Катастрофа друга – парламентська
Сніжний ком суспільного прозріння збільшується майже з кожним днем роботи нової старої влади та її "ініціатив".
Щодня з острахом чекаю новин. Що сьогодні здасть українського "український" уряд і "український" президент нашим західним чи, особливо, східним "партнерам" взамін на економічні блага?
Та й "блага" якісь сумнівні. Кредити на виплату пенсій - читай ще глибша боргова яма; "знижка" на газ - тобто промислова, енергетична й екологічна деградація. Що ще "погано лежить" під варварськими ногами доморощених кризових і антикризових менеджерів-професіоналів-геніїв, що можна було б віддати американським чи російським дійсно державницьким стратегам?
Однак мета й суть роботи регіональних безбатченків зрозуміла: тупа й послідовна нажива на всьому, чому тільки можна.
Проте позиція парламентської опозиції - "дозвольте вам заперечити" - відверто шокувала. У 2007-му ця ж опозиція діяла набагато рішучіше з набагато скромнішої проблеми - перебігання "відморозків" в інший політичний табір, при чому законне, цілою фракцією, а не "тушками".
Ново-пере-спечена влада крок за кроком розтоптала Конституцію формуванням коаліції тушок, неконституційно сформувала уряд, заднім числом розтоптала сам Конституційний суд, "узаконивши" неконституційний уряд і коаліцію, потім розтоптала національний гуманітарний інтерес у мовному питанні, національний військовий і безпековий інтерес у питанні флоту. А що опозиція?
А опозиція в парламенті допускала не лише проведення засідань, а й голосування за всі антидержавні акти.
Знову вигулькнула стара інформація про те, що ще 2005 року, за першого прем'єрства, нині великий борець за "українську державу" Юля Тимошенко готова була здати РФ і флот, і авіабудування, і інші активи. Це все, та особисте підтвердження цьому від Путіна, що питання було лише в ціні, а не в "принципі" - сьогодні зобов'язує позначати опозиційність БЮТ приставкою "умовно".
А отой яйце-димний цирк під час ратифікації, коли одна жіночка кидала невинними сирими яєчками в завчасно підготовлені парасольки, а майже всі опозиційні мужі стояли позаду "руки в брюки" із веселими обличчями та напіввигуками "ганьба, ганьба" - більше нагадував не спротив, а сприяння...
Чи не єдиними, у прямому сенсі, "борцями за Україну" виявились маленькі й худорляві Іван Заєць, Тарас Стецьків і, особливо, Олесь Доній. Вони без страху кинулись у самий вир протистояння, намагаючись майже без підмоги прорватись до "країнінепотрібного" спікера.
А де ж були багаточисленні опозиційні "лідери"? Іван Кириленко, фракційний лідер БЮТ, "опозиційний" бютівський прем'єр Соболєв, численні нунсівські гетьманчики Яценюк, Кириленко, Костенко, Матвієнко, Луценко? Жодного з них не було й близько біля епіцентру подій. Справжня поведінка справжніх "лідерів"!
Натомість того ж вечора, усі як один, вони розбрелися по всіх політичних телевізійних шоу, оповідати як вони "боронили Україну", та які регіонали підступні й безцеремонні.
Схоже, сьогоднішня парламентська опозиція не здатна не лише на конструктив, допоки двічі керувала урядом і власною коаліцією, а, навіть, на деструктив, коли треба було просто - не допустити, не дати...
Події 27 квітня у Верховній Раді дали чіткий знак українському суспільству - розраховувати на парламентську опозицію більше не можна.
Горе-влада тепер має адекватного партнера у вигляді горе-опозиції. Перші здають, другі здаються.
Мої передрікання про те, що для національного прогресу "Україні потрібні катастрофи", факт, що відбулась "Катастрофа перша - зовнішньополітична" та необхідність дати "Відповідь на зовнішньополітичну катастрофу - внутрішньополітичний опір" - на жаль, справджуються.
Хоча насправді - на щастя. Бо для українців, схоже, лише факт втрат може дати розуміння справжньої цінності втраченого.
Але я вважаю, що зовнішньополітичної та парламентської катастроф - усе ще мало для повного суспільного прозріння. Потрібно щось таке, що зачепить особисто кожного, інтерес кожного, кишеню, майно чи землю кожного.
Може, ЦК буде відмова МВФ надавати кредити і, як наслідок, невиплата зарплат і пенсій з одночасним підвищенням цін на комуналку, пальне, транспорт, продукти. Або черговий обвал гривні. А може масові наїзди податкової на підприємців в азарівському стилі. Чи, наприклад, рейдерські атаки не лише на офісне майно, а й на землю селян...
Напевне, лише справжня економічна катастрофа може вдарити громом по Івану, Петру чи Алексєю, щоб той перехрестився та прийшов до громадянської тями й політичного розуму.
Андрій Новак, кандидат економічних наук, спеціально для УП
