КАТИНЬ-2 або за нашу і Вашу свободу

Катастрофа  персонального літака  президента Польщі Лєха Качинського  вранці 10 квітня ц.р.  під час приземлення під Смоленськом спричинила  хвилю глибокого жалю та співчуття у цілому світі, не кажучи вже про Польщу, яка миттєво втратила чи не всю "сіль землі своєї" - найбільш впливову  верству політичної  та суспільної еліти.    

З одного боку, виглядає так, що катастрофа є  просто трагічним збігом обставин, а з іншого, вона не може не викликати запитань. У першу чергу,  наскільки оправданим є  "пакування"  такої кількості чільної  державної еліти до  одного літака "ТУ-154"  іще радянського виробництва?

Не дарма ж англійське прислів'я закликає не класти всі яйця до однієї корзини (Do not put all your eggs into one basket). Куди дивилася  польська державна Служба Безпеки? Тим більше, що з  цим літаком вже траплялися інциденти і раніше.  

Чому літак з VIP-персонами такого рівня на борту в умовах  поганої видимості (лише 100-150 м.)  намагався приземлитися у чужій не зовсім дружній країні на якомусь другорядному запасному аеродромі з єдиною злітно-посадковою смугою без сучасного навігаційного обладнання?

Найвірогідніше, що винуватцями трагедії зроблять екіпаж президентського літака. Тим більше, що  вже знайдені так звані "чорні скриньки" підтверджують невиконання екіпажем команд контролера польотів з російського боку щодо зміни аеродрому приземлення (тоді президент Качинський та супроводжуючі його особи не встигли б  прибути вчасно на місце проведення запланованих жалобних заходів). Але  це лише одна ланка ланцюга.

Вина екіпажу тут, певне, не більша, ніж  під час горезвісної  трагедії на Скнилівському летовищі під Львовом  у 2002 р.  Атож питання "Хто винен?"  у катастрофі президентського літака дружньої європейської держави та як запобігати подібним трагедіям національного масштабу у майбутньому   залишається відкритим.   

Багато хто з польських інтелектуалів  вважає, що катастрофа не була випадковою. Хоча б тому, що президент Качинський не дуже прислухався до порад  Більдерберзької групи (Bilderberg Group), а  ті, хто її  не слухають,  власне саме так закінчують свій життєвий шлях (той же Джон Кеннеді). 

Дехто вважає, що мішенню  можливого замаху міг бути і  Голова Національного Банку Польщі  Славомир Скшипек (також загинув у авіакатастрофі 10 квітня), який  опирався фінансистам із зони євро та МВФ. До того ж  є інформація, що  президент Качинський збирався їхати до Смоленська потягом  разом з сім'ями жертв Катині,  а до польоту  його умовили ледь не в останній момент.

Наслідком загибелі президента Качинського, за яким стоїть консервативна партія "Право і справедливість" (PiS), може бути здобуття повного контролю  над державною владою у Польщі  неоліберальною партією "Громадянська платформа" (PO), яка вже має більшість у сеймі і може здобути  президентство для свого кандидата  Броніслава Коморовського - колишнього генерала розпущеної Військової Інформаційної Служби (WSI), себто розвідки, який нині виконує обов'язки президента  Республіки Польща, бо до цього обіймав посаду  маршалка (спікера) сейму (так  передбачено  польською Конституцією).    Багато хто з поляків  вважає, що колишні співробітники  WSI  підтримують у Польщі подібну до мафії розгалужену налагоджену  структуру зв'язків та володіють численними медіа, банками та  компаніями.  

У  польському суспільстві побутує також думка, що партія PO  є германофільською, а дехто вважає її навіть лакейською по відношенню до Німеччини. З цих міркувань пересічні поляки на  "одзисканих" західних землях Польщі побоюються можливої  реституції німецької власності та земель, що,  безперечно, може спричинити значне напруження  і навіть  бунт у на позір консолідованому польському суспільстві. 

Один  польський знайомий, який  бачить основну загрозу для Польщі з боку саме Німеччини, стверджує, що нинішній прем'єр Дональд Туск, за яким стоїть партія PO, не є етнічним поляком, а його  предки   були  полонізованими німецькими євреями, що  не може не викликати певні алюзії з українськими реаліями сьогодення.  

Якими ж можуть бути наслідки Катині-2 для України? Радше негативними.  Світлої пам'яті Лєх Качинський  щиро відстоював інтереси України у  Європі, вважаючи, що це сприятиме зміцненню також і польської держави. У разі обрання президентом Броніслава Коморовського (а саме він є найвірогіднішим кандидатом на цю посаду  на майбутніх виборах від партії PO) не виключена  більша орієнтація   Польщі  на  Німеччину, яка  без особливого захоплення сприймає європейські аспірації України, намагаючись підігрувати Кремлю.

З іншого боку, російський прем'єр Путін у своєму виступі  під час вшанування жертв  катинського  розстрілу "розмазав" відповідальність сталінського режиму за вбивство цвіту польської нації по всіх жертвах радянського тоталітарного режиму. Про жодне вибачення чи тим більше покаяння у його промові не було й мови.

До того ж Кремль   робить спроби трактувати  вбивство  у 1940 р. безневинних інтернованих польських офіцерів та інтелігенції   всередині країни зовсім не так, як на  міжнародній арені,  намагаючись  виправдати  перед своїми громадянами державний бандитизм радянського періоду, зокрема, загибеллю  (головним чином, померли від тифу та грипу) кількох десятків тисяч червоноармійців, які потрапили  у польський полон   під час  польсько-радянської війни  у  1920 р.

 Тому  сподіватися, що Росія визнає навіть у середньостроковій перспективі  Голодомор  1932-1933 рр. українцям не доводиться. Адже  Кремль так і не розсекретив  архіви НКВД та  МГБ, які могли б пролити додаткове світло  на  ті  скорботні події, як, до речі,  не розсекретив  і архіви, які  стосуються екстермінації цвіту польської нації у 1940 р. 

Такою є  мораль у тих, хто вдається до моральних сентенцій, виплачуючи у той же час персональні пенсії бузувірам, які беззастережно виконували накази злочинного тоталітарно-авторитарного  сталінського режиму.         

Вкотре  вже у сучасній історії українці можуть залишитися сам-на-сам  зі своїми проблемами, втративши через самопоборювання,  чвари та розбрат підтримку Заходу.

Зрозуміло, що  плоди від цього пожинає колишня метрополія, розраховувати на допомогу  якої Україні немає жодного сенсу, адже  її  шовіністична великодержавна політика  ніколи не  сприйме  українську Україну. А  недорікуватою Малоросією,  попри всі виклики та загрози,  Україна вже ніколи не стане.

За нашу і Вашу свободу!

Za wolność naszą i Waszą!