Уряд гуманістів
12 березня 2010 року новим міністром внутрішніх справ став Анатолій Могильов. Протягом 2006-2007 років ця людина очолювала головне управління МВС України в Криму і найбільше запам'яталася прикриттям мафіозних керманичів на кшталт Саши Мельніка та побиттям спецпідрозділами міліції кримськотатарських підприємців на горі Ай-Петрі.
Такі, як Саша Мельник, що гектарами отримують землі та розпродують їх, є "дахом", такі як підприємці з Ай-Петрі – "самозахопниками" землі та "злочинцями", проти яких залучають чи не військові методи знищення.
18 січня 2008 року пан Могильов написав статтю в газеті "Кримська правда" під назвою "В Крыму зреет конфликт по косовскому сценарию".
Новоспечений "історик" и макіївський "етнодослідник" Криму пан Могильов дійшов висновку, що депортація кримських татар та німців з Криму під час другої світової війни було проявом акту гуманізму.
"…летом 1941 года из Крыма были депортированы пятьдесят две тысячи немцев. Гуманность же заключается в том, что,
во-первых, по окончании войны перед государством неизбежно возникла бы проблема сдерживания массовых актов мести и самосудов населения над добровольно участвовавшими в истреблении местных жителей, партизанских отрядов, крымского подполья;
во-вторых, в переселении крымских татар в основном в Узбекистан, не пострадавший от войны, относительно тёплый и сытый регион, куда в период оккупации были эвакуированы промышленность и цвет советской интеллигенции…"
Новий дослідник підрахував, що в результаті депортації загинули менше двохсот осіб, а сама тритижнева доправка жінок, старих та дітей з Криму до Середньої Азії у вантажних вагонах для худоби відбулася "в высшей степени организованно и для военного времени максимально корректно".
Цей вислів мало відрізняється від висловлювань іранського очільника Ахмадінеджада щодо Голокосту.
Важко уявити, щоб людина, що дозволила би собі назвати геноцид євреїв або інтервенцію вірменів з Османської імперії "актом гуманізму", може очолити будь-яку державну посаду у європейській країні!
Можливо, проста людина може мати подібну "точку зору". Сучасна Європа теж знає своїх Йоргів Хайдерів. Проте це не може бути особа, яка обіймає посаду міністра внутрішніх справ. Бо можна лише здогадуватися, як поводитимуться правоохоронні органи під керівництвом такого "гуманіста" до нащадків депортованих.
Ось ще одна глибока думка від Могильова: "Наверное, в тот период, когда ещё шла война, руководство страны поступило правильно и гуманно. Крым - приграничная территория, стратегически важный плацдарм, и иметь у себя в ближнем тылу врага было бы крайне неразумным и неосмотрительным."
Під час другої світової війни США теж припустилися "правильного та гуманного кроку", депортувавши з 120 тисяч японців до спеціальних таборів. На відміну від Сталіна, Рузвельт заручився підтримкою Верховного Суду США, який в унісон з "могильовською" логікою визнав цю інтервенцію "конституційною в умовах воєнного часу". Утім 1988 року Рональд Рейган вибачився перед японцями від імені американського народу, а жертви інтервенції отримали грошові компенсації.
Окремо хочеться почути позицію нового президента Віктора Януковича. 2004 року в інтерв'ю мусульманській газеті Донецька він обіцяв державну програму щодо повернення 100 тисяч кримських татар, що й досі живуть в депортації, до Криму.
Яка ж з його позицій є чинною – та обіцянка 2004 року чи нинішнє призначення "адвоката депортації" Анатолія Могильова міністром внутрішніх справ?
