Час віртуальних президентів

Продовження. Початок читайте тут Вибори в провінції

Після того, як на Черкащині стали відомі результати першого туру (41,21% – лідер БЮТ і 17,36% – Янукович), недружню БЮТ газету наче перемкнуло. Черговий номер вийшов із запізненням, більшість матеріалів відрізнялися невластивим, абстрактним та розпливчатим змістом.

Реальне життя повністю спростувало прогнози журналістів. Власне, воно спростовувало їх щодня, але відверті заданість і тенденційність не дозволяла журналістам побачити очевидне.

Отже, підсумки першого туру: електоральне поле розчищено, технічні кандидати пакують валізи. На Черкащині з боку БЮТ таких кандидатів не було зовсім (все та ж стратегія "чесних і прозорих виборів"), натомість у Януковича їх було троє: Бродський, Ратушняк і Вася Противсіх.

Це означало, що в кожній виборчій комісії лідера ПР представляли, як мінімум, вісім осіб проти двох від БЮТ. Проте, ця "технологія" на кандидата від ПР не спрацювала.

Ще один підсумок – відхід з виборчого майданчика Яценюка та Тігіпка. Якийсь час Сергія називали технічним кандидатом від Тимошенко. Напевно, зіграло те, що він спочатку її не критикував. Тоді мало хто помітив, що стратегія Тігіпка геть виключала критику особистостей. Акцент робився на те, якою має бути Україна.

Кажуть, у нього навіть штабів в повному розумінні слова не було. Зате політтехнологи, які працювали з ним, дуже чутливо вловили, що потрібно і на що чекає виборець.

А, справді – що? Відповідь проста, як ріг будинку: виборця слід годувати тільки тим, що він хоче з’їсти. Не треба йому розгорнутих програм і хитромудрих концепцій, натомість барвисті картини про те, якою гарною буде Україна в майбутньому – слухає з превеликим задоволенням і схваленням.

Така тактика, як засвідчили результати першого туру, знайшла відгук у порівняно великої кількості виборців.

Як діяла наш кандидат? Вона відпрацьовувала на всі сто з гаком. Приїхавши в область, Ю.В. виступила в чотирьох містах і спілкувалася дві години з черкащанами в прямому ефірі. В цілому "набігло" вісім з половиною годин спілкування!

На майданах у Смілі, Золотоноші, Черкасах, незважаючи на негоду – періщив рясний грудневий (?!) дощ! – збиралося по 20-30 тисяч чоловік.

І так, уявіть собі, протягом всієї виборчої кампанії, від Ужгорода до Луганська.

Зовсім інакше діяли, наприклад, той же Тігіпко чи Янукович. Останній виходив до людей хвилин на 7-10, дві з них займали вітальні жести і теплі закличні слова. Решту – невеликий виступ, багатий загальними закликами типу: "Я знаю, як побудувати сильну Україну", "Всі ваші пропозиції будуть враховані" і тому подібне.

Тігіпко, знаючи, що не збере велику кількість людей на мітингу, відвідував підприємства. Натомість обидва претенденти широко використовували досить високої якості телевізійні ролики, де обидва виглядали привабливо (за допомогою сучасної телетехніки, зрозуміло).

Правий колега, який після одного з переглядів підсумував: "Домогосподарки нині віддають перевагу мачо середнього віку!". Крім того, перший позиціонував себе представником третьої сили, а другий – опозиціонером, якому народ завжди співчуває.

І якщо Путіна називають "телевізійним" президентом, то з повним правом Януковича і Тігіпка можна назвати "віртуальними" кандидатами в президенти. На цю ідею спрацювала і відмова В.Ф. від публічних теледебатів на першому національному.

Можливо, ми маємо справу з ноу-хау по-українському?

Блиск і ницість влади

Вважається, що легше виграти президентські перегони кандидату від опозиції, ніж тому, кого ототожнюють із владою. Чи так це насправді?

Кравчук, як ми пам’ятаємо, виграв вибори, спираючись на владу, Кучма – перший раз, будучи в опозиції, другий – від діючої влади, Ющенко – з опозиційною майданчика, і от тепер Янукович – так само.

Існував проект, який передбачав відставку Тимошенко в листопаді минулого року, що давало їй можливість стартувати кандидатом від опозиції.

Даруйте, хто ж добровільно в Україні відмовиться від влади? З іншого боку, ПР, що мала не одну можливість, не робила активних спроб відправити уряд Ю.В. у відставку.

Тимошенко – опозиціонер зі стажем, тепер же її ототожнювали з чинною владою на тлі гострої фінансової та економічної кризи, що охопила США і Європу.

Віддамо належне: її уряду вдалося не допустити заборгованості в зарплатах і пенсіях, регулярно перераховувати кошти за російський газ і навіть повернути життя кільком "лежачим" банкам.

Паралельно треба було вести виборчу кампанію. Як стрижневі було визначено реалізацію ряду державних програм – виділення земельних ділянок і вручення державних актів, газифікація сіл, реконструкція та будівництво сучасних фельдшерсько-акушерських пунктів, кредитування фермерів і так далі.

Що стосується Черкаської області, то по-справжньому спрацювали роздача землі та забезпечення райлікарень сучасними "Швидкими допомогами".

Для реалізації інших задумок фізично не вистачило ні часу, ні, мабуть, ресурсів.

Важкими гирями висіли проблеми, що множилися щодня, і вимагали негайного вирішення. Не дивно, що не вдалося уникнути не лише об’єктивних – при хронічному браку часу – прорахунків, але й суттєвих помилок.

Нижче перераховані тільки деякі з них, що вплинули, на мій погляд, на результати усієї виборчої кампанії.

По-перше, не вдалося утримати баланс між критичним і конструктивним засадами у виступах і висловлюваннях лідера (за нинішнього неприйняття суспільства будь-якого компромату і повній відсутності покарання за скоєне, викриття, до яких вдавалася Тимошенко, не спрацьовували).

Заперечення та викриття, необхідність покарання за скоєне – це речі, звичайно, у виборчій кампанії дозволені, якоюсь мірою навіть обов'язкові, однак, важливо, щоб вони були збалансовані і вивірені з креативною складовою і позитивною, оптимістичною спрямованістю кампанії.

Суть, врешті, не в тому, щоб уразити уяву виборців, справити враження, тим більше закохати їх у себе, а переконати, що тобі під силу не тільки усунути недоліки, а й створити систему, завдяки якій їх множення буде виключено.

По-друге, спостерігався занадто помітний розрив між лідером і його командою. Складалося враження, що Тимошенко бореться одноосібно. Черкаську область, наприклад, за весь час марафону відвідали тільки Катеринчук і Луценко.

Згадаймо, як під час численних виступів на всеукраїнських каналах ТБ, підготовлені журналісти з протилежного табору раз у раз "діставали" Ю.В. одними і тими ж запитаннями. Де були технологи і журналісти БЮТ?

По-третє, істотним недоліком стала відсутність у розпорядженні БЮТ власного всеукраїнського телеканалу, по-справжньому "розкрученої" газети. Так, колись, за часів опозиції, достатньо було проплаченого ефірного часу і орендованої площі в тому чи іншому виданні – економічно й ефективно.

Та змінилися реалії, і вони вимагають якісно нових підходів. І практика ведення кампанії технологами Януковича (телеканали "Інтер, "Україна", газета "Сьогодні") це підтверджують.

Ті, хто грають в преферанс, знають: спочатку треба відібрати "свої", щоб бути впевненим у тому, що гра вдасться. Після першого туру стало очевидно, що в деяких регіонах нам "нема чого ловити", а от в інших, як наприклад, на Черкащині, – цілком до снаги збільшити і без того істотний розрив від головного опонента.

Здавалося б: без вагань усі наявні ресурси необхідно сконцентрувати саме в цих регіонах, нарощуючи успіх. На жаль, в силу невідомих мені причин зроблено цього не було.

Відтак, незважаючи, що 17 регіонів України підтримали Тимошенко, виграти в цілому перегони не вдалося. А така нагода була. Про це свідчить хоча б те, що вдалося майже ліквідувати 10%-вий розрив за підсумками першого туру, коли на фініші Ющенко і Янукович "мочили" її дуплетом.

Володимир Кулеба, Черкаси-Київ, для УП