"Справа Бандери": "геройські" укази очима сліпої Феміди
Мало хто знає, не знав цього донедавна і я, але Донецький апеляційний адміністративний суд у 2008 - 2009 роках уже розглянув декілька справ стосовно скасування указів про присвоєння звання Героя України негромадянам, і виніс у них рішення.
Судячи з усього, ці рішення поки що є чинними.
Першою ластівкою стала справа за номером 22-а-10799/08 щодо незаконності нагородження званням Героя указом від 18 січня 2007 року українського дисидента Олекси Гірника.
У цій справі, ще 14 жовтня 2008 року, колегія суддів ДААС у складі головуючого судді Сіваченка, суддів Дяченко та Шапталу серед іншого вказала:
"... указ президента від 18 січня 2007 року №28/2007... є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не містить норм права та стосується інтересів тільки однієї, конкретно визначеної особи - Олекси Гірника.
Враховуючи наведене, ...дія указу президента ... не розповсюджується на інших осіб, не зачіпає будь-яким чином їхні права, свободи чи інтереси, зокрема, позивача...
Зазначене є достатньою підставою для відмови... у задоволенні позову".
В ухвалі від 28 жовтня 2008 року, у справі № 22-а-11191/08, про визнання незаконним та зобов'язання скасувати указ від 26 листопада 2005 року "Про присвоєння Василю Стусу звання Герой України", колегія суддів ДААС у складі головуючого судді Яструбової, суддів Колесник і Ляшенка пішла тим самим шляхом, констатувавши таке:
"... Прийняття указу президентом Віктором Ющенком у межах компетенції, передбаченої пунктом 25 106-ї статті 5-го розділу Конституції, не є спірною між сторонами обставиною. Зазначений указ є юридичною формою рішення, способом реалізації владних управлінських функцій президентом України.
Виходячи з характеру та обсягу відносин, що врегульовано спірним указом, він є правовим актом індивідуальної дії, зазначена обставина не є спірною.(...)
Як встановлено під час апеляційного провадження у межах спірних відносин, йдеться про застосування приписів закону "Про державні нагороди".
Колегія суддів не вбачає в застосуванні приписів даного закону шляхом постановлення відповідачем указу "Про присвоєння Стусу звання Героя" обмеження прав позивача, зважаючи на зазначене, об'єкт судового захисту, а саме порушене право позивача відсутнє".
21 квітня 2009 року, у справі № 2-а-36732/08/0570 про скасування указу "Про присвоєння Григорію Китастому звання Герой України", той самий суд, у складі головуючого судді Старосуда, суддів Ханової та Василенко, в ухвалі написав:
"... позивач просить визнати незаконним (протиправним) указ від 25 листопада 2008 року ... та зобов'язати скасувати вказаний указ. В даному випадку позивач фактично заявив позов стосовно державної нагороди, тобто про захист інтересів держави, але будь яких повноважень заявляти позов в інтересах держави чи від імені держави, позивач не має. (...)
Посилання позивача на те, що фактом незаконності (протиправності) указу про присвоєння звання Героя не громадянину України Китастому, порушено його право на присвоєння йому звання Герой України, - суд не приймає до уваги у зв'язку з тим, що законом "Про державні нагороди" не встановлена певна кількість вказаних державних нагород. Тому при наявності обставин, зазначених в даному законі, позивач не позбавляється права бути нагородженим цією державною нагородою.
Крім того, в межах Кодексу адміністративного судочинства, захисту підлягає порушене право позивача. А в даному випадку, указом про присвоєння звання Герой України Китастому, право позивача в майбутньому бути нагородженим державною нагородою... не порушено".
Суддя Вищого адмінсуду Чумаченко ще 25 серпня 2009 року відкрив провадження у вказаній справі, за касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адмінсуду від 28 січня 2009 року й ухвалу ДААС від 21 квітня 2009 року.
Про результати розгляду цієї справи касаційною інстанцією - на жаль, не вдалося нічого довідатися. Адже в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого, за законом "Про доступ до судових рішень", мають включатися всі судові рішення судів загальної юрисдикції, ця справа, за номером К-22062/09, не значиться...
Не виключаю, що якщо такий розгляд і відбувся, то причинами неможливості отримання інформації про нього може бути недосконала робота самого реєстру. Або - несумлінність деяких працівників судів, які не заносять окремі рішення до цього реєстру, на порушення вимог вказаного закону.
Останнє, до речі, стосується й відсутнього в реєстрі рішення ДААС від 21 квітня цього року в "справі Шухевича", яка "гуляє" донецькими судами вже тривалий час.
Так, ще 9 жовтня 2008 року суддя Кошкош Донецького окружного адмінсуду виніс ухвалу, якою повернув позивачеві його заяву про визнання незаконним і скасування указу президента "Про присвоєння Роману Шухевичу звання Герой України".
25 грудня 2008 року ДААС у складі головуючого судді Нікуліна, суддів Сіваченка та Дяченко цю ухвалу в справі № 22-а-16678/08 скасував, мотивуючи тим, що "дана позовна заява не підсудна цьому адміністративному суду", а "спір по даній справі повинен вирішуватись окружним адмінсудом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ", тобто Окружним адмінсудом Києва.
Продовження історії цікаве тим, що 11 лютого 2009 року в задоволенні позову ДОАС було відмовлено повністю. Відповідна постанова в Єдиному державному реєстрі відсутня.
А в ухвалі від 12 травня 2009 року, у справі № 2-а-25336/08/0570 про скасування нагородного указу Шухевича та сама колегія суддів ДААС дійшла таких висновків:
"... У пункті 21 постанови ВАСУ від 6 березня 2008 року зазначено, що за правилами другої частини 171 статті КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи-суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акту, або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.
Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі, чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вважає, що сформульоване позивачем порушення його особистих прав шляхом присвоєння нагороди не громадянину України Роману Шухевичу не знайшло свого підтвердження в суді першої та апеляційної інстанції.
Правове становище позивача не змінилося з виданням президентом указу (...) Зазначений указ не містить заборони, або іншого обмеження права позивача бути нагородженим званням "Герой України".
Зважаючи на це, судді в зазначеній справі залишили без задоволення апеляційну скаргу позивача, подану адвокатом Едуардом Оленцевичем.
На цьому "поневіряння" у судах імені Романа Шухевича мали би закінчитися, оскільки наведена ДААС мотивація повністю ґрунтується на законі, та мала би застосовуватися й іншими суддями цього суду в аналогічних справах.
Певний час так і було. У справі № 2-а-4378/09/0570 1 липня 2009 року ДААС, під головуванням судді Арабей, було розглянуто апеляційну скаргу на постанову ДОАС від 16 квітня 2009 року, якою відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним указу президента "Про присвоєння Володимиру Івасюку звання Герой України".
В ухвалі у цій справі ДААС, фактично, процитував ухвалу від 12 травня 2009 року у "справі Шухевича":
"... сформульоване позивачем порушення його особистих прав шляхом присвоєння нагороди не громадянину України Івасюку не знайшло свого підтвердження в суді...
Правове становище позивача не змінилося з виданням указу (...) Зазначений указ не містить заборони, або іншого обмеження права позивача бути нагородженим званням "Герой України".
Однак, у 2010 році, після офіційної зміни влади, ситуація з однозначністю судової практики, яка й без того була складною, загострилася.
З огляду на рішення ДААС у "справі Шухевича" від 21 квітня 2010 року, з яким, як я зазначав, досі не можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень, усе виглядає так, що Донецьким апеляційним адмінсудом була висловлена кардинально протилежна позиція стосовно можливості оскарження "нагородного указу" особою, прав якої він не стосується.
А саме - профессором Анатолієм Соловйовим.
Позиція, вкрай протилежна до тієї, яку цей самий суд висловлював раніше в аналогічних справах...
Наостанок, для роздумів про нагороджених і "ображених", а також для глибшого розуміння донецьких "геройських справ", - звернуся до ще одного "судового дітища" Анатолія Соловйова.
Він, напевно, дуже захопився дегероїзацією нагороджених осіб. Адже подав позов навіть про скасування указу "Про присвоєння Валерію Казакову звання Герой України" від 14 січня 2008 року, за номером № 15/2008.
Згідно із цим актом найвищу відзнаку держави отримав ректор ДонНМУ імені Горького, у якому працює пан Соловйов.
Позов останнього було мотивовано тим, що "ніяких заслуг у розвитку охорони здоров'я, підготовки висококваліфікованих медичних фахівців, а також педагогічної діяльності Казаков не досяг та не здійсняв", і що, "видаючи вказаний указ, президент порушив особисті права Соловйова на вказану нагороду, а також рівне право всіх перед законом".
У цій справі суддя Кошкош 16 квітня 2009р. виніс постанову про відмову у задоволенні позову. Мотивація та ж сама: указ про нагороду Казакова не є нормативно-правовим актом, який би стосувався позивача або невизначеного кола людей, їх прав та інтересів.
Вочевидь, аргументація суду логічна та законна.
11 серпня 2009 року ДААС у складі головуючого судді Колеснік, суддів Ляшенка та Яструбової виніс постанову, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу Солойова, та вказав таке:
"... Указ президента, яким присвоєне звання Героя України ректору... і який оспорює позивач, стосується особисто тільки Валерія Казакова, і ніякого відношення до прав, свобод та інтересів позивача не має. Указ ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача.
Фактично позивач у позові висловлює своє особисте ставлення, негативну думку до указу президента про нагороду ректора університету, де саме працює сам позивач, і особисто він не задоволений діяльністю ректора, який не мав права на таку нагороду. Вважає, що він, як працівник вказаного університету, також має право на вказану державну нагороду.
Але ці обставини не мають відношення до завдання адміністративного судочинства...".
Прочитавши все це, та зіставивши ці дані з наявними відомостями у справах Бандери та Шухевича, мимоволі вкотре замислюєшся над традиційним для нашого народу питанням - а судді хто?
Хто позбавив своїми рішеннями геройського звання за позовами осіб, права та інтереси яких порушені не були?
Як не дивно, але видається, що з метою наведення мінімального порядку у судовій практиці із приводу визнання нечинними указів президента про присвоєння державних звань, ситуація зі "справами Героїв" має бути доведеною до абсурду.
Цей абсурд розпочався у Донецьку з Гірника, Стуса, Китастого, Івасюка, Шухевича та Бандери.
За певну кількість спроб він увінчався відомими успіхами позивачів-антигероїв.
Суди відкрили перед нашими громадянами нові обрії "вшанування" нагороджених геройським званням померлих осіб - позбавлення їх такого звання через визнання не чинними указів президента від імені людей, які безпосередньо із цими актами нічого спільного не мають.
В одному випадку, з підстав відсутності в нагородженого громадянства України, Феміда вже скасувала відповідний указ. Хоча до цього моменту стояла на кардинально інших, описаних вище, позиціях.
То ж, така практика повинна бути перевіреною на тривкість в інших регіонах України. Наприклад, через розгляд справ про визнання не чинними указів президента про присвоєння звання Героя України іншим негромадянам.
Дмитро Гудима, координатор ГО "Гармонія та порядок", кандидат юридичних наук, юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка, спеціально для УП
