Із чого починати проект "держава Україна?
На початку березня було опубліковано статтю "Проект "Держава Україна". Вона викликала певний читацький інтерес. Саме ця зацікавленість і спонукає мене продовжити розпочату тему.
Дійсно, важко уявити, що якась із сучасних провідних політичних сил може дослухатися до таких "революційних", як дехто вважає, ідей. Хоча, як на мою думку, теперішнім опозиціонерам це б дуже не завадило.
У той же час, тільки потужна громадська організація - партія або рух - можуть бути інструментом розробки та втілення в життя такого амбітного проекту.
Тож, очевидно, справді, є сенс у програмній переорієнтації якоїсь з існуючих політичних сил, або в створенні принципово нової політичної сили для його розробки та реалізації.
У зв'язку із цим, дозволю собі висловити деякі міркування.
Головною передумовою для створення нової політичної сили є тотальне незадоволення суспільства існуючим станом справ у державі. Ця сила і повинна стати інструментом вдосконалення державного механізму в Україні.
У той же час, суспільство вже не може, у масі своїй, підтримувати якісь нові ініціативи "проти" будь чого. Воно більш готове підтримати щось "за".
Іншою передумовою є усвідомлення того очевидного факту, що в конструкції існуючого державного механізму не використовуються великі можливості системного підходу. Це невикористання заважає вдосконаленню такої складної продукуючої системи, якою є держава.
Зі згаданих вище передумов і витікають необхідність та можливість створення якогось нового інструменту для модернізації цього механізму.
Таким інструментом і може бути принципово нова політична сила.
Метою створення такої сили повинно бути організаційне об'єднання та методологічне озброєння як можна більшої кількості порядних та наділених здоровим глуздом громадян, здатних:
- спільними зусиллями розробити проект удосконалення системи "держава Україна" на основі її функціональної моделі;
- намітити та обґрунтувати основні "маршрути" та технологію переводу системи із сьогоднішнього стану в проектний. При цьому треба враховувати як організаційний, так і політичний аспекти такої технології;
- "фанатично" повірити в намічений власним розумом шлях, та "заразити" такою вірою інших.
Метою ж діяльності такої організації, звичайно ж, має бути поширення своєї "віри" серед майбутніх виборців до таких меж, котрі дозволять прийти до влади та втілити свій проект у життя.
Нажаль, є ще одна передумова створення такої організації, яку необхідно враховувати із самого початку. Це - така ж тотальна зневіра переважної більшості громадян, як у політиці загалом, так і у власних силах, зокрема.
Тому, перш за все, необхідне чесне усвідомлення якості та особливостей наявного "будівельного матеріалу". Ми ж домовились, що "достойну державну будівлю" можуть спроектувати та звести тільки порядні та здравомислячі люди. А таких, нажаль, дуже небагато.
У той же час, усі люди, що проживають у межах державного кордону та люблять землю, на якій живуть - "наші люди". І нова "будівля" має враховувати всі їхні інтереси. При цьому необхідно виходити з того, що люди між собою різняться лише за рівнем розуму та рівнем моралі. Усе ж інше - мова, звичаї, віросповідання, географія проживання тощо - є похідне.
Треба пам'ятати, що в будь-якому суспільстві, розумних та водночас моральних -не більше 3%. А розумних та не дуже моральних - а ж 9%. А це, в основному, і є наша сучасна "еліта".
Тож потужний супротив новій силі гарантовано.
Таким чином, на масове та фіксоване "членство" в організації, а також на такий рудимент, як "партійна дисципліна", розраховувати не варто.
По формі це має бути швидше клуб однодумців.
Програми, у традиційному, звичному вигляді, як набір декларацій, бути не повинно. Дійсно, як виглядає програма будівництва будь-якої споруди? Це її, споруди, проект, там є відповіді на всі запитання.
Зауважу, що розробка проекту, як правило, має три етапи. Вони різні за ступенем деталізації рішень: технічне завдання, технічний проект та робочий проект. Будівельні роботи ведуться за останнім.
Тож, в ідеалі, програма партії може складатись з однієї фрази: "Модернізувати Державу Україна, згідно проекту котрий додається, впродовж (наприклад) 5-10 років".
Зрозуміло, що такий проект може бути лише результатом великої роботи колективу фахівців, із залученням усього необхідного масиву економічної, статистичної та іншої інформації. Тому в цій статті можливо лише схематично намітити загальні його обриси, для розуміння самої ідеї та структури проекту.
Сам проект розробляється на основі детальної функціональної моделі системи "Держава Україна".
Першим кроком є формулювання "головної функції системи", що і є, фактично, "технічним завданням" проекту. Воно має надати вичерпну відповідь на запитання: "Навіщо нам держава, та що вона має нам забезпечити?"
Як варіант, наприклад, така функція може виглядати так:
"Створення необхідних умов для задоволення матеріальних та духовних потреб всіх громадян країни, шляхом повної самореалізації можливостей кожного."
Далі йде деталізація необхідних та достатніх умов виконання головної функції, наприклад:
1. Створення організаційних умов для ефективної продуктивної діяльності працездатного населення.
2. Убезпечення життєдіяльності своїх громадян від внутрішніх загроз.
3. Убезпечення життєдіяльності громадян від зовнішніх загроз та сприяння міжнародним зв'язкам.
4. Забезпечення всіх необхідних умов для достойного життя непрацездатного населення.
На наступному рівні диференціація функцій продовжується. Наприклад:
1.1. ... в галузі аграрного виробництва. 1.2. ... в галузі промислового виробництва. 1.3. ... в галузі обслуговування. 1.4. ... в галузі використання природно-сировинних ресурсів. 1.5. ... в галузі фундаментальної науки, та мистецтва.
2.1. ... екологічного та стихійного характеру. 2.2. ... епідеміологічного та медичного характеру. 2.3. ... різних форм злочинності. 2.4. ... порушень норм громадської моралі.
3.1. ... шляхом облаштування кордонів та забезпечення їхнього ефективного функціонування. 3.2. ... шляхом дипломатичної діяльності. 3.3. ... шляхом збройних сил та ін. силових структур. 3.4. ... шляхом засобів "народної дипломатії".
4.1. ... в сфері медичних проблем "матері та дитини". 4.2. ... в сфері освіти та виховання. 4.3. ... в сфері пенсійного забезпечення. 4.4. ... соціального обслуговування інвалідів та людей похилого віку.
І так далі, до найнижчого, який ми будемо вважати за достатній, рівня структуризації, враховуючи всі: пропозиції та зауваження опонентів.
Наступним кроком визначаються коефіцієнти вагомості кожної функції, з огляду на її "вклад" у виконання системою своєї головної функції.
На цьому етапі, як правило, і повинні змагатися різні думки, концепції, ідеології, і навіть лобіювання. Рішення по "вагомостям" приймаються колективно, бажано, консенсусом. В ідеалі - голосуванням у Верховній Раді.
Носії-виконавці всіх функцій в існуючій системі, як правило, уже є. І більшість функцій так чи інакше виконуються. Неефективність же системи зумовлена саме технологічною неузгодженістю носіїв цих функцій, та значною, як правило, невідповідністю вагомості функції та затрат на її виконання.
Таким чином, використовуючи схематично показану вище "технологію проектування", можна переконливо показати, як 46 мільйонів людей на території в 603 тисячі квадратних кілометрів можуть розумно організувати своє життя, забезпечивши його достойний рівень за рахунок раціоналізації державного механізму.
Ми отримаємо змогу , виходячи з реального природного та людського потенціалу України, уявити оптимальну структуру економіки, необхідну для досягнення необхідного рівня ВВП, обґрунтовано-необхідне співвідношення між витратами на оборону, охорону здоров'я, науку, освіту, культуру тощо.
У підсумку, можна отримати дійсно картину "ідеальної країни майбутнього".
Чим не мета? Чим не програма дій для будь-якої конструктивної політичної сили?
Більше того, на першому, проектному етапі, ця сила може бути зовсім малочисельною, а її діяльність малозатратною. Потрібно створити такого собі "колективного Мойсея", котрий потім поведе людей.
І насамкінець.
Автор не молода вже людина й не носить рожевих окулярів. Але при всій поінформованості залишається невиправним оптимістом. Відомо ж, коли не знаєш куди плисти - ніколи не буде попутного вітру. А коли йдеш без компаса, то великий шанс ніколи мети не досягнути.
Наведена методика дає надійний компас у руки всякому, хто хоче дійти до мети.
Більшість же сьогодні, нажаль, вдовольняються самим процесом ходіння. І байдуже, чи на місці, чи по колу.
У народі кажуть: "Починай, синку, а діло покаже". Головне не втрачати віру, порядність та здоровий глузд.
Олександр Гнєдаш, аналітик, для УП
