У який кут загнав себе "Беркут"
Як відомо, на початку квітня "Російськомовна Україна" на чолі з регіоналом Вадимом Колесніченком, провели фотовиставку "Волинська різня", яка не лише сколихнула все суспільство, а й стала ще одним лакмусовим папірцем для оцінки справедливості рішень судової системи, поставила руба питання: "Чи допустимо виламувати руки, видавлювати очі журналістам, якщо вони стають свідками знущання міліціянтів над громадянами?"
Виходячи з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня ц. р. таке не лише дозволимо, але й похвально. Оскільки за це міліціонери не несуть ніякої відповідальності. Навіть тоді, коли один із них журналіста схопив за обличчя, притиснув праву руку і праву ногу дверима, завдавши тілесних ушкоджень, як документально встановила прокуратура.
І ось такі дії суддя Шибко не вважає умисним перешкоджанням журналісту виконанням його професійних обов'язків. Це вже, мабуть, якби переламали хребет, оттоді б, напевне, кваліфікували, що справді перешкодили вийти в ефір.
Справа в тому, що в силу певних обставин в усій цій ситуації мені дещо більше відомо з закулісних джерел, ніж іншим читачам "Української правди" про ці події, і тому я спробую всіх, у тому числі і членів тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, переконати поглянути на цю ситуацію дещо з іншого виднокола. Ніж це бачиться нині, за офіційними версіями подій.
Отож, 23 червня ц. р. двох молодих співробітників полку "Беркут" запросили до прокуратури. Їм прокрутили відзняті телеоператором "Нового каналу" відомі кадри побиття журналіста цього ж телевізійного " каналу Кутракова. Відпиратися були нікуди - на розкадровках відіосцен були Максим Корчев і Вадим Нечипайло. Хлопці зізналися, що затискання журналіста дверима - їх "професійна" робота.
Тут важлива деталь. 8 квітня молоді люди, будучи співробітниками полку міліції особливого призначення "Беркут", знаходилися на фотовиставці "Волинська різня - польські та єврейські жертви ОУН-УПА" в цивільному одязі.
Є версія, що керівництво полку, яке зрозумівши після шуму в пресі, що з побиттям репортера вони явно вскочили в халепу, начебто відхрестилося від того, що їх люди були задіяні в прикритті провокації в "Українському домі".
І тому до справи підключилося СБУ, яке ідентифікувало обличчя бравих молодиків через фотознімки в особових справах міліціоренів, котрі болісними прийомами вміло блокували репортера.
А ось тут починається найцікавіше. Максиму Корчеву та Вадиму Нечипайлу в прокуратурі запропонували всю вину взяти особисто на себе. Мовляв, вчинили так самостійно, зопалу, спохвату, позаяк несподівано виникла така неординарна ситуація.
Ніхто не знав що це за людина із мікрофоном бігала довкола, коли виносили з "Українського дому" представників "Свободи", які протестували проти відкриття фотовиставки.
Молодих людей попередили, що ні в якому випадку не можна допустити того, аби прозвучало начебто команду на блокування журналіста віддав хтось із командирів "Беркуту". Оскільки це, мовляв, тільки ускладнить ситуацію. Тоді їх ніхто захищати уже не буде.
Міліціонери 1-ої оперативної роти полку "Беркут" в гнітючому настрої повернулися в розташування спецпідрозділу і розповіли про цю дивну пропозицію своїм колегам. Старші за досвідом "беркутівці" доволі швидко розкумекали, що хлопчаків вирішили, образно кажучи, "спалити".
Батьки-командири, які диригували подіями в "Українському домі", а потім отримували подяки від депутата Колесніченка, м'яко кажучи, сховалися за спинами двох молодих хлопчаків-міліціонерів, котрих змусили по-варварськи накинутись на репортера. Старожили "беркутівці" зрозуміли, що коли вони змовчать цього разу, одного дня їх також поодинці і без жалю можуть кинути під гусениці танка.
Є версія, що якраз після бродіння в рядах міліціянтів, котрі висловилися проти того, що молодих хлопчаків керівництво не захищає в ситуації, яку саме "заварило", народилося недолуге звернення до суду командування полку "Беркут" із сміхотворними і немічними обвинуваченнями проти журналіста "Нового каналу". Тут спрацювало давно відоме правило: хоч захищатися - нападай.
Думаю, якби не відеокадри, відзняті його колегою оператором, репортера неодмінно б звинуватили у тому, що він побив роту міліціянтів полку особливого призначення. І суд би, мабуть, підтвердив це. Така, на жаль, логіка поведінки нинішніх правоохоронних органів та суду. Цей абсурд доведений десятками, сотнями безжальних прецедентів.
Яка ж ситуація виникає сьогодні?
Факт побиття журналіста встановлений і зафіксований прокуратурою. Є підозріванні у вчинені злочину. Здавалося б, їм і відповідати за заподіяне. Але чи самостійно перевищили владу, свої службові повноваження міліціонери Корчев та Нечипайло?
Насправді, і цього не може заперечити будь-хто, вони діяли за наказом. Їх учинками, якщо бути об'єктивним, то звісно ж агресією, керували конкретні командири, реальні міліцейські начальники.
Ті, хто посилав переодягнених у цивільне "беркутівців" в "Український дім", хто віддавав команди безпосередньо під час локалізації і затримання групи невдоволених виставкою представників Всеукраїнського об'єднання "Свобода", а особливо ж щодо нанесення тілесних ушкоджень телевізійному журналісту, який зрозуміло, що знаходився під час події на виставці лише тому, що виконував редакційне завдання, себто свої безпосередні службові, професійні обов'язки. До того, ж на відеокадрах добре видно, що у нього повсякчас знаходився телемікрофон. І цим він себе чітко ідентифікував як тележурналіст.
Парадокс ситуації полягає в тому, що молодим міліціонерам пропонується всю відповідальність взяти на себе. Виходить, що їм рекомендують начебто визнати, що вся ворожість, неприязнь, агресія проявилися у них спонтанно, буцімто через... ідеологічні мотиви. Що так, їх бачите, зачепила відвертість показаного на фотовиставці, бунтівний виступ представників "Свободи". А журналіст? Він просто випадково потрапив під гарячу руку... Перед ним, мовляв, можна і вибачитись...
Отже, судити треба не хлопченят, яких нацькували командири на людей, котрі виступили проти українофобської виставки, і на журналіста, а тих, хто одним нахабним позирком віддавали накази ламати кістки, душити, вичавлювати очі.
До Кримінальної відповідальності мають бути притягнуті організатори виставки, яка за свідченням професора Київського державного університету імені Т. Шевченка, доктора історичних наук Володимира Сергійчука була чистої води провокацією. Оскільки, за його словами, ніякої єврейської різні на Волині ОУН-УПА не вчиняли.
-Я пішов на виставку лише для того, щоб побачити, - розповідає Володимир Іванович, з яким ми свого часу чимало років поспіль працювали журналістами в газеті "Сільські вісті", - де могли взятися фотодокументи подібної єврейської різні на Волині, якщо така історії взагалі невідома.
- Я побачив суцільні фальсифікації. Фотомонтажі, які зовсім не відповідали історичним подіям. Це була свідома провокація, для розпалювання ненависті. Тут же у залі я зустрів народного депутата України від Партії регіонів Яна Табачника. Він теж здивований, розгублений ходив від експоната до експоната. Думаю, що він теж дивувався цим підробкам. Я його запитав: "Яка єврейська різня на Волині, та ще й ОУН-УПА?" Він у відповідь тільки розвів руками...
Резюме одне: по всій строгості законів за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, за те, що сталося в "Українському домі" з журналістом "Нового каналу.
Це останнє адресую членам тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, зокрема, її голові Ірині Геращенко. Парламент повинен дати політичну оцінку діям махрового україноненависника В. Колеснічека і його бригади за здійснення провокацій на міжнаціональному, міжетнічному ґрунті.
