Південне самогубство опозиції
Поведінка влади та опозиції в Україні має свої "регіональні особливості". На Тернопільщині регіонали виступають за надбавки ветеранам УПА. Натомість на Херсонщині бютівці та нашоукраїнці вимагають негайного скасування президентських указів "про всяких там борців за незалежність".
Місцеві штаби не навантажують себе складними завданнями аналізу виборчих кампаній та їхніх результатів. А партійні функціонери намагаються рухатись в загальному руслі "специфіки регіону".
Однак час перших років незалежності, коли кандидати виступали "за все хороше та проти всього поганого", - починає відходити в небуття. Виборці стають більш втомленими, роздратованими та вимогливими.
Як у таких умовах працює опозиція?
Яскравою ілюстрацією до роботи опозиціонерів із виборцями є Херсонська область.
Край кавунів та помідорів можна лише умовно віднести до категорії "Юго-восток", як вправно охрестили регіонали простори на захід від Одеси й на південь від Харкова. І результати практично будь-яких виборів завжди виокремлювали цю область на електоральній мапі України.
На останніх президентських виборах Херсонщина показала найгірший результат серед усіх областей де переміг Янукович. Справа не лише в тому, що штаб Віктора Федоровича вважає цю область партійним болотом - на Херсонщині існують цілі адміністративні райони, де біло-блакитні від виборів до виборів зазнають поразок.
Серед політологів і досі немає єдиної думки: чому лівобережні райони голосують як східняки, а правобережні як наддніпрянці?
Дехто пояснює електоральну строкатість гетерогенністю заселення степової Херсонщини. Адже половину області заселяють переселенці із Центральної України та Слобожанщини, які живуть на цих земля не одне століття. Іншу половину - переважно переселенці з Росії.
Навіть за таких умов десятки великих сіл та селищ Херсонського Правобережжя віддали за Тимошенко 50, 60, а подекуди й понад 75% голосів. Однак штаби білосердешних сприймають таку підтримку як щось належне, обумовлене самою долею.
Шоком для багатьох виборців стала поведінка депутатського корпусу БЮТ та НУНС у Херсонській обласній та міськрадах. Свідомо пропустимо період формування списків опозиційними силами.
Перейдемо до наслідків.
Місцеві опозиціонери не лише працюють над реалізацією гуманітарної політики Партії регіонів, а й намагаються майже в усьому перевершити тутешніх регіоналів та комуністів.
Скажімо, у Херсонській міській раді зусиллями депутатів від БЮТ були ухвалені такі рішення:
- регулярні вивішування прапорів СРСР, з відповідними політичними рішеннями та заявами;
- десятикратне зменшення бюджетного фінансування меморіальних заходів із вшанування жертв Голодоморів;
- рішення "Про відновлення ретрансляції російських телевізійних каналів у херсонських кабельних мережах". Опозиція навіть вимагала покарати власників кабельних мереж за "утиски російського ТБ";
- ухвалення "Звернення до президента Януковича", у якому вимагають скасування указів "Про присвоєння Степану Бандері звання Героя України" та "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України в XX столітті";
- виділення 343 тисяч 883-х гривень на "Дні партизанської слави", "Інтернаціонал" та інші радянські свята.
Ситуація в облраді ще жахливіша.
Опозиція намагається залякати коаліцію своїми українофобськими ініціативами. Часом доходить до абсурду: поодинокі депутати-регіонали готові підтримати ініціативу зі встановлення меморіальних таблиць на честь херсонців-державників, - а БЮТ та НУНС категорично проти "петлюрівщини".
Зовсім недавно на одній з інтернет-конференцій народний депутат від БЮТ херсонець Юрій Одарченко на питання виборців про українофобів-бютівців відповів буквально наступне: "В кожного свій досвід і своє минуле. У суспільстві не існує єдиної думки із цього приводу. Тому на засіданні фракції було прийнято рішення про вільне голосування із цього питання. Євген Карабєлєш та Євген Марончук є беззаперечними авторитетами для громади і як городяни, і як професіонали своєї справи. Вони є людьми старшого покоління, і мають стійкі власні переконання".
Чи є наведена вище поведінка опозиції дорожньою картою для південних та східних областей? Чи зможе антиукраїнська риторика та ксенофобські дії залучати електорат комуністів та вітренківців?
Поки що така перспектива видається вельми оманливою. Натомість слід чекати розчарування виборців тих районів, де БЮТ та НУНС збирають найбільші херсонські "врожаї" голосів. І вже на найближчих муніципальних виборах це розчарування виллється в низьку явку.
Ситуацію ще можливо виправити.
Для цього опозиції потрібно як мінімум не чинити спротиву громадським ініціативам, які спрямовані на реалізацію сучасної української гуманітарної політики.
Прикладів "ініціативи знизу" чимало:
- меморіал "Борцям за Волю України", який будують місцеві жителі в Бериславському районі Херсонської області, долаючи спротив влади та байдужість опозиції;
- ініціативи місцевої університетської професури зі встановлення меморіальних дошок на честь українських військових, науковців та митців;
- бажання студентської молоді демонтувати монумент Дзержинському та Леніну.
В іншому разі політика а-ля "Затулін" у виконані опозиціонерів перетворить останніх на закритий клуб мільйонерів, де "українське питання" кожен розглядає крізь призму "свого досвіду й свого минулого".
Павло Подобєд, магістр політології, спеціально для УП
