Аривідерчі, Конституція!
Отже, в нас більше немає Конституції.
Усі вільні!
Технічно ми навіть більше не громадяни України. Держава Україна порушила контракт, так звану Конституцію, в якому були прописані права та обов'язки кожної зі сторін, громадян та держави.
Конституційний суд, спільно із президентом, за підтримки парламенту смачно наплювали на неї.
Так що, тепер ми просто жителі території з назвою "Україна", і ніяка конституція нас не захищає, і не зобов'язує.
Все? Можна розходитись? Викидати паспорт? Припиняти платити податки?
Так! Я припиняю будь-яке ділове співробітництво з державою Україна! Я нічого від неї не чекаю й нічого їй не пропоную. Міністри можуть пакувати валізи. Вони всі звільнені, з причини порушення нашої угоди при їхньому працевлаштуванні.
Так само можуть забиратися президент, КС і парламент, які порушили нашу угоду. Із шахраями справ не маю.
Баста! Фініта! Аривідерчі!
Тепер задумалися. А що, власне кажучи, мені було потрібно від держави?
Наприклад, щоб вона захищала моє життя й власність. Міліцію я також звільнив. Тож було б непогано знайти їй заміну. Детективні агентства? Може, поговорити з цього приводу зі страховими компаніями, і платити "податок" їм ? Хм, могло б спрацювати ...
Було б ще добре, якби хтось захищав кордон моєї країни. Так, я все ще українець, і Україна - усе ще моя країна. Державу звільнено, і нехай забирається звідси.
Але я залишаюся. Так що кордон потрібно захищати, мені так спокійніше. Невелика армія, до речі, теж буде в нагоді, в дитинстві любив грати в солдатиків.
О'к, за справу.
Гей, хто-небудь! Кого-небудь цікавлять мої гроші? Я хочу найняти армію, міліцію й прикордонників.
Я згоден платити! Є бажаючі?
Повинен попередити, що я вимогливий наймач.
Наприклад, я захочу знати, куди конкретно йдуть мої гроші, і наскільки ефективно вони витрачаються. І якщо вони будуть витрачатися бездарно, то я не захочу їх платити. За свої гроші я хочу отримувати якісний і адекватний набір послуг.
Добре, давайте зробимо так. Мені потрібно ще дещо: охорона здоров'я, освіта, хороші дороги і інші принади цивілізованого життя. Буде краще, якщо ці речі будуть надаватися різними конкуруючими між собою фірмами.
Скажімо, мені потрібні одразу три таких підрядника. Я хочу вибирати! Ну, як плазмові телевізори в супермаркеті. Адже там не один лише "Славутич" на полиці.
Плюс пара антимонопольних комітетів. Я не люблю картельні договори.
Ще можна додати всякої живності - на зразок журналістів, аналітиків і політологів. Забавні хлопці, завжди розповідаються щось цікаве з області очевидного-неймовірного.
Ось, майже готово. Збовтати й не перемішувати!
Як вам це пійло? Хм ... Виглядає непогано. Насолоджуйтесь, "коктейль Коров'янко"! Смакує охолодженім.
Тут головне підібрати правильну пропорцію інгредієнтів.
Я віддаю перевагу співвідношенню ціна/якість. Послуги краще отримувати відразу пакетом, або набором пакетів, як у мобільних операторів. Так менше мороки й легше підібрати щось конкретно під себе.
У вас спокійне селище? Тоді навіщо переплачувати за міліцію? Ви не бізнесмен? Отже, податок на суди можна скоротити. Ви платите за дорогу, отже, це натяк фірмі, що перед Вашим будинком цю дорогу іноді потрібно ремонтувати.
Податок стягується як страховка. Чим вище ризик спрацьовування страховки, тим вище сама страховка. Ви багаті, Ваші ризики та побажання до якості вищі, отже, і податки більші.
Ідея більш-менш ясна. Сбацаем-но приблизний контрактик.
Закони! Закони це святе. Вони повинні бути одні для всіх, незалежно від пакета послуг. Закони - це правила гри між мною, підрядниками, антимонопольниками, судами, журналістами, та всіма іншими, хто нам може знадобитися в нашій пісочниці.
Отже, усі ми повинні брати участь у складанні цих законів.
Але в нас трохи різні цілі. Одні хочуть заробити, інші - проконтролювати тих, хто хоче заробити, і отримати якісний товар і послуги за свої гроші.
Тому парламент ділимо на дві палати.
Перша складається із представників виконавчої влади, тобто підрядників. А друга - із представників контролюючих організацій, як-то: антимонопольних комітетів, судів, журналістів, представників громадських організацій, місцевих громад та інших.
Будемо сподіватися, що вони прийдуть до взаємопорозуміння.
Уряд, хоча краще сказати управління, у кожного з підрядчиків свій. Це управління займається "покращення життя вже сьогодні" локально, не вдаючись у високі матерії.
Високими матеріями займається президент, який обирається з контролювальників. Зовнішня політика й армія керуються президентом.
Державні монополії управляються радою директорів, із представників підрядників, під контролем Президента.
Армія, прикордонники та інші силовики фінансуються з окремого загального податку.
Пенсія - спочатку із загального податку, з поступовим переходом на приватні пенсійні програми.
Антимонопольники - це, по суті, журналісти з широкими повноваженнями. Розкрили картельний договір - отримайте премію за рахунок штрафів з підрядників і підприємців.
Суди - це приватні контори із зовнішнім рейтингом об'єктивності рішень і оперативності роботи. Вище рейтинг - більше клієнтів, оплата послуг із судової страховки.
Міліція - приватні детективні контори, що живуть з місцевих податків і підконтрольні президенту. Перевищили повноваження - втратили ліцензію. Спіймали злочинця - отримали премію зі страховки.
І так далі.
Всі заробляємо гроші. Краще працюємо - більше заробляємо. Ніякої корупції, бюрократії та свавілля влади.
Ех, замріявся ... Занадто добре, щоб стати реальністю.
Але державу я вже звільнив.
Так що треба братися за справу й реалізовувати. Для початку, пішов складати новий контракт замість спаплюженого. У цій країні є над чим працювати.
Віктор Коров'янко, для УП
