Символічний президент
Віктор Федорович Янукович є унікальним політиком. Унікальною є його еволюція по щаблях владно-політичного олімпу, а ще більш унікальними є його висловлювання.
Свого часу з уст Віктора Федоровича шедеври лилися немов із рогу достатку. Вражений гострим тупим предметом, звичайним яйцем, політик плутав прізвища поетів, географічні назви, історичні постаті та події, міжнародні договори. Будучи при цьому магістром міжнародного права.
Особлива любов у Віктора Федоровича склалася до літератури. Саме до неї політик часто вдавався протягом своєї політичної кар'єри, намагаючись внести родзинку чи переключити увагу аудиторії.
Однак, такі експромти, як правило, перетворювалися на політичні каламбури. Чого лише варті Анна Ахметова, Гулак-Артьомовський, Павло Безсмертний та інші майстри пера в інтерпретації Віктора Януковича.
Свого часу член Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії і мистецтв, лауреат Кембриджського міжнародного центру Віктор Янукович примудрився допустити 12 помилок лише у власноруч заповненій анкеті, що подавалася до ЦВК в 2004 році.
Саме після цього політик почав асоціюватися у суспільній свідомості з таким собі "професором".
Не дивно, що оточення політика намагалося якщо не унеможливити, то максимально обмежити будь-яку самодіяльність свого лідера. Як наслідок, його виступи почали перетворюватися на формальні, добре підготовлені, монотонні доповіді. Від політика вимагалося лише одне - добре читати - наголоси були заздалегідь проставлені.
Втім, різницю між Януковичем зразка 2004 року і Януковичем сьогодні не помітити доволі важко. В результаті зусиль різноманітних фахівців він став більш впевненим, поважнішим, змінилася його риторика, тембр голосу, у розмові політик почав почувати себе розкутіше. Практично зникли й помилки та конфузи.
Як наслідок, Віктор Янукович з другої спроби, однак таки стає президентом України. Дискутувати стосовно факторів та причин, які сприяли цьому, можна багато, але, незалежно від них, ім'я президента протягом найближчих п'яти років навряд чи зміниться.
Більше того, Віктор Янукович може з впевненістю претендувати на роль найбільш символічного президента незалежної Української держави.
Принаймні перші сто днів перебування на посаді глави держави переповнені цілою низкою різноманітних знаків, символів та чисел, які трактуються залежно від ставлення до президента.
Лінгвістичні казуси, які постійно супроводжували політика в минулому, змінила містика, яка, здається, чатує на президента із самого вступу на посаду. Супротивники глави держави схильні вважати її як своєрідні знаки згори у відповідь на політику, здійснювану ним та його командою.
Так, ще напередодні інавгурації, 23 лютого, в столиці України обвалився пам'ятник засновникам Києва - братам Кию, Щеку, Хориву та їх сестрі Либідь.
Це одразу ж було сприйнято як своєрідний знак для політиків. Зокрема, біоенергетик Козлов на сторінках одного з інтернет-видань пояснив цю подію наступним чином:
"Бог не може сказати, в нього немає рота. Бог не може показати, бо не має рук. Але Бог може подати знак. Засновники Києва - то перші політики, тому й знак цей - для політиків. Тим більше, перед інавгурацією нового президента.
Ми бачимо не тільки розкол України, а й розкол кожного міста, села і навіть кожної родини. Половина сім'ї голосувала за Тимошенко, половина - за Януковича.
Брат із сестрою сваряться, бо хотіли різних президентів. Пам'ятник розколовся символічно. Розламався човен, на якому пливли три брати й сестра. Завалилося двоє братів. Вони "зійшли" з човна, бо не хотіли далі плисти з іншим братом і сестрою. Бог закликає людей, які керують країною, не розхитувати човен".
Вже на самій інавгурації безпосередньо перед "носом" Віктора Януковича ні з того, ні з сього зачинилися двері, коли той заходив у приміщення Верховної Ради. Двері в українській традиції наділені значним сакральним змістом. До прикладу, двері сприймаються як символ початку і кінця, символ безпеки рідної оселі.
Існує і ціла низка прислів'їв та приказок. Одне з них - правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога. І ось двері, які не одну годину стояли відкритими в очікуванні переможця виборів, не захотіли пропустити політика у стіни головного колегіального органу країни й скласти присягу перед народом та Біблією...
Однак, на цьому неприємності для Віктора Януковича не закінчилися. Під час покладання вінків до пам'ятника Невідомому солдатові президентами України і Росії на голову нашого глави держави звалився поминальний вінок.
Вінок також володіє значним символічним навантаженням і асоціюється, в першу чергу, з символом життя, життєвою силою, долею, славою, чеснотами. Поминальний ж вінок споконвіків є символом скорботи.
Можливо, даному інциденту й не надали такого розголосу й трактували його як банальну випадковість, якщо б не сліпе бажання оточення президента стерти все, що може бути неоднозначно сприйняте суспільством.
Це далеко не всі знаки, які супроводжували Віктора Федоровича впродовж ста днів його президентства. До прикладу, любителі нумерології та статистики, забавляючись із цифрами, легко можуть підрахувати, що президент України провів сім зустрічей із своїм російським колегою. "25", тобто дата дня інавгурації президента, у сумі дають все ті ж сім.
Найгірше в даній ситуації те, що під магічний вплив, вочевидь, попав і сам президент. Схоже він почав вірити в те, що йому загрожує небезпека. У завуальованій формі це було сказано і на прес-конференції з нагоди ста днів на посаді, цим можна і пояснити збільшення чисельності у майже два рази особистої охорони глави держави.
Якщо це дійсно так, то і поїздку в Грецію можна доволі легко пояснити.
І хоча в офіційній версії значиться, що президент разом із сорока членами своєї команди їздили в Грецію з робочим візитом, відомо що протягом дводенного перебування Віктор Федорович провів лише одну робочу зустріч із грецьким президентом, політична вага якого далеко не визначальна.
Натомість Віктор Янукович провів ніч у одному із монастирів, молячись біля мощів великомученика і цілителя Пантелеймона. У іншому священному храмі він молився перед іконою, яка за повір'ями може виганяти з людей бісів та зцілювати від різних недуг.
Надавати коментарі стосовно візиту наближені до президента особи не надто охочі. От і залишається здогадуватися про дійсні мотиви...
Символічність, яка оточує Віктора Януковича на посаді президента, дійсно вражає. Жоден з його попередників не в змозі зрівнятися з Віктором Федоровичем у цьому. І це лише перші сто днів перебування на посаді.
Залишається вірити і сподіватися, що після низки доволі дивних і незвичних символів, настане довготривала серія символів та знаків з виключно позитивним значенням, які не лише б вселяли оптимізм, але й допомагали президенту у виконанні своїх обов'язків на благо Української держави.
Ігор Дебенко, Івано-Франківськ, для УП
