Дискотеки не буде

Часом мені здається, що в українській публіцистиці вже з'явився новий жанр або, принаймні, дискурс - таврування "противсіхів".

Скажімо, пан Ігор Лосєв у черговий раз розповів про роль нетямущої української інтелектуальної верстви, яка агітувала виборців у 2010-му - не підтримувати жодного з кандидатів у президенти.

На загал я погоджуюсь з багатьма твердженнями.

Так, дійсно, "противсіхи" сприяли, хай навіть опосередковано, приходу Януковича до влади. Так, низька явка на заході країни значною мірою була зумовлена агітацією Ющенка не підтримувати "менше зло". Так, Ющенко - це Грушевський-2...

Цю тему можна розвивати донесхочу. Поки не знудить.

Це було вчора. Учора опозиція зазнала політичного технічного нокауту. Бій програний.

Після будь-якої поразки відбувається її ґрунтовний аналіз, робота над помилками.

Перший урок винесли. "Противсіхів" засудили.

Чи була це єдина причина поразки? Звісно ні. Навіть десятиразово клонована пані Забужко не змогла б настільки розкласти депутатські ряди, як це зробили самі очільники опозиції.

Формування списків усіх рівнів за принципом: "А що ти нам можеш запропонувати?" - призвело до втрати контролю над депутатами у критичний для опозиції час. Хтось запропонував гроші, хтось рекламні площі, хтось пообіцяв у підвідомчій лікарні чи будинку пристарілих "високі показники".

Цим грішили й грішать усі: БЮТ, НУНС, "Фронт змін" тощо.

Відтак маємо в Полтаві мера Матковського; у родинному селі Віктора Андрійовича маємо нунсівців та бютівців, які виступають за "відновлення союзу з Росією"; на Херсонщині вже цього року БЮТ та НУНС майже одноголосно підтримали кандидатуру від ПР на посаду голови обласної ради.

Даруйте, а в чому тоді проявляється "опозиційність" опозиції?

Керівники опозиції вчиняють так не на зло виборцям. Просто інакше вони не вміють. Іншого принципу формування списків, як "за сало", вони не спроможні втілити в життя. Скажімо, якщо попросити літнього педагога-вихователя, тричі кавалера ордена "Освітянський серп", організувати для школярів свято, то як не крути - вийде "дитячий ранок". Дискотеки - не буде.

Однак питання "Як сталося те, що сталося вчора?" мене цікавить трохи менше за надокучливе "Що буде завтра?"

А що ж буде?..

Роман Шостак стверджує, що навіть після офіційного звернення Юлії Тимошенко до виборців Львівщини з проханням не голосувати за "зрадників і козачків" - близько 10 % голосів львів'ян псевдобютівцям таки вдасться зібрати. Далі йде цілком слушне резюме: виборці не мають ані часу, ані сил, щоб розбиратися в партійних інтригах.

Варто зауважити, що мова йде про політично активну Галичину. Говорити про аполітичну Миколаївщину чи Закарпаття навіть не доводиться. Тамтешні виборці тим більше не будуть занурюватись у внутрішньопартійну кухню опозиції.

Повернемось до питання "Що робити завтра?"

Відтак пропоную два чинники, якими особисто я керуватимусь при заповненні виборчого бюлетеня.

По-перше, голосувати за тих, хто не бажає реставрації СРСР чи будь-якої іншої форми "інтеграції" в Росію.

По-друге, віддати голос за тих, у кому впевнений - вони не укладуть із регіоналами "Універсал національної єдності", не стануть тушками.

Нехай опозиція доведе своє право називатися опозицією.

Павло Подобєд, спеціально для УП