Політичний образ Польщі по катастрофі
В останні роки, особливо з початку президентства Леха Качинського, розпочався поступовий перехід польської політики в двопартійну систему влади.
В залежності від таланту партійних піарщиків та прогресуючих аполітичних настроїв у суспільстві, повинні були керувати "Громадянська платформа" (PO) Дональда Туска та "Закон і справедливість" (PiS) братів Качинських.
Така формула була підтверджена вже двома каденціями, і, напевно, підтверджувалася б і в подальшому.
Незважаючи на те, що підтримка PiS у суспільстві значно впала з часу останніх виборів, та підтримка Леха Качинського була значно вища ніж його партії. Незважаючи на деякі розчарування, рейтинг довіри президента останнім часом почав стабілізуватися.
Навесні головним прогнозом політологів на президентські вибори, які мали відбутися восени цього року, був другий тур з кандидатами Лехом Качинським та Броніславом Комаровським. Багато хто віддавав перевагу діючому президенту.
Все це, ціла політична система, перестала існувати 10 квітня у 08.56. В одну хвилину PiS практично зникнув з політичної мапи Польщі.
У катастрофа Ту-154 окрім президента загинули практично всі впливові політики цієї партії: Ґражина Ґенсицька, шеф парламентарного клубу, найбільше відкриття Ярослава Качинського за останні роки.
Кшиштоф Пута, віце-спікер Сейму, Александра Наталі-Свят, віце-голова партії, Пшемислав Ґосевський, колишній віце-прем'єр і шеф парламентського клубу, найвідданіший соратник братів Качинських.
Владислав Стасяк, улюблений журналістами голова канцелярії президента, Александр Щиґло, колишній міністр оборони, а тепер голова бюро національної безпеки, міністр Маріуш Гандзлик, колишній координатор спеціальних служб Збіґнев Вассерманн та інші.
При такій великі втраті PiS вже не оживе, переконані польські політики. На полі битви залишився самотній Ярослав Качинський. Але, напевно, він залишить політику.
Хто залишається? Колишні європарламентарі, замішані у різноманітних скандалах депутати Сейму - жоден із них не зможе не те, що повернути партії її потугу, а й навіть поставити її на ноги.
Опиратися у такій ситуації можливо лише на політиків, які хоча і мають скромні можливості, але сповнені великими амбіціями - Збіґнев Зьобже та Йоахім Брудзінські - керівники виконавчого комітету партії.
До цього часу PiS мав можливість опиратися політичному тиску PO за допомогою розкиданих прихильників у найголовніших неурядових інституціях.
Це і Славомір Скшипек, голова Національного банку Польщі, Януш Кохановський, омбудсмен, і Януш Куртика, голова стратегічно важливого Інституту національної пам'яті, який займається вивченням злочинів проти польського народу, розсекречує та закладає інформаційну базу для процесу люстрації.
Смерть всіх основних політичних гравців PiS та їхніх ставлеників залишає ці посади та ролі у суспільстві вакантними для PO, які без проблем їх будуть поступово займати.
Прихильністю Леха Качинського були наділені теж загиблі генерали польського війська, тепер в.о. президента Броніслав Комаровський затвердить на їхні місця заступників, які давно тяжіють до PO.
Катастрофа не обійшла і потужну партію "Лівий Демократичний Союз" (SLD), яка після відходу з політики Александра Кваснєвського втратила свою домінуючу роль.
Теперішній лідер і кандидат в президенти SLD віце-спікер Сейму Єжи Шмайдзинський загинув разом із своїми політичними опонентами і залишив лівий фланг польської політики без керівника.
Загинули також інші найважливіші постаті SLD Ізабелла Яру ґ а-Новацька, колишній віце-прем'єр та Йоланта Шиманек-Дереш, голова канцелярії президента Кваснєвського.
Тепер SLD може допомогти тільки Влодімєж Цімошевіч, і тільки у тому випадку, якщо стане кандидатом у президенти від об'єднаної лівиці.
"Президентська кампанія буде пом'якшена, не повинно в ній бути білбордів та роликів. Партії повинні в цій справі порозумітися" - коментує "Ґазеті Виборчій" віце-голова парламентського клубу PO Рафала Ґрупінський.
Зрозуміло, що ця невдовзі оголошена передвиборча кампанія не вплине на реальну політичну ситуацію і не принесе ніяких несподіванок. Важливим, на думку політиків та політологів, є дотримання порядку зміни влади, заміна загиблих депутатів Сейму (загиблі сенатори за польським правом не замінюються до нових виборів) та проведення виборів демократичного характеру.
Немає сумнівів, що перед PO щонайменше 5 років управління перспективною та потужною державою Центрально-Східної Європи. Ніхто не буде ветувати їхні закони, не буде закривати фінансування потрібних проектів з національного банку.
10 квітня Польща проснулася в іншій країні, де до трагічних сторінок в історії народу стало більше. А головне, що розпочата нова, наразі неможлива для об'єктивного аналізу сторінка однопартійної системи державного управління Польщі.
Олександр Оськін, для УП
