Уряд без жінок
Коли в далекому 1960 році, репортер лондонської газети Evening Standard запитав Черчілля, як він відноситься до прогнозів про те, що в двохтисячному році світом будуть правити жінки, він тяжко зітхнув: "...невже вони і тоді будуть? "
Сьогодні світ живе вже 2010-м роком. Жінки не володарюють світом, але про їх визначальне місце у культурній, правовій та політичній сферах можна стверджувати з абсолютною впевненістю.
На жаль, з приводу останньої, Україна є невдалим винятком.
Новостворений уряд не має жодної представниці жіноцтва у своєму складі. І це при тому, що за результатами екзит-полу, проведеного після першого туру Українським інститутом соціальних досліджень імені Яременка, серед виборців, що проголосували за новообраного президента, жінок – 54 відсотки.
І це при тому, що Янукович декларує "рух до Європи", де жінки у владі – суспільний наратив.
Фінляндія – Тар’я Галонен, Німеччина – Ангела Меркель, Литва – Даля Грібаускайте. І цей список не вичерпується.
В уряді Франції – 5 жінок, Німеччини – 6, Швеції – 10, Росії – 3, Іспанії – 9, Молдови – 6, Грузії – 1.
Ми – єдина країна в Європі, в уряді якої немає жінки.
В списку країн світу за кількістю жінок у парламенті ми займаємо 152 місце. Попереду нас такі країни, як Мозамбік, Намібія, Уганда. І це вже не кажучи про Індію, де жінки в законодавчому органі мають третину місць.
Чому представництво жінок у владі є таким важливим?
По-перше, тому що ще в 1995 році, на Пекінській конференції ООН були прийняті важливі міжнародні документи, орієнтовані на рівноправність чоловіків та жінок. Це – "Пекінська декларація" та "Платформа дій".
Саме з їх урахуванням, й були вироблені рекомендації національним урядам до розробки спеціальних стратегій і програм, котрі б дозволяли жінкам встановити паритет з чоловіками у володінні та можливостях реалізації власних прав, в тому числі і у владі.
По-друге, Верховна Рада сама ухвалила закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Цим законом, хоч і декларативно, але визнано паритетне становище чоловіків та жінок в українському суспільстві .
По-третє, наша держава переживає негативні тенденції трансформації статево-вікової структури суспільства.
В Україні, як зазначила директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Еллі Лібанова, відзначається небезпечне співвідношення чоловіків та жінок – 1:4.
І якщо в Європейському Союзі є спеціальна комісія з рівних можливостей чоловіків та жінок, до компетенції якої входить розробка та затвердження п’ятирічного плану по вирівнюванню позицій чоловічої та жіночої статей в країнах ЄС, то у нас такої немає.
І, нарешті, по-четверте. Хто вирішить проблеми жінок, як не самі жінки?
Питання сексуального туризму, що нагально постало останнім часом, і особливо може загостритись в умовах проведення Євро-2012. Проблема материнства. Рівні права жінок при прийомі на роботу та обрахунку заробітної платні.
Вирішенням усіх цих питань має зайнятися жінка.
Що заважає?
Сьогодні головною проблемою українських жінок є відсутність владного інструментарію.
Для прикладу, у Німеччині існує ціле міністерство у справах жінок. У Венесуелі функціонує міністерство народної влади у справах жінок та питань гендерного розвитку. Аналогічно – Ірак, Канада, Афганістан, Франція, країни Британського співтовариства.
Відповідні спеціалізовані інституції виконавчої вертикалі влади є центрами формування гендерної політики у державі.
До сфери їх компетенції входить розробка рекомендацій та забезпечення гендерної рівності у законах та нормативних актах. Крім того, у своїй діяльності профільні жіночі міністерства опираються на систему органів державного управління нижчих рівнів, що здійснюють відповідну політику.
Завдяки цьому створюється загальна система стимулювання та укорінення гендерної рівноправності у суспільстві.
Щодо України, то в умовах сьогодення, на інституційному рівні ми можемо хіба що похвалитися Комітетом при президентові у справах жінок, материнства і дитинства, комісією ВР у справах жінок, охорони сім’ї, материнства і дитинства та з питань народної освіти і науки, та низкою організацій третього сектора.
На цьому список можливостей вичерпується.
Чи слід очікувати українському суспільстві небезпек у цій сфері? Однозначно.
Саме тому, нова влада в Україні мусить кардинально переглянути власні ціннісні позиції – щодо забезпечення українському жіноцтву паритетних можливостей в порівнянні з чоловіками.
З чого почати? Та хоча б з Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту!
Євген Заїка, Суспільно-аналітичний центр "SWOT", експерт Українського клубу, для УП
