Чия ідея сильніша – українська чи російська?

Чия ідея сильніша - українська чи російська?

Юрій Сидоренко, для УП

Кожна нація хоче достатньо чітко сформулювати свою національну ідею.

Для нас, українців, ця ідеологема асоціюється з такими поняттями, як воля, свобода. Дуже довго наш народ був під окупацією чужих держав, імперій. Розірвана на колонії, наша нація постійно шукала шляхів для здобуття власної держави. Щоб бути вільними й рівними серед інших націй, держав.

Тобто, про "українську ідею", як таку, можна говорити так: переважна більшість українських громадян хочуть жити в цивілізованій країні, у цивілізованому колі держав, бути самодостатніми у своєму політичному, і не тільки, житті.

А з чим асоціюється "російська національна ідея"?

В інтернеті про те, що таке "русская", "російська" ідея - написано досить багато. Тут і про любов до батьківщини, Росія й Захід, Росія й Схід, Росія-Євразія, і російська душа, як специфіка національного характеру "русского народу", та багато чого іншого.

От вислови патріарха Московської церкви Кирила: "Я думаю, Русь - это не "где", а, в первую очередь, "что". Русь - это система ценностей, это цивилизационное понятие, которое имеет свое географическое измерение. Когда мы говорим "Святая Русь", мы имеем в виду совершенно конкретную идею: идею доминанты духовного над материальным, идею доминанты высокого нравственного идеала.

Собственно говоря, в этой традиции и был воспитан народ на том огромном евразийском пространстве, которое сегодня географически составляет юрисдикцию РПЦ. Русь - это, в конечном итоге, отличение добра от зла в соответствии с этой огромной духовной традицией, это система ценностей.

И если, опять-таки, перейти к географии, то, конечно, ядром этой цивилизации, этого огромного мира являются Россия, Украина, Беларусь, если говорить в современных геополитических категориях".

Найперше, не зовсім зрозуміло: як можна поєднати цивілізаційне поняття з "євроазійським простором", ба більше географічну складову під юрисдикцією Російської православної церкви.

А що, на цьому просторі немає, наприклад, мусульман?..

Так де ж усе-таки ядро "русской цивілізації" - в Білорусі, Україні чи Росії? Не може бути увесь цей "простір" ядром.

Чи, може, Кирило вважає, що цей "простір" є ядром земної цивілізації? Десь ми вже таке проходили й чули: чи не від комуністів та Леніна-Сталіна?

А вислів, що Русь - це різниця між добром і злом, яка співпадає з духовною традицією й системою цінностей, - взагалі загадкова. Бо не зрозуміло, про які цінності йдеться.

Може пан Кирило має на увазі міфічний "Русскій мір"? Тоді треба пояснити, як будуть новітні російські пропагандисти впроваджувати в життя цей "Русскій мір" - так, як Ленін-Сталін, чи іншими "цінностями".

Мабуть, пропаганда "Русского міра" і є розробкою кремлівських ідеологів як "сучасна російська ідея". А штовхачами цієї ідеї визначили Гліба Павловського, Дугіна, Затуліна, Маркова, Жиріновського й інших ненависників усього українського.

Щоб там не хотів переписувати "русскій поміщик-історик" Табачник, українці пам'ятають власну історію й без нагадування.

І політичну угоду між Московією та Україною Богдана Хмельницького, де московіти грубо перекрутили ті угоди на свій лад, поступово перетворюючи Україну на свою колонію.

Батурин.

Московське кріпацтво, де русскій поміщик міг кріпака продати, пропити чи програти в карти, або поміняти на худобу.

Пам'ятають українці й більшовицьку революцію, принесену в Україну з Росії на штиках п'яних матросів.

І Голодомор-геноцид, де кремлівська радянсько-російська пропаганда настільки переконала людей, що для врятування молодої більшовицької держави потрібно віддати все що маєш їстівного, що люди помирали з голоду й вірили, що так має бути. Це вже зараз ми знаємо, що голодомор-геноцид був штучним і спланованим у кремлі. А намісник більшовицького Кремля в Україні Каганович їздив по селах і розпитував у комсомольців, скільки в тому, чи іншому, селі сьогодні померло українців.

Пам'ятають українці й Другу світову війну, до розв'язання якої Україна не мала ніякого стосунку. Натомість у цій війні саме українці постраждали чи не найбільше.

Пам'ятають і радянські часи, тотальну русифікацію, алкоголізацію та перемелювання народів у так званий "совєцкій народ", для якого найголовнішим мало б стати лише дешева ковбаса й водка.

Здається, після того як Україна стала незалежною, у Москві мали б зрозуміти, що українська незалежність - це назавжди. Що їхнє намагання перетворити Україну на новітню колонію все одне не увінчаються успіхом.

Але ж ні, претензії на панування продовжуються.

Виявляється, що останні роки дехто в Росії спить і бачить, що України як держави не існує, що Україна це лише невдалий чийсь проект. Що потрібно за всяку ціну повернути Україну до так званого "Русского міра".

Але ж, усе це вже було! І чого добилися тодішні московські керманичі?

Крім пролиття невинної людської крові - нічого.

Україна вже двадцять років незалежна держава, визнана усім світом.

Того самого доб'ються й сьогоднішні. У фізиці є закон: з якою силою ти тиснеш на стіл, з такою ж силою стіл тисне на тебе. Перефразовуючи, так буде й з "Рускім міром": чим більше нам будуть його нав'язувати, тим більше ми будемо його відштовхувати.

9 травня у своїй промові на параді в Москві президент РФ Дмітрій Медвєдєв проголосив таке: "У нас було тільки два виходи, або перемогти, або бути рабами".

Напевно, президент Росії добре розуміє, що українці не хочуть бути рабами. Тому було б непогано, щоб наступним перехідним до демократії лідером Росії став саме Дмитро Медвєдєв.

Із цього випливає, що російська ідея, ідея "Русского міра" - ідея інтервенції. Ідея підкорення інших народів, ідея окупації, русифікації, нищення культур інших народів і нав'язування свого способу життя.

Така ідея не може бути позитивною, ця ідея - ідея зла.

Українська ідея передбачає будівництво власної держави своїми власними силами, бачить українську націю в колі європейських народів - у ЄС і НАТО. Нікому не загрожує, не намагається жити за чужий рахунок, нікому не шкодить і нічого не нав'язує.

Ідея самозбереження. Така ідея позитивна, і є ідеєю добра.

Як ми знаємо, за всю історію людства, скільки б не лютувало зло, добро завжди перемагає.

Тож гуртуймося й поборімо зло разом! Україна понад усе!

Слава Україні!

Юрій Сидоренко, спеціально для УП