Інвестиційна непривабливість
Днями представники роботодавців України мали нагоду зустрітись із турецькою делегацією, до складу якої входили переважно фахівці будівельного бізнесу. Серед них: "Nurol Holding", "Hidrokon", "AKG CimStone" та інші.
Те, що почесні гості спізнились приблизно на годину, не викликало здивування, адже в цей час якраз проходила інавгурація новообраного президента України, тому затори на дорозі дались взнаки. До того ж, у турецьких гостей був досить напружений графік: зустрічі з представниками міністерства сім'ї, молоді і спорту, Київської обладміністрації та іншими чиновниками затягнулись у часі.
Основною метою візиту іноземців стали аж ніяк не претензії щодо Кемської Волості (згадалась відома кінострічка Леоніда Гайдая), навпаки - почесні гості приїхали з чіткими та конкретними пропозиціями – робити бізнес в Україні, завдяки будівництву необхідних об'єктів для Євро-2012.
Турецька сторона недвозначно дала зрозуміти, що їхні наміри – чесні та прозорі і зводяться до освоєння українського ринку, просування своєї продукції на наших теренах. За такими схемами вони мають досвід співпраці з розвиненими країнами, зокрема будівництво та консалтинг мережі готельних комплексів VIP класу.
Один з таких готелів було відкрито у 2005 році на території західної України. Незважаючи на кризові часи, нещодавно схожа будівля була зведена у Казахстані.
Не буду зупинятись на формальній частині зустрічі, перейду відразу до неформальної, оскільки тут відкривається найцікавіше.
У приватній бесіді ще раз мав нагоду переконатись – розвиток, скоріше порятунок, вітчизняної економіки є завданням номер один для новоспеченого президента.
І справа тут зовсім не в політичних програмах та передвиборчих обіцянках. Про загрозу дефолту України через надмірний державний борг, коли загальна сума наближається до 36 мільярдів доларів, сьогодні застерігає ряд журналістів та провідних економічних експертів.
У даній ситуації іноземні інвестиції – є основним порятунком для вітчизняної економіки. Саме на цьому протягом всієї зустрічі наполягали делегати з Туреччини. У них викликає здивування, чому українська влада не вживає кроків щодо якнайшвидшого виходу із скрутної ситуації - це було помітно навіть на переговорах із вітчизняними чиновниками.
"Ми не маємо доступу до інформації щодо будівництва в Україні. Про зведення об'єкту дізнаємось по факту, коли вже є фундамент" - дивується представник однієї з компаній.
Нажаль, ситуація невтішна. Турецька сторона в один голос висловилась про найскрутніші умови ведення бізнесу в Україні з поміж інших країн. Масла у вогонь підлила й фінансова криза, проте за кордоном дане явище лише скоротило обсяги, а не заморозило повністю процес.
Приємно було чути теплі відгуки про українську гостинність, але сам розумію, що бізнес міркує критеріями прибутків, а гостинність навряд чи може бути фінансовим активом.
Ще одна, не менш важлива проблема, з якою зіштовхується потенційний інвестор – це тотальна корупція на всіх рівнях.
"Багато ваших чиновників дивляться на справу виключно з точки зору власного інтересу замість того, аби турбуватись про вигоду для країни, як це роблять у розвинених державах. Для нас це дивне і незрозуміле явище, адже в цьому сегменті мова про швидку окупність проектів не йде. Наприклад, готель в середньому потребує 5-6 років, аби покрити інвестовані кошти у його будівництво. Це у кращому випадку"- пояснюють гості.
Сюди б я міг додати питання, що стосуються землевідводу під будівництво, особливо у столиці, а також купу узгоджень та бюрократичних перепон на шляху до закладення першої цеглини.
Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо максимальної активності з боку осіб, що відповідають за підготовку до Євро-2012. Пакет з інвестиційними пропозиціями має бути під рукою у кожного з них, на кшталт гербової печатки.
Євро для України – це не лише футбольне свято, але й надійний плацдарм для економічного розвитку. Не скористатися цим інструментом з метою залучення іноземних інвестицій – це просто злочин.
Першими кроками на шляху до створення сприятливого інвестиційного клімату може стати формування Банку інвестиційних пропозицій. При цьому, посадовці повинні проявляти ініціативу та першими йти на зустріч інвестору, пропонуючи йому варіанта для плідної співпраці.
Іншим сценарієм може стати влаштування міжнародних інвестиційних форумів. Наприклад, у сусідній Росії організація подібного заходу принесла 238 інвестиційних угоди, 61 з них – на суму 130,8 мільярдів рублів. До того ж, Олімпіада у Сочі 2014 року достатньо підсилила інтерес потенційних інвесторів до цього регіону.
Ми маємо не менш яскраву подію – Євро-2012, власне ця тема й була основним предметом зустрічі із турецькою делегацією. Останні чудово розуміють, що 2 роки, які лишились до фінальної частини Чемпіонату, – це дуже мало, якщо розглядати цей строк з точки зору будівництва додаткових об'єктів інфраструктури.
Закордонні інвестори їдуть до нас самі, сплачують всі витрати, пропонують конкретні проекти, і що отримують натомість від посадовців, окрім обіцянок розглянути пропозиції?
Професіонали інвестиційного сектору чудово усвідомлюють, що закладати фундамент будівель під Євро-2012, окрім стадіонів - це ще й готелі, аеропорти, заклади харчування і відпочинку - ми повинні були ще вчора, як це робить сусідня Польща.
Натомість ми маємо невтішний контраст на фоні підготовки сусідньої країни до футбольного свята. До речі, у Польщі інвестиційні форуми проходять під патронатом міністерства економіки та PL-12, координатора за підготовчими заходами Євро-2012 у Польщі. І це є цілком логічним, хто як не профільні відомства мають бути в першу чергу зацікавлені у такій співпраці?
Також не слід забувати про непорушні вимоги, які ставить інвестор. Серед них: державні гарантії інвестицій, чіткий та злагоджений план діяльності у майбутньому. Державні інституції повинні мати гарну репутацію та працювати прозоро, оскільки інвестуючи у тіньовий сектор, ризики інвестора значно зростають, що може суттєво позначитись на його прибутках, та головне - ставить під загрозу репутацію вкладника.
Ясна річ, що перевага надається тим галузям, які заслуговують на довіру. Ну і нарешті, для вкладення грошей інвестори, зі зрозумілих причин, обирають найбільш стабільні країни, в тому числі і в політичному значенні.
У порятунку корабля під назвою "українська економіка " сьогодні мають бути зацікавлені всі, починаючи від простого матроса і закінчуючи капітаном "судна". З цією метою сигнал SOS повинен подаватися не у споживацькому вигляді, за прикладом кредитних позик від МВФ, а навпаки – мати дієвий та конструктивний характер.
Перше – визнати основні причини негараздів.
Друге – створити сприятливі умови для іноземного інвестора завдяки прозорим схемам співпраці, подоланню бюрократичних перепон, спрощеній системі оподаткування та ін.
Ефективними інструментами для налагодження комунікації можуть слугувати вищезазначені інвестиційні форуми та банки інвестиційних пропозицій.
До всього, делегації потрібно запрошувати щодня та перенести діалог з площини полеміки у площину конкретних пропозицій, а не чекати, доки вони самі нас знайдуть та щось запропонують.
Резюмуючи вищезазначене, хочу підкреслити – гарна картинка вітчизняних стадіонів ще не є запорукою успішного проведення Євро у нашій країні. Доки ми не почнемо проявляти власну ініціативу та підходити до вирішення проблем системно, Євро лишатиметься не надією, а навпаки – загрозливим айсбергом для нашого "корабля".
Павло Цируль, голова правління комітету громадського контролю ЧЄ-12, спеціально для УП
