Наші Вашингтони

"Чи діждемося Вашингтона,
з новим і праведним законом?.."
Тарас Шевченко

Якщо прийняти припущення, висловлені в попередніх матеріалах - "Ab ovo", та  "Ab ovo II", можна спробувати сформулювати завдання основних суб'єктів партійного життя країни.

Завдання партії, ідеологією якої є "Свобода, власність, законність", зводяться до побудови в країні розвиненого капіталізму. Вони передбачають чітке, законно закріплене встановлення взаємних прав, судову реформу, інституційні перетворення, що повинні знайти своє відображення в реформі адміністративній.

Партія, ідеологією якої є "Свобода, власність, справедливість" може виступити союзником таких перетворень, але її завданням має бути максимальне наближення норм законності до уявлень справедливості, які культивуються у суспільстві.

Разом ці партії повинні запропонувати суспільству нову практику дій, яка лягає в основу суспільного договору.

Якщо спробувати скоординувати існуючий стан суспільних відносин в Україні до такого ж положення в країнах, які ми традиційно визначаємо як заможні та успішні, то аналіз можна зупиняти вже на першому кроці.

Картина, яка склалась в Україні є оберненою до суб'єкта порівняння.

В успішних країнах спостерігаємо, що більша частина населення (яка всіма соціологами визначається як пасивна) здебільшого задоволена існуючим положенням, а от еліта цих країн знаходиться в стані постійного пошуку, аналізу майбутніх викликів, вона постійно генерує ідеї, як забезпечити постійний поступ суспільства, бізнесу, країни.

В Україні - все навпаки. Більша частина населення перебуває в стані перманентних нарікань. Це формує хронічну невротизацію суспільства.

Відтак, навіть відносний достаток (мобільні телефони ніхто не викидає на смітники через відсутність можливості поповнювати рахунок), не утримує від тотального песимізму.

При цьому, на відміну від країн порівняння, наша "еліта" цілком задоволена існуючим положенням, вона перебуває у стані ситого неробства, а головний її клопіт - догоджання владі.

Цю "еліту" не цікавлять виклики кліматичних змін, вона не замислюється про те, що завтрашній день прийде не з майновою, а з "цифровою нерівністю".

Вона, ця "еліта", не розуміє, що на кораблі серед рифів сучасного світу головне вірно прокласти курс, а не сховати собі в каюту побільше рятівних кругів.

Тому для мене ця "еліта" завжди залишатиметься "в лапках".

Сучасним політикам потрібно менш за все перейматись питанням чи є вони самі елітою країни, чи ні. Вони повинні, в першу чергу, проявити себе, як професійні виконавці покладених на них завдань.

Німці кажуть: "Das Gesetz muss aus dem Gedanken des Volkes gesprochen sein". Буквально: "закон потрібно випитати у народу". Це і є основне завдання політиків.

А настрої народу найкраще, вже через селективний відбір, формуються інститутами громадянського суспільства, вони є змістом різноманітних громадських ініціатив, народжених спонтанно.

Крім цього, компетентна еліта, яка відповідально формує своє майбутнє, є носієм тих настанов, які потрібно втілити в законність. Основною ознакою цієї нової еліти є забезпечення соціальних гарантій ринковими, а не бюрократичними інструментами.

Достойна зарплата за достойну роботу, затребуваність знань та професійних навичок, облаштований своїми силами дім, побут, забезпечена родина, - ось спільна домінанта очікувань компетентної еліти.

Нашим сучасним провідникам бракує однієї, але фундаментальної якості. Всі вони хочуть бути месією для свого народу - гарне прагнення - але це і є пастка.

Справжній месія ніколи не прагне ним стати. Тому, провідник ним або є, або не є. Прагнення бути месією і є ознакою невідповідності такому призначенню.

Відтак, поки що, ті Вашингтони, яких ми маємо, - лише на купюрах.

Розповідають, що є така футбольна байка: якось Пеле сказав Яшину, що його збірна ніколи не стане чемпіоном світу по футболу. А на запитання "чому?", відповів: "Ви постійно працюєте над своїми недоліками, а ми розвиваємо свої сильні сторони".

Чим не завдання для нових Вашингтонів?

Валентин Ткач, Чернівці, для УП