнік, і кожен їде в розрахунку поїсти за рахунок когось. Другий - усі їдуть із наміром щиро пригостити всіх витворами свого кулінарного мистецтва.
У першому випадку не буде чого їсти й усі будуть ненавидіти один одного. У другому - усі будуть ситі й задоволені життям.
Насправді за допомогою десятків різних ідеологічних моделей людство вовтузиться між цими двома полюсами тисячі років.
Виникає кілька питань суто практичного характеру. Вони потребують окремого детального розгляду й висвітлення, однак належить коротко зупинитись на кожному з них.
1. Хто такі оті "ближні", яких треба любити, і для яких треба зробити все можливе, щоб вони не потерпали?
В ідеалі - кожен громадянин України. Практично - той, хто взяв зустрічні зобов'язання щодо Вас. Зрозуміло, що в ідеальному випадку всі громадяни країни пов'язані між собою такою порукою.
2. Чи можливо це практично?
Існують народи, які практично застосовують таку модель. І саме така модель поведінки дозволяє їм виживати в жорстоких умовах на протязі тисяч років. Люди свідомо беруть на себе зобов'язання перед іншими.
В традиціях нашого населення існує "кумівство", коли куми беруть на себе зобов'язання щодо своїх хресників.
Певна порука існує й між чиновниками різних рангів, що дозволяє їм успішно переживати чергову зміну влади. Однак останній приклад - лише демонстрація життєздатності моделі, до любові там далеко. Там інші стосунки.
3. Як така модель може бути використана на рівні держави?
Власне, держава нам і необхідна для практичного виконання саме такої моделі. Адже навіщо ж іще потрібна держава? Прикладом може бути добре продумана система соціального забезпечення в таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Швеція...
4. Як втілити таку модель в Україні?
Очевидно, що в умовах сьогодення прийняти для себе таку модель поведінки може лише невелика група громадян України.
І було б дуже добре, якби таку модель прийняла на себе політична сила, стосунки в якій були б побудовані саме на таких основах. Своєрідне братерство, яке свідомо йде до влади, щоб запровадити нові суспільні стосунки.
5. Чи вигідна така модель для бізнесу?
Саме така модель соціальних відносин найвигідніша для бізнесу. Найкращим доказом того є той факт, що гроші великого бізнесу зберігаються саме в тих країнах, де запроваджено таку систему соціальних гарантій.
Там гроші працюють, там живуть їхні власники, там же вони відпочивають, лікуються...
6. Чи вигідна така модель для громадян?
А як Ви особисто хочете, щоб інші ставились до Вас?..
Михайло Притула, спеціально для УП
