Прості речі для нової України
Кожен, хто подорожував чи хоча б трохи жив у країнах "золотого мільярду", знає це дивне відчуття затишку, гармонії, спокою і безпеки, котре вирізняє їхні міста і містечка.
Прибережний парк Райнауе в Бонні, заквітчані газончики перед потсдамськими будинками, вітражі дверей в чиказькому районі Ukrainian Village, чи стрижені газони оксфордських парків, стільці в паризькому парку Jardin de Luxembourg, стильні кав'ярні Відня, зручність берлінських вокзалів, супердитячі дитсадки містечок під Іннсбруком і датські школи, створені для зручного навчання, поєднаного з розвагами - кожен з них залишає по собі відчуття зручності і естетичної насолоди.
Враження від простору доповнюється враженнями від людей: відкритих до спілкування, спокійних і водночас сповнених самоповаги, котрі не тільки споживають, а й віддають. Мені щастить на таких людей - і там, і тут.
Очевидно, що "золоте зашенгення-черезокеання" не є раєм. Найбільше споживачів дитячого порно - теж там, на цих затишних вуличках. Уже через кілька кварталів від українських чикагців - чорний район з його безпросвіттям, наркотиками і бандами (паризькі передмістя також далеко не втекли). Ідеальної країни не існує - але існують місця, де справді добре жити.
Якою має бути Україна, щоб там ХОТІЛОСЯ НАРОДЖУВАТИ ДІТЕЙ?
Моя відповідь: територією довіри, зручною, безпечною і вільною.
Хто?
Я не вірю сучасній "опозиційній" еліті - вона не здатна ані визначити чітко власні ідеї і цілі, ані домовитися між собою, ані вмотивувати і повести людей. Це не означає, що від політики треба зректися (іншої еліти все ж не маємо, і її, відтак, треба спрямовувати) - просто треба об'єктивно усвідомити, що вони нормального життя на рівні наших вулиць не організують.
Залишаємося тільки ми самі. І це - наш шанс стати самодостатніми, самим вирішувати свої проблеми - а потім замовляти в держави обслуговування вищих потреб, відповідно оплачуючи їх податками.
Щоб організувати самоврядну громаду, треба дотриматися таких принципів:
- добровільність (непримусовість участі);
- жертовність (даю стільки, скільки хочу дати, не вимагаючи нічого взамін) служіння;
- принцип копілефту (вільне використання і розповсюдження ідей, відсутність авторських прав на них і винагород);
- субсидіарність (проблема вирішується на тому рівні, на якому вона виникає);
- неприбутковість (ніхто не заробляє надмірно, додана вартість послуг - самоокупність плюс стабілізаційні кошти);
- системність (не одноразові спонтанні короткотермінові випадкові дії, а плановий розвиток);
- самодостатність (співмірність рівня проектів рівню можливостей спільноти, безборгове існування);
- прагнення до інституціоналізації (утворення ГО, ОСББ тощо);
- неконфліктність (пошук простих позитивних вартостей);
- відкритість (готовність прийняти нових учасників, поділитися досвідом).
Центральний стрижень спільноти - взаємна довіра. Людина з найбільшим рівнем довіри стає координатором. Найтяжче покарання - обмеження довіри і виключення людини з спільноти (втім, завжди варто залишити шлях для повернення).
Як?
Суттю такої спільної дії має стати створення просторів довіри, зручності, безпеки і відповідальної свободи. В майбутньому таким простором має стати вся країна.
Така самоорганізація матиме рівні:
- найнижчий рівень - під'їзд в місті/вулиця-провулок в селі;
- вищий рівень - взаємодія кількох під'їздів/вулиць;
- найвищий - взаємодія всередині одного населеного пункту.
На першому етапі починати треба з найнижчого рівня, і своїм прикладом надихати інших робити те саме (виключно слова не працюють). На другому - знайомити спільноти між собою і проводити міжспільнотні акції. На третьому - робити цілий населений пункт територією довіри, зручності, безпеки і свободи.
Економічною основою для спільної дії є благодійність (пожертва часу, сил, матеріальних ресурсів, грошей). Найкращий приклад економічно самодостатньої самоорганізації - церковна громада.
Що?
Кожна дія може стосуватися однієї або кількох цінностей. Даний список не є виключним і має на меті тільки підштовхнути кожного з нас до власного "мозкового штурму". Хотілося б, щоб люди ділилися своїми рецептами успіху.
Довіра. "День сусіда": люди не довіряють один одному, бо не знають один одного і тому бояться. Як варіант, можна запропонувати взаємне спільне частування (кожна сім"я приносить щось своє і докладає до спільного столу), паралельно з культурною програмою. Як ще один варіант - спільне святкування свята (дня Матері, Незалежності чи Конституції, наприклад).
Дії типу "буккросингу" - безкоштовний обмін книжками (музикою, фільмами) тощо. Можливий також варіант "віддам задарма тим. хто потребує"(наприклад, дитячі речі, з яких вже виросли, іграшки, старі меблі).
"Спільна територія" - створення спільних зручних місць для, наприклад, колективного перегляду футболу чи зручного перекуру без шкоди для інших.
Зручність. "Чиста територія": запровадження і дотримання спільного стандарту чистоти; наявність смітників; в перспективі - роздільне збирання сміття.
Всі стіни - "дітям! - надати можливість розмальовувати стіни в під'їздах дітям яскравими малюнками на їх бажання, щороку змінювати малюнки (таким чином з"являється відчуття "своїх стін").
"Блошиний ринок" - спільний продаж різних дрібниць для інших громадян, котрі можуть дешево їх купити (вживані ручки до дверей чи старі ляльки, колекції відкриток, старі радіоприймачі, біжутерія тощо).
Авторські елементи зручності (лавка або дах над зупинкою, подарована спільноті конкретною людиною).
Безпека. Освітлення (діодні технології), маркування небезпечних місць, "neighbourhood watch area".
Громадянська оборона (Кайтсейлійт): гуртування людей на випадок війни, техногенних катастроф (типу цистерн з фосфором в Ожидові), повеней, пожеж тощо; вивчення рідного терену, його специфіки, можливих загроз, досвіду в інших критичних зонах (наприклад, специфіку збору продуктів і доставки питної води).
Курси фінансової грамотності громадян (планування сімейного бюджету, додаткові джерела заробітку, основи кредитування, депозитів і інвестицій).
Каса взаємодопомоги сусідів на випадок хвороби, пожежі чи іншої біди.
Свобода. Самоврядний молодіжний центр (Територія "власних правил" для молоді у віці між 13-18 років), де можна інакше проводити час і самим визначати свої пріоритети; власна територія для пенсіонерів тощо.
Час спокою (22.00-08.00), принцип акустичного ненасильства (ненав'язування свого музично-шумового фону оточуючим).
Взаємна освіта сусідів (а ля курси "розумна ресторація") - гра на гітарі, столярка, шахи, кулінарія, масаж, самвидавна преса.
Насамкінець
В цій статті винесено за дужки гуманітарні питання, питання державної політики і релігію - увага сконцентрована на щоденних питаннях життя, однакових як для жителів Львова, так і Луганська.
Ці прості речі насправді мали б бути основою для передвиборчих програм місцевих депутатів. Вони повинні були б організовувати місцеву громаду і знаходити на її потреби кошти місцевих органів влади і меценатів, а не купувати голоси передвиборчими дитмайданчиками чи косметичними ремонтами під'їздів, щоб потім безкарно красти громадське майно.
Прості речі допоможуть нам здобути довіру і знайти нових лідерів - для нової України.
Автор дякує учасникам Холодноярського семінару за щедрість ідей і вважає їх співавторами цієї статті.
Остап Кривдик, політолог, активіст, для УП
