Операція "Утилізація"
Топ-новиною російського медіа простору останніх днів стало рішення президента Росії Дмитра Медвєдєва відправити у відставку мера Москви Юрія Лужкова. Атака, розпочата командою російського президента 10 вересня, закінчилася капітуляцією градоначальника, який 18 років фактично одноосібно керував столицею Росії.
Російські оглядачі називають головну причину відставки: розстановка фігур на шахівниці перед президентськими виборами, які мають відбутися в Росії через неповні два роки.
Адже керівник столиці з багатомільйонним населенням, маючи авторитет, стає вагомою фігурою у виборчих баталіях. При всіх плюсах та мінусах правління Лужкова, бюджетники та пенсіонери столиці вправно та вчасно отримували муніципальні надбавки, а Москва вигідно відрізнялась від інших російських міст.
Ця історія - доволі важлива з точки зору демонстрації, як російська політична система дозволяє зламати одну з найсильніших фігур за декілька днів.
Втім, не наше завдання аналізувати особливості співжиття російської політичної еліти.
Тут важливо зауважити, що звільнення Лужкова відбулося з формулюванням згідно пункту "г" 19-ї статті закону "Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів РФ" - "у зв'язку зі втратою довіри президента РФ". Власне в указі прямо записано: звільнити із займаної посади Юрія Лужкова як мера Москви.
І цей прецедент є цікавим для вивчення з огляду на ті процеси, які відбуваються в системі місцевого самоврядування вже в Україні.
Українці звикли, що в Україні, які в інших європейських державах, мера столиці обирають у результаті прямих виборів усіма громадянами міста. А відтак його не може звільнити одна людина.
Важко уявити собі ситуацію, коли президент Франції своїм указом звільняє із займаної посади мера Парижа з подібним формулювання.
Подібна ситуація суперечить ключовому принципу розподілу влади - компетенцій і повноважень - між виконавчою владою та органами місцевого самоврядування.
Адже останні є незалежними від центральних органів виконавчої влади. Більше того, саме органи місцевого самоврядування мають формувати виконавчі органи влади на місцях. У цьому суть європейського місцевого самоврядування. Сьогодні воно тяжіє до максимальної децентралізації, тобто максимально позбавляється впливів з єдиного центру.
Чому ж така модель співіснування між гілками влади стала можливою в Росії?
У грудні 2004 року переобраний президент РФ Володимир Путін, став ініціатором низки поправок до діючого закону "Про принципи організації законодавчих і виконавчих органів державної влади суб'єктів РФ". Метою цих змін було отримання додаткового впливу на питання життєдіяльності органів місцевого самоврядування з боку президента Росії.
Після того як Путін провів ці зміни через уже повністю контрольований парламент, він отримав право втручатися в призначення та звільнення керівників органів місцевого самоврядування (!) в усіх регіонах Росії.
У тому числі й мера Москви.
Також чинним законом передбачається, що нову кандидатуру на ці посади повинна пропонувати президенту Росії партія, яка має більшість у місцевій раді. Останній має право погодити або не погодити цю кандидатуру, призначивши при цьому виконуючого обов'язки.
Враховуючи факт тотальної переваги єдиноросів у всіх представницьких органах влади на місцях, стає зрозуміло, як президенту вдалося швидко сформувати чітку вертикаль влади, жорстко контрольовану з єдиного центру, - у такій великій країні як Росія.
Остаточні зміни до чинного закону були прийняті в 2005 році. Після цього дієве місцеве самоврядування в Росії було знищене. А разом із цим фактично завершилося згортання демократичних процесів у країні.
Організована Путіним модель дала змогу Дмитру Медвєдєву протягом 2010-го року прибрати з політичної арени ще двох регіональних важковаговиків - президента республіки Татарстан Мінтімера Шаймієва та президента республіки Башкоростан Муртаза Рахімова, замінивши їх на своїх ставлеників.
Фактично, такими діями було дано відмашку старту виборчої кампанії 2012 року.
Власне, ця історія є доволі симптоматичною.
Адже, завдання російської влади в сенсі побудови єдиної владної вертикалі, керованої з одного центру, повністю поділяється їхніми українськими колегами.
Тож ліквідація місцевого самоврядування в Україні як активного учасника політичної гри в країні, задля унеможливлення росту нових політичних альтернатив у країні з боку ефективних та успішних регіональних еліт, -критично важливе завдання для партії влади.
Апробацію змін та планів a la Russe Банкова наразі проводить у Києві.
Першою ластівкою стала ліквідація районних рад, що явно суперечить принципу децентралізації місцевого самоуправління.
За інформацією газети "Сегодня," в адміністрації президента вже існують плани ліквідації районних держадміністрацій та створення на їхньому місці за московським варіантом 50 управ.
У профільному комітеті ВР із питань державного будівництва та місцевого самоврядування очікують на проект закону про зміни до закону України "Про столицю місто-герой Київ". У ньому може передбачатися ліквідація посади мера столиці. Залишиться лише голова КМДА, якого призначатиме та звільнятиме з посади президент України.
Тож, якщо завдання та цілі співпадають, методи можна перейняти й запозичити. Адже вони вже випробувані й цілком спроможні довести свою ефективність.
Як от у випадку з Лужковим...
Віктор Таран, Центр політичних студій та аналітики, спеціально для УП
