Ґендерний моніторинг влади – 40 днів
Багато хто з нас не чекав позитивних змін від нової влади. Проте, набагато менше думали, що може відбутися такий "відстриб" назад.
Поки можна судити більше за процесом, ніж за наслідками. Однак і це вже дає підстави стверджувати, що перші кроки позначені відсутністю системності й професійності змін, накидання одного територіального зашморгу на всі адміністративні й відомчі одиниці.
Тим цікавіше виглядає факт сублімації уявлень, ставлення і підходів "нової" влади через ґендер. Ґендерні підходи виглядають послідовними й системними.
Але ж у чому ця послідовність і системність?
Послідовним є ланцюжок від заяв кандидата в президенти Віктора Януковича та не голосування за законопроект, що передбачає ґендерні квоти, через включення в програмні засади діяльності коаліції фройдівської "помилки" - запровадження тендерної рівності, в пункті 3.1 "Програмних засад діяльності коаліції", газета "Голос України", № 46 від 16 березня 2010 року, четверта сторінка, - до створення кабміну без жодної жінки.
Системним є підхід, який прем'єр Микола Азаров оприлюднив у фразі, яка, на відміну від інших заяв, є на сьогодні одна з найбільш відомих, поширених, упізнаних - "не жіноча це справа - проводити реформи в Україні".
Чому системним? Тому що наступні пояснення з метою виправдати сказане, лише посилюють ефект або недолуго намагаються пояснити те, за що треба було просто вибачитися, якби це не відповідало системному підходу.
Про системність підходу говорять і далеко за межами України.
Слід віддати належне тому, що серед "других" позицій в центральних органах влади жінки є.
Це й три заступниці в Адміністрації президента, і чотири заступниці міністра юстиції, і інші міністерства де-ніде мають "жіночі обличчя" на цих посадах. Проте цей факт не спростовує, а тільки підтверджує системність сексистського підходу нової влади, на відміну від протекціонистсько-патріархатного попередньої.
Саме сексизм, визнаючи вторинність жінки й жіночого за широким колом сфер, проблем і проявів, вважає, що жінка може бути доброю виконавицею, а тому її місце - на других ролях.
Бо вона добре підготує матеріали, пошукає і знайде цікаві факти, напише "босу" промову, яку він блискуче виголосить. Звичайно, якщо, як майже завжди, не переплутає імена, наголоси, назви й зайнятість.
Саме сексизм вважає, що є справи "чоловічі" і "жіночі", і заперечує право на вільний вибір, і жінок, і чоловіків.
В порівнянні із протекціонистсько-патріархатним підходом, сексизм, на мою думку, є більш жорстким, неприхованим виявом ґендерної дискримінації.
Попередня влада також не відрізнялася високою ґендерною чутливістю. І Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко в різні часи припускалися висловів, далеких від "зразкових". Проте вони розуміли, що в сучасному демократичному суспільстві не можна заперечувати принцип рівних прав і можливостей. Принаймні, відверто.
Ініціативи "зверху" намагалися захистити "жіночок" виплатами матерям, гіперопікою багатодітних сімей тощо.
Разом з тим, це був "м'який" протекціонистсько-партіархатний підхід, який дав можливість за останні п'ять років зробити якісні кроки в побудові національного механізму утвердження ґендерної рівності - прийняття закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Цей закон визначив рамки розвитку політики в цілому, з розвитком інституту ґендерних радників і радниць, уповноважених з ґендерних питань у секретаріатах комітетів і міністерствах, та іншими структурами. Загалом це дало б можливість зберігати інституційну пам'ять, нарощувати потенціал навіть в умовах, м'яко кажучи, дивної трансформації в надрах самого міністерства.
Інакше як назвати реорганізацію департаменту сімейної й ґендерної політики і значне скорочення кількості штатних одиниць, які мають займатися ґендерними питаннями в самих різних сферах життя, зокрема, протидії насильству в сім'ї та торгівлі людьми?
Але навіть попри це, результати спільної діяльності органів державної влади й неурядових організацій дали можливість створити в Україні унікальний механізм реалізації принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Розвиток цього принципу може дати добрі результати вже найближчим часом.
Можна почути думку, що ґендерна позиція влади сьогодні пояснюється її реакцією на діяльність попередньої прем'єрки.
Але я би уточнила, що вона не пояснюється, а лише унаочнюється - в цих діях суб'єктів владних повноважень, які ми вже згадали. Пояснення, що новий уряд має працювати по 16 годин на добу і вміти говорити "ні" керівництву, не є ефективним. Бо відомий факт, що Тимошенко й сама працювала більше 16 годин на добу, і її підлеглі - незалежно від статі та інших ознак.
Одним із проявів, не самим важливим, але промовистим є приховане позиціонування першої леді.
Не зважаючи на те, що заходи з її участю є частиною протоколу, особливо під час візитів голів іноземних держав, на офіційному сайті президента ви не знайдете інформації про неї. Намагання надати Людмилі Янукович статусу "кремльовських дружин", які роками були приховані від людського ока, - це теж частина своєрідного ґендерного підходу сучасної влади.
"Вторинними ознаками" можна вважати зменшення кількості жінок народних депутатів та жінок - голів комітетів Верховної Ради. Нема також жодної жінки, яка керує обласною державною адміністрацією. І перспективи ґендерних змін у цій царині мізерні.
Ось такі вони -перші 40 днів влади з ґендерного роздоріжжя...
Олена Суслова, голова правління Інформаційно-консультативного жіночого центру, для УП
