Хто очолить опозицію?
Головним соціально-психологічним підсумком президентських виборів 2010 року стала фіксація того, що наявність двох судимостей одного з кандидатів у президенти було сприйнято більшістю виборців меншим злом ніж всі "чесноти" його головної конкурентки.
Посаду прем'єр-міністра Тимошенко, як і всі попередні посади, використовувала виключно в особистих цілях. На цій посаді вона не здійснила жодного кроку по втіленню у життя необхідних для країни економічних та політичних реформ.
Її параноїдальний авторитаризм, в принципі, не міг об'єднати навколо неї команду професіоналів, здатних протистояти викликам часу (що, до речі, не входило в сферу її інтересів) та постійно вимагав пошуку все нових і нових ворогів.
Її волюнтаризм замінив для неї власну економічну та правову неграмотність. Економічні закони просто ігнорувалися. Країна опинилася в найглибшій з усіх промислових країн світу економічній кризі.
Специфічне ставлення пані Юлії до людей стало джерелом її популізму, лицемірства та брехливості. Це найбільше не сприйнялося суспільством, що і показали результати виборів.
Сьогодні стає популярною теза про сильну опозицію на чолі з Тимошенко.
Наскільки це твердження відповідає дійсності? І до чого, чи до кого, в такому випадку, буде ця опозиція?
Янукович і Тимошенко, керуючи урядами, не проводили політику по розбудові української держави, заміняючи її політикою "дерибану". Що в сучасних умовах рівноцінно знищенню країни.
Відмінність між ними тільки в тому, що перший це робив відкрито, а друга - через таємні додаткові протоколи до договорів та угод, чіпляючи при цьому "локшину на вуха людям.
Тимошенко змінити не можливо. Тому її опозиція до "банди донецьких" є боротьбою не за становлення та захист держави Україна, а боротьбою за першість по її знищенню.
Бог любить Україну. Тільки щоб прості люди дійсно стали її господарями і створили громадянське суспільство, варто пройти важкі випробовування через втрату ілюзій. Те, що важко дається, а от цінується набагато сильніше.
Ця любов проявляється у тому, що дві сили, які все роблять для знищення країни, опинилися в ситуації знищення одна одної.
Цугцванг Тимошенко
Намагання прем"єра Тимошенко утриматися на посаді доб'є економіку та її власний рейтинг. Відставка з посади прем'єра доведе її до цілком можливого притягнення до кримінальної відповідальності (є за що).
В кращому випадку, до повторення шляху Наталії Вітренко або еміграції. Головні розчарування для Юлії у своїй "вибраності" попереду.
Цугцванг Януковича
Ще до оголошення переможцем виборів та інавгурації, Янукович та його команда видали "на гора" стільки перлів, підтверджуючих його невідповідність планці лідера країни та повне нерозуміння реальної ситуації, що падіння другого Віктора може відбутися набагато швидше, ніж першого.
Хлопці явно плутають Донецьк з Україною. Облом настане дуже швидко.
У разі неспроможності позбутися прем'єрства Тимошенко, Янукович швидко перетвориться у "Ющенко-2". З усіма наслідками.
В разі усунення Юлії та захоплення уряду донецькими, покладе на себе повну відповідальність за подальшу економічну кризу та підтвердить свою нездатність впоратися з нею.
З економічною кризою, як свідчить попередній досвід, не здатен справитися жоден з них.
Оздоровлення суспільства вже почалося. Тому підтвердження -більше мільйона голосів активних виборців, які не підтримали у другому турі жодного кандидата.
Суспільство отримало щеплення від хвороби під назвою "Тимошенко". Черга за щепленням від хвороби під назвою "Янукович".
Нас чекають важкі часи. Але це найкоротший шлях до одужання. Головне - не прогаяти та використати його максимально ефективно: об'єднатися, запропонувавши суспільству реальний шлях по розбудові України.
Нас багато, тих, хто розуміє безперспективність шляху, по якому вели і хочуть далі вести Україну деградовані "еліти" двох "лідерів". Тих, хто прагне кращої долі для своїх рідних та країни.
Робота буде важка. Потрібно відкинути та позбутися багатьох фобій та помилкових стереотипів. Багатьом - поступитися часткою своїх власних амбіцій заради спільної справи.
Не виключаю, що лідером нової сили може стати вже відомий політик, який, поки що знаходиться у другому ешелоні. Мусимо бути реалістами: ідеального лідера, особливо в умовах України, знайти важко, а скоріше, неможливо.
Але сьогодні це і не потрібно. Достатньо буде здатності очолити команду фахівців, які на перший план будуть виставляти суспільні інтереси, і лише потім особисті.
Який зможе акумулювати інтелектуальні, фінансові та організаційні ресурси для проведення необхідних реформ. Який, разом з командою, зможе запропонувати, прийнятний для переважної більшості, включаючи і найбагатших, реальний шлях виходу з глибокої соціально-економічної кризи.
Альтернативи немає. Економічна ситуація змусить, заради виживання, піти саме таким шляхом. Сьогоднішні "лідери" генетично на це не здатні.
Ігор Квятковський, народний депутат України 2-го та 3-го скликань, для УП
