FAQ для борців з корупцією
Якщо Бог буде до вас милостивий, і ви зможете стати високопоставленим чиновником, або ж отримати "тепле містечко" в якійсь іншій корпорації експлуататорів трудового люду, і випадково вам не буде що сказати перед телекамерою - то говоріть про боротьбу з корупцією.
Ця тема дозволить вам із честю вийти з будь-якої ситуації. Десь на кшталт, як учені гуманітарії, коли не орієнтуються в ситуації, витягують зі своєї черепної коробки словосполучення на зразок "дисипація структури", "постмодерністський дискурс", "інверсія парадигми". Або українські письменники, коли не знають, що писати - пишуть банальні матюки та описи сексуальних оргій. А лікарі відпрацьовують свою каліграфію діагнозу пропорційно впевненості в його вірності.
Боротись з корупцію - модно, престижно, до того ж гарно звучить.
Якщо ви боретесь з корупцією, то вас підтримають усі. Окрім підпільних корупціонерів, які є, але їх ніхто не бачив. Не дарма вони ж "підпільні"! Оскільки в країні, де колись було модно "земля - селянам, фабрики - робітникам", а тепер у мейнстрімі просто "бандитам тюрми" та "Янукович наш президент", - корупціонери можуть бути тільки в підпіллі.
Втім, якщо ви будете боротись не просто з корупцією, але ще й з "системною корупцію", то є всі наочні шанси здобути прихильність і серед нікому невідомих корупціонерів.
Як кажуть соціологи та політологи: ви розширили своє електоральне поле.
Коли ваше серце буде краятися тим, як українську економіку та суспільство роз'їдає корупція, зверніть увагу на те, що боротися з нею дуже складно ще з часів Адама та Єви.
Як вона вижила після світового потопу - ви не знаєте. Але є слушне припущення, що Ной занадто буквально зрозумів вислів "кожній тварі по парі".
Наприкінці, звісно, пару слів про необхідність переймання міжнародного досвіду боротьби з корупцією, підписання чергової міжнародної декларації, і обов'язково невеличкий фуршет - борець з корупцією не повинен бути голодним.
Після того як ви проговорите все про корупцію та з'їсте останній бутерброд, можете абсолютно спокійно повертатися до розграбування народного майна. У масштабах, відповідних можливостям, таланту та фантазії.
Якщо ви зібралися примітивно брати дрібні хабарі, то пам'ятайте: усі, хто бере менше 10 неоподаткованих мінімумів, може цілком реально бути притягнутий до кримінальної відповідальності по "підставі" своїх недоброзичливих колег.
Тому беріть більше, адже словосполучення "судова система" складається не лише зі слова "судова", але й зі слова "система". А це, як правило, обходиться значно дорожче.
При відсутності вродженого таланту або диплому театрального університету, ніколи не йдіть працювати в різні "комітети по боротьбі з корупцією"!
Лише ті, кого силою доводилось знімати зі стільця під час декламування віршів на дитсадочковому святі, можуть опанувати цей комітет. Саме там працюють справжні митці.
А ви думали, чому українській кінематограф такий слабкий?
Коли ви накрали, перепрошую, заробили багато, а такого ніколи не буває, найгірший ваш вчинок - повернути накрадене, перепрошую, зароблене. Ніколи цього не робіть в державі Україна! Бо це роблять крадії, а не порядні люди.
Навіть, якщо 46 мільйонів українців, чи скільки там нас, знатимуть, що ви вкрали стільки-то гектарів землі, чи реекспортували стільки-то кубометрів газу - не кайтесь, не віддавайте, не просіть вибачення.
Справа в тому, що цей ваш крок ніхто не зрозуміє. Оскільки саме ці 46 мільйонів уважно слухають вас, коли ви говорити про необхідність боротьби із системною корупцією, навіть піддакують. Однак через 5 хвилин по тому вони ж тицяють 50 гривень звичайному даішнику, або дають своєму чадові 40-50 доларів на черговий залік в університеті.
Вони також грають свою роль. Тому не розчаровуйте чесний та працелюбний український народ, і не змушуйте його міняти свої звички та уявлення про владу!
Кажуть, буцімто щойно закінчився період первинного накопичення капіталу, тому тепер на нас чекає соціально-економічна стабільність і відмирання "низової корупції".
Цілком можливо. Але навіщо нам така стабільність, яка вигідна лише глобалістам: офшори можна, а цукерки вчительці - ні?
Плюс, це все суперечить нашій історичній традиції. У свій час експропріація експропріаторів привела більшовиків до влади в Україні, а адепта "порядку" ясновельможного гетьмана Української держави Скоропадського - до вимушеної еміграції. До речі, пан гетьман тоді також був вигідний лише своїм міністрам та невеличкому гурту німецьких глобалістів, які марили не "відкритим суспільством", а "Серединною Європою".
Український політикум вивчив уроки минулого. І тепер він два в одному: з одного боку, прагнення порядку, з іншого - прагнення корупційного збагачення.
Така собі діалектична суперечність, що породжує корупційний порядок: систему, що з дивною точністю дублює владну структуру у всіх своїх корупційних схемах.
Тому корупція як підриває, так і цементує "порядок".
Одним словом, не намагайтесь змінити світ, намагайтесь його визискувати.
Європейські чиновники говорять нам про "справжню демократію", анархісти - про те, що будь-яка власність - крадіжка, конституція - брехня.
А ми, як учень двох учителів, читаємо старе анархістське гасло то справа наліво, то зліва направо, в залежності від ситуації та натхнення.
Саме тому наші школярі тягнуть до своєї школи цукерки повз білборд із щирим обличчям чергового борця з "системною корупцією".
Олександр Куриленко, для УП
