Патова ситуація
Перефразувавши відомий вираз можна вигукнути: інавгурація відбулася, забудьте! Еволюція українського суспільства, яка для багатьох відбувається невидимо, а для тих, які бачать, навіть багато в чому парадоксально, витворила патові внутрішньополітичну і зовнішню геополітичну ситуації.
Однак, з точки зору політології і геополітики, це явище є цілком закономірним.
По-перше, все ще не зроблено однозначного векторного вибору всередині країни і, по-друге, Україна знаходиться суто географічно на одному з найважливіших цивілізаційних розломів сучасності.
Через це і така її важливість і значимість у нинішньому розвитку людства. Куди вона поверне, так і буде складатися розвиток цивілізації в нинішній біфуркаційний відтинок її трансформації.
Нині для багатьох є очевидним, що ми ще не готові зробити доленосний цивілізаційний вибір. Через це він відкладається на певний період, ніби закономірно тимчасово консервується у патовій ситуації. Останні в часі президентські вибори доволі виразно це засвідчили.
Я вже писав, що за пана Януковича і пані Тимошенко реально проголосувало не більше як по 20% електорату України. Всі інші або голосували проти всіх, або ж взагалі "голосували ногами", або ж були підвезені до виборчих дільниць "елегантними машинами швидкої допомоги", або раптово тяжко занедужали і голосували "на дому", хоча ще вчора вистрибували по вулицях як молоденькі цапки.
Всі ці люди і не збиралися приходити на вибори. Якщо сюди ще додати багатомільйонну армію електорату, яка голосувала за Януковича, щоб президентом не стала Юлія Тимошенко, а також не меншу армія тих, які голосували за Тимошенко лише тому, щоб до влади не прийшов Віктор Янукович, реальна підтримка обох кандидатів, за моїми підрахунками, не перевищує 10-15 відсотків.
Таким чином про легітимність будь-якого кандидата, включаючи і "новообраного президента України", говорити зовсім не випадає. Це повний блеф, який у політиці є річчю надзвичайно небезпечною.
Це просто треба зовсім не знати Юлії Тимошенко, яка відстала за офіційними даними ЦВК від Віктора Януковича лише в межах статистичної похибки, що маючи на руках абсолютно підтверджені документи про фальсифікації з боку команди її опонента, вона заспокоїться.
Я думаю, що вона не здалася б і тоді, коли таких аргументів в неї не було б… А коли є. Врятуй нас всіх, Господи.
Нині ми закономірно парадоксальні в усьому. Через це шляхом словесної еквілібристики придумуємо собі "відмазку" будь-де і будь в чому. У нас не всепроникаюча корупція, а лише якісь там "відкати", у нас не фальсифікація виборів, а просто голосування "на дому" і масове підвезення "піпла" до виборчих дільниць.
Кого ми дуримо? Ми ж самі себе заганяємо до глухого кута! Ми робимо божевільні вчинки, вважаючи, що ніяких наслідків не буде. Та так і в принципі не буває. За все в цьому світі приходиться платити. Ось і нині ми самі себе загнали у повну безвихідь.
Геополітика ж цілком науково аргументовано доводить, що вихід з патової ситуації можливий лише через або її консервацію, щоб вона поступово "розсмокталася" сама, або ж через жахливий катаклізм. Особисто для мене, раз так вже вийшло, прийнятнішим є перший варіант. Поганий мир кращий за хорошу війну.
Вважаю, що в даній ситуації, після другого туру президентських виборів, всю відповідальність на себе мала б взяти Верховна Рада. Так чи інакше, це єдиний у нас легітимний орган найвищої державної влади.
Шляхом прийняття відповідних законів вона могла б законсервувати конфлікт і перенести як вибори місцевих рад, так і президента до часу чергових парламентських виборів. Організація третього туру виборів президента нічого хорошого нам не принесла б. Все одно буде 47 на 47.
Нехай ми навіть весь державний бюджет 2010 року використали б на четвертий і десятий тур виборів, все одно результат буде той самий.
Ні, не той.
Ситуація буде постійно загострюватися. Кому це потрібно? За ці наступні два роки "консервації" неодмінно щось змінилося б, з’явилися нові молоді лідери і люди почали б голосувати за них.
Тим більше, що за своїми властивостями і особливостями саме Віктор Ющенко був би майже ідеальним "консерваційним" президентом, який не розхитував би корабель, тобто взагалі б нічого не робив.
Шляхом судової казуїстики можна було б після другого туру, якби хтось там десь мав голову на в’язах, продовжити термін президентства Віктора Ющенка ще мінімум на два роки. Ще за день до інавгурації для цього були майже ідеальні умови.
Але і цього не зробили, бо нічого не робили всі п’ять років. Тепер ми отримали патову ситуацію і очевидну моральну перемогу Юлії Тимошенко. Треба не знати цієї людини, щоб не розуміти, що це для неї означає.
Вона нарешті почне діяти не тактично, а стратегічно-тактично. Використовуючи досвід пана Януковича, точніше його команди, почнеться масова мобілізація Українських автокефальної і греко-католицької церков з метою завоювання електорату. Це дійсно дуже продуктивний напрямок, так як українське суспільство нині має консенсус фактично лише в європейській інтеграції до ЄС.
Ці ж церкви є найменш ортодоксальними і абсолютно європейськи орієнтованими. Просування їх на схід і південь дасть прем’єру величезні дивіденди, так як реально просуне її ідеологію в стан противника.
Українське суспільство в найближчий час чекають дуже великі випробовування. Головним спадком правління Віктора Ющенка стала патова ситуація, якої не було після завершення правління жодного з його попередників.
Ні в кого не вистачило ні розуму, ні політичної волі, щоб її законсервувати. Тому за всіма канонами геополітики нас чекають катаклізми. Так же і в природі, після "ока циклона", коли в тискові виникає патова ситуація, починається ураган.
Петро Масляк, для УП
