Українська мрія здійснилася. А де ж українці?
Вислів "моя хата скраю" дуже не подобається колективістам, хоча є цілком природним прагненням особистої свободи. Адже сьогодні це кваліфікують, як невід'ємне право людини.
За бажання самостійно встановлювати порядки у своєму домі українського хлібороба протягом століть нещадно били і чужі, і свої.
Чужі били за те, що не віддавав свій хліб і своїх коней. Свої - за те, що не поспішав боронити спільний інтерес нації від чужинців. Часом селянин згадував, що він козацького роду, і давав відсіч нападникам.
Але гречкосій усе одне повертав до своєї хати "скраю", приховавши кулемета під стріху.
Ну, не хотілося йому воювати, а хотілося господарювати!
І ось нащадки тих господарів можуть, нарешті, порадіти за дідів-прадідів: їхня мрія зійшла в Україну. Хоча сучасники наші в більшості не на хуторах, а в міських квартирах проживають, і не плугом, а комп'ютером на життя заробляють. Але ж, достойні нащадки мають прагнути свободи не менше за достойних предків.
Щоправда, не всі вже прагнуть. Та й із тих, хто прагне, не всі ще прокинулися й побачили, що час настав: господарюйте, будь ласка!
Розпочинайте, наприклад, з тієї "хати", що скраю.
Величезна більшість міських будинків у край занедбаному стані. Що нам заважає впорядкувати свій будинок і прилеглий майданчик? Створюйте об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, ОСББ - і вперед! Ось тут травичка й квіти, тут дитячий майданчик, тут друга стоянка для автомобілів, а тут кімнатка конс'єржів. Раніше не дозволяли, а сьогодні - будь ласка: влада навіть заохочує.
Не хочете? - То мешканці цього будинку не господарів нащадки. Свобода їм не потрібна, а потрібне зовнішнє управління: нехай ЖЕК керує, як і раніше.
У квитанції з оплати послуг зазирнули? Подобається? - Далі буде гірше. Право управління віддадуть приватним структурам, а ті цяцькатися не будуть: і воду й газ умить перекриють, якщо заплатити не встигнете.
Вас не задовольняє місцева влада? Дороги й дахи не ремонтують, тротуари не освітлюють, транспорт погано працює, дерева вирубають, землю дерибанять, бюджет розкрадають, хабарі вимагають...
Якщо вже таки дістали, чого чекаєте?
Нового мера з молодою командою? Вони вам зроблять усе добре? Такого не буває навіть у дитячих казках. А ми все сподіваємося. Коли все ще вірите - чекайте.
Якщо вже наслухалися, скористайтеся можливостями, що приніс інтернет.
Відкрийте сайт контролю місцевої адміністрації. Фіксуйте й вивішуйте до відома всієї міської громади всі: недоліки, пропозиції з усунення, реакцію чиновників... І за кілька місяців уся "історія хвороби" буде готова. З конкретними іменами порушників, сумами підозрілих видатків бюджету, скаргами на конкретних чиновників чи конкретні структури, які не вміють чи не хочуть працювати.
Не будуть реагувати - формуйте власну команду фахівців у мережі, виробляйте програму оздоровлення структури.
Коли набереться комплект програм і людей - виводьте мешканців на мітинг під стіни адміністрації: вимагайте відставки збанкрутілого керівництва й призначення перевірених людей із вашої команди.
Не хочете на сайт витрачати пару годин на тиждень? Ну, то й будуть вам і далі локшину на вуха вішати, обкрадати й брехати.
Свобода вам непотрібна, бо живете ви не господарями у своєму місті, а зайдами.
І українська мрія ходить у пошуках притулку: де ви, господарі?
Олександр Тертичний, спеціально для УП
