Обмеження права жінок на участь в державному управлінні як "позитивна дія"?
За подіями навколо Чорноморського флоту та газовими угодами, рішенням Конституційного Суду та стрімким зростанням чисельності коліціянтів у Верховній Раді забулися слова прем'єр-міністра Азарова про те, що "не жіноча це справа - проводити реформи в Україні".
Але цей вислів, який сколихнув громадськість не тільки в Україні, але й за кордоном, ще не канув в Літу. Бо окрім засудження з боку ряду депутатів, експертів та громадських організацій до останніх днів він не отримав правової оцінки, як то кажуть, "компетентних органів".
Тим не менш пройшов законний місяць, який дається для розгляду скарг та звернень громадян. І перші ластівки полетіли.
У двадцятих числах березня групою представниць жіночих організацій відповідно до статті 22 "Оскарження дискримінації за ознакою" закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" була направлена скарга до Міністерства у справах сім'ї молоді та спорту як уповноваженого органу державної влади у сфері формування та реалізації гендерної політики в державі.
За законом, це Міністерство має, окрім іншого, розглядати звернення громадян з питань дискримінації за ознакою статі, вести облік та узагальнювати такі випадки, вносити пропозиції щодо їх усунення (стаття 11 згаданого закону).
От і написали у скарзі на ім'я міністра Сафіулліна, що скаржниці вважають, що вислів Азарова прямо підходить під визначення поняття "дискримінація", як воно надається в статті 1 закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, оскільки виражає розрізнення та виняток за ознакою статі, спрямований на обмеження, а також унеможливлює визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.
А саме: прав на участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, прав на рівний доступ до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
А це вже порушення Конституції, де в статті 24 написано: "Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом".
У скарзі були наведені положення не тільки порушених законів України, але й міжнародних документів, зокрема Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, а також рекомендацій відповідного Комітету ООН, які були надані після захисту Україною в січні 2010 року періодичної доповіді про виконання державою цієї Конвенції . Здавалось б, серйозна доказова база.
І що ж у відповіді? У ній говориться: "виступ Прем'єр-міністра України Азарова М.Я. від 19.03.2010 не підпадає під поняття "дискримінація за ознакою статі".
Які ж при цьому використовуються аргументи?
Все теж визначення поняття "дискримінація за ознакою статі" вже згаданого закону, в якому чітко говориться про таку ознаку дискримінації як розрізнення за ознакою статі, яке унеможливлює визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.
Та хіба нема такого розрізнення у вислові прем'єр-міністра? Є. Бо обмеження брати участь у реформах стосується лише жінок. Хіба немає унеможливлювання користування та здійснення на рівних підставах прав на участь в управління державними справами та інших прав? Є.
Хіба немає обмеження визнання того факту, що жінки і чоловіки мають однакові права та свободи? Є. Бо ставляться під сумнів здібності та можливості однієї статі порівняно з іншою.
Чому ж тоді висновок у листі лунає прямо протилежним чином? Може тому, що таке обмеження фахівці Міністерства вважають "позитивними діями"?
Такий висновок прямо витікає із тексту листа.
"Відповідно до статті 6 вищезазначеного Закону України не вважаються дискримінацією за ознакою статі позитивні дії. Також згідно зі статтею 16 цього Закону призначення на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування здійснюється із дотриманням представництва кандидатур кожної статі.
Дозволяється застосування позитивних дій з метою досягнення збалансованого представництва жінок і чоловіків на державній службі в органах місцевого самоврядування з урахуванням категорій посад службовців".
Фактично я процитувала усю відповідь. Єдиний висновок, який можу зробити з попереднього процитованого абзацу полягає в тому, що обмеження жінок на участь у реформах, про яке говорив прем'єр-міністр, фахівці Мінсім'ямолодьспорту вважають прикладом застосування позитивних дій!!!
Авторам Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та авторам закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків подібні ототожнення не могли й наснитися у кошмарному сні!
Що ж таке "позитивні дії"? В контексті міжнародного та національного права це усталене юридичне поняття - "спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України" (стаття1 все того ж закону).
Принципи застосування позитивних дій як тимчасових заходів прописані в Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (стаття 4).
В статті 6 антидискримінаційного закону наводиться перелік дій, які не вважаються дискримінаційними. До них відносяться: "спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом; різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я; позитивні дії (виділення - автора)".
Детальний зміст позитивних дій закономірно не наводиться в законі. Прикладом тимчасових позитивних дій в багатьох європейських країнах стало квотування у виборчому процесі. Можна говорити й про інші вияви позитивних дій. І самі по собі "позитивні дії" не є дискримінацією.
Але головне, що дає можливість ті чи інші дії держав кваліфікувати саме таким чином, так це їх спрямування на "прискорення встановлення фактичної рівності між чоловіками та жінками" та той факт, що їх застосування "ні в якому разі не повинно тягнути за собою збереження нерівноправних або диференційованих стандартів" (цитати статті 4 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок).
У вислові прем'єр-міністра України Азарова, який підпадає під визначення управлінської дії, як раз й містяться нерівноправні та диференційовані стандарти до визначення соціостатевих ролей у суспільстві.
Тож вислів аж ніяк не підпадає під визначення "позитивних дій". А чітко підпадає під визначення "дискримінація за ознакою статі".
Це з точки зору формальної логіки.
Але "компетентні органи" центральної виконавчої гілки нею не користуються.
Цікаво, якою буде логіка судової гілки влади? На 29 квітня призначені попередні слухання в Печерському районному суді Києва щодо мого позову, відповідачем в якому виступає Азаров.
І ще.
Звертаючись із скаргою до Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту ми просили не лише розглянути наше звернення, внести пропозиції щодо усунення факту дискримінації та надати письмову відповідь про результати розгляду скарги, але користуючись правами, яка закріплені в статті 18 закону про звернення громадян, надати можливість особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу; надати можливість брати участь у перевірці поданої скарги, знайомитися з матеріалами перевірки та бути присутніми при розгляді скарги.
Але ці права Міністерством (чи міністром?) поки були проігноровані.
Тож історія триває. Продовження буде.
