"Что тебе нужно, вибирай"
Вышел месяць из тумана,
Вынял ножик из кармана,
"Буду резать, буду бить,
С кем останешься дружить?"
Російська дитяча "считалка" довгогочасно популярна на східній Україні
Ми є свідками чергової темної сторінки української історії. Зло зухвало править наганом, страхом і обманом. Опозиція поки що роз'єднана завдяки персональним амбіціям лідерів різних політичних гуртків. Але як кажуть в народі - "все так не буде".
Адже все таємне вже стало явним для російськомовних українців, що дали зуху проявити себе "господарником" і утвердити державний статус російської мови. Перше питання вже відпало, а в доцільності другого зростають сумніви.
Але всякому починанню є кінець. Більшість наївних і засліплених духом зрозуміли дотепер що Зло не здатне творити Добро. Та все ж подібно до невіруючого Фоми їм треба було переконатися в нездалості цього дерева за його плодами, котрих не бракує.
Більшість соціологів і політологів вислідковують стрімку втрату популярності донецької групи серед російськомовної інтелігенції і середнього класу.
Іронійно, під системним державним утиском української культури, її прибічників стає все більше на Слободі, що була колискою, але невдовзі стане могилою теперішнього режиму.
Очевидно, що на цих виборах ПР може заручитись свідомою підтримкою лише серед обмеженого кола людей. Першу категорію "про-пр-истів" складатимуть індивідууми зі спотвореним світосприйняттям - як-то затяті ідолопоклонники "русского православия", російської імперії та режимоподібних кримінальних елементів.
Будь-яку додаткову підтримку ПР доведеться "видавлювати" серед заручників життєвих обставин, на кшталт засуджених, що відбувають покарання, держслужбовців і військовослужбовців. Тобто там, де існують засоби, як то кажуть, взяти виборця за горло.
Наступну верству складають ідолопоклонники майна, що вже втратили сон трясучись за своє "імущєство". А вже з багатьма проведено "профілактику" шантажем чи залякуванням, або ж підкупом чи солодкими обіцянками.
Як життя доводило не раз, багато вчорашніх, здавалося б, суперпатріотів, "героїв" усіх українських революцій новітнього часу вже глибоко прогнулися перед тиском донецьких зухів і переглянули свою політичну (і не тільки) орієнтацію.
Зазвичай адмінресурс ще може підгребти дещо серед напівконтрольованих верств і тих, хто продає свій голос в обмін на виплату своєї ж кровно заробленої зарплатні або якогось бонусу.
З максимальним врахуванням нормальної статистичної похибки браку здорового глузду, увесь потенційно досяжний ПР-ешний гамуз не має становити більш як 20% на наступних місцевих виборах.
Єдине, що я не годен вирахувати, так це відсоток успішних фальсифікацій. Але ми знаємо, що не на одного суддю чекають безсонні ночі докорів сумління і страхів. Хай їм Бог милує і помагає!
Шкода, що так сталося в Україні, але тішить те, що це ненадовго. Цей "строгий режим" вже тане на очах як перший сніг і я вже бачу його стрімку похилу траєкторію. Його драматичний прихід і правління були тестом свідомості і совісті як для народу загалом, і для індивідуумів зокрема. Звісно, що не всі витримують тести однаково.
Прошу вас, чиніть добро від щирого серця. Голосуйте по совісті і обирайте достойних, незалежно від публікації вчорашньої статистики, бо у вас є влада її змінити і перегорнути сторінку історії до світлішого розділу.
Щиро ваш,
Ігор Особік, для УП
