Президент і правовий нігілізм

16 вересня президент Янукович видав указ про недопущення порушень закону під час передвиборної агітації.

Пункт 3 документу передбачає: установити, що розміщення соціальної реклами із використанням імені та зображень президента України здійснюється лише за його згодою. Заборонити використання імені та зображення президента для проведення передвиборної агітації". Чи відповідає даний законодавчий припис Конституції та законам України?

Ім'я та зображення людини - це засоби індивідуалізації, за допомогою яких здійснюється відмежування однієї особи від іншої, а також від всіх інших людей.

Тому особистими немайновими правами на ім'я та власне зображення можуть володіти лише фізичні особи. Відповідно, і право на захист імені та власного зображення шляхом заборони його використання можуть здійснювати лише фізичні особи.

Це підтверджується, зокрема, тим, що відносини щодо цих прав регулюються Книгою другою Цивільного кодексу України, яка має назву "Особисті немайнові права фізичної особи".

Президент України - це державний пост (посада) та водночас орган державної влади, суб'єкт публічного, а не приватного права. Таким чином, правом на заборону використання власного імені та зображення президент, як посадова особа, державний орган законодавством не наділений.

Таку заборону може встановлювати лише конкретна фізична особа - Петренко Петро Петрович, Іваненко Іван Іванович, а також, наприклад, та особа, яка на даний момент займає пост президента України - громадянин Янукович Віктор Федорович, але не президента України.

Отже, встановлення в указі заборони на використання імені та зображення президента, як видається, є порушенням основних засад цивільного законодавства України з огляду на те, що ім'я та зображення не можуть належати посадовій особі-суб'єкту публічного права.

Порядок здійснення передвиборної агітації є однією зі складових порядку проведення виборів. Відповідно до пункту 20 статті 92 Конституції, виключно, законів визначається порядок проведення виборів. Тобто президент не має права указами урегульовувати порядок проведення виборів, в тому числі, порядок проведення передвиборчої агітації.

Закон про місцеві вибори не містить жодного обмеження щодо використання імені та зображення президента для проведення передвиборної агітації. Таким чином, президент, на мою думку, всупереч статтям 19, 92, 106 Конституції перевищив надані йому повноваження, встановивши заборону.

Разом з тим, передбачення в указі заборони використання імені та зображення президента можна розглядати як порушення таких приписів законодавства України:

- статті 34 Конституції, відповідно до якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Проведення передвиборної агітації є однією з форм вираження своєї думки, своїх поглядів і переконань під час виборчого процесу;

- частини 3 статті 296 Цивільного кодексу, якою встановлено, що використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.

- частині 1 статті 307 Цивільного кодексу, за якою згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру;

- пункту 6 частини 1 статті 11 закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", згідно з яким виборчий процес здійснюється на засадах свободи передвиборної агітації.

- статті 2 закону про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в ЗМІ, відповідно до якої засоби масової інформації мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Загальновідомо те, що передвиборна агітація може здійснюватися з використанням засобів масової інформації.

Для наочності сприйняття встановленої указом заборони можна змоделювати практичну ситуацію. Ви, як виборець, відповідно до частини 4 статті 3 закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" маєте право проводити передвиборну агітацію, в тому числі, безоплатно.

Водночас, на виконання вимоги пункту 3 указу, при цьому заборонено згадувати прізвище ті ім'я діючого президента України. Тобто сказати будь-кому або написати фразу "Я Вам не рекомендую голосувати за кандидата на посаду міського голови міста ХХХ, висунутого Партією регіонів, членом якої є президент України Віктор Янукович".

Або: "Не варто віддавати на виборах сільського голови свій голос за кандидата від Партії регіонів, оскільки, на мою думку, президент Янукович як лідер цієї партії не виправдав виявлену йому 17 січня 2010 року довіру" буде правопорушенням.

Недалекоглядність спірного законодавчого припису виявляється також у тому, що ініціатори указу не врахували, що агітувати можна як "проти", так і "за".

Тобто використання під час виборчого процесу прихильниками президента, наприклад, таких фраз, як "Будуємо нову Рівненщину разом з Партією регіонів, почесним лідером якої є президент України Віктор Янукович" також підпаде під заборону указу.

Або редакції газети, що належить місцевому осередку Партії регіонів, буде заборонено публікувати фотографії кандидатів на посаду депутатів або сільського, селищного, міського голови, на якій демонструється їх зустріч з діючим президентом України.

Разом з тим, відповідно до Резолюції 1165 (1998) ПАРЄ, президента України можна віднести до публічних фігур (осіб). А згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, публічні особи є правомірно об'єктами особливої уваги з боку суспільства.

Наприклад, у рішенні Суду по справі "Фон Ганновер проти Німеччини" було постановлено таке: "Що стосується політичних діячів, то інтерес громадськості до них завжди рахувався правомірним з точки зору прозорості та контролю в демократичному суспільстві...

Тому однією з функцій преси є показ людей в ситуаціях, що не обмежуються виконанням ними певних функцій чи участі в певних подіях, що також підпадає під сферу захисту свободи друку".

Отже, закріплення на законодавчому рівні імунітету президента від згадування його імені та використання зображення викликає сумніви щодо відповідності такої нормотворчої практики як законодавству України, так і міжнародно-правовим стандартам щодо захисту прав людини.

Тепер спробуємо пояснити мотивацію команди президента щодо підписання указу. Для цього слід згадати горезвісну ухвалу Печерського районного суду міста Києва про забезпечення позову по справі.

Відповідно до цієї ухвали, суд заборонив розміщення на будь-яких рекламних засобах та засобах комунікації рекламу, в тому числі, соціальну, щодо Юлії Тимошенко, яка на момент винесення ухвали займала посаду прем'єр-міністра України. Тобто, де факто, суд заборонив будь-яку критику глави уряду.

Дана ухвала була реакцією команди Юлії Тимошенко на появу критичних бордів, виготовлених на основі спотворення змісту рекламних щитів типу "Вона - працює". При цьому, такі щити розміщувалися по усій Україні під соусом соціальної реклами.

А зараз повертаємось до змісту пункту 3 указу "Про недопущення порушень закону під час передвиборної агітації": установити, що розміщення соціальної реклами із використанням імені та зображень президента України здійснюється лише за його згодою.

Тож, де факто, президент заборонив використовувати його ім'я та зображення. В якості якої реклами зараз по усій Україні розміщені рекламні щити президента з гаслом "Будуємо нову країну!"?

Мабуть, в якості соціальної...

Невже ж оточення президента злякалося можливої реакції, яка подібна до реакції опонентів на соціальну рекламу Юлії Тимошенко під час кампанії з виборів Глави Держави 2010 року?! Невже ж це оточення вирішило скористатися для захисту від критики сумнівними, з точки зору законності, прийомами?!

P.S. Почерки вибудовування юридичної тактики захисту Юлії Тимошенко під час кампанії з виборів глави держави 2010 року та юридичної тактики захисту президента, Партії регіонів під час кампанії на місцевих виборах 2010 року від критики досить подібні.

Відповідно, виникають певні здогадування щодо юристів-авторів таких юридичних схем, які перекочували після поразки Помаранчевої принцеси на президентських виборах з її команди в команду Віктора Януковича.

Маркіян Галабала спеціально для УП