Янукович і Росія
Як в Україні так і Росії мало хто сумнівається у "проросійській" орієнтації Віктора Януковича. Лідер Партії регіонів ніколи й не приховував своїх симпатій до російського вектора у зовнішній політиці.
А щоб у нікого не виникало сумнівів у твердості його позиції, одразу ж після виборів заявив, що пріоритетними для нього будуть відносини із Росією та СНД.
"Наші країни тісно пов'язані - економікою, культурою, історією. Наші господарчі комплекси доповнюють один одного. Ці переваги необхідно використовувати заради наших народів. Ми розчистимо завали непорозуміння та старих проблем, створених за роки "помаранчевої" влади, - заявив Янукович.
Проте кожен, хто спостерігав за українськими виборами, мав змогу побачити, що саме Росія не віддячила Януковичу за його щирість.
Не дочекавшись остаточного підрахунку голосів, Януковича вітали керівники держав провідних європейських країн, США і навіть Грузії, але не "братньої" Росії.
Натомість президент РФ Дмитро Медведєв у телефонній бесіді привітав Януковича, підкреслюю, із "завершенням виборчої кампанії", що "дістала високу оцінку міжнародних спостерігачів, і успіхом, досягнутим на виборах президента".
Згодом прес-секретар глави російської держави Наталія Тімакова сухо повідомила банальну істину, що, мовляв, з "новим президентом України, якого обрав український народ, глава російської держави має намір співпрацювати".
Очевидно, що обережність Медведєва можна пояснити гірким уроком 2004 року, коли його попередник поквапився привітати з перемогою на виборах Януковича, а натомість президентом України став Ющенко.
Однак не все так просто, як на перший погляд. Насправді Російська Федерація не обділила увагою Віктора Януковича, як переможця виборів 2010. Одним з перших його привітав "духовний лідер" Росії патріарх Московський і всієї Русі Кіріл, вітання якого має глибокий політичний підтекст.
Передусім московський патріарх відзначив, що "вибори завершилися" і що в "історію відходить період потрясінь і нестабільності". Далі наголосив, що з новим президентом пов'язуються великі надії, а Україні доведеться пройти нелегкий шлях, адже країна, на його думку, дуже довго перебувала у складній політичній та економічній ситуації.
І найголовніше, що відзначив Кіріл, і що необхідно зацитувати: "Але найбільше майбутнє України залежить від її громадян. Жодна країна світу не має права вказувати вам (Україні - авт.), що робити і як жити. Переконаний, що древній Київ і Україна в цілому завжди будуть важливим центром східнохристиянського світу, відкритим для співпраці з усіма близькими і далекими, особливо з народами поєднаними спільною історією та спільною вірою".
Іншими словами, не важко побачити, що Кіріл фактично виступив речником російського погляду на поствиборну Україну суть якого зводиться до кількох тверджень.
По-перше, вражає, хоч і не дивує, що патріарх трактує сусідню європейську країну як провінцію Росії та запевняє її, що відтепер жодна інша держава не посміє їй "вказувати". Хоч уся новітня історія взаємин двох держав ілюструє, що слова патріарха насамперед стосуються самої Росії.
По-друге, вкотре патріарх за доконаний факт видає існування якогось єдиного "східнохристиянського світу", у якому одним із важливих центрів є Київ. У даному випадку йдеться про реалізацію геополітичної і геокультурної концепції під промовистою назвою "Рускій мір", активним адептом якої останнім часом виступає Кіріл.
Загалом треба відзначити, що Росія більш ніж стримано коментує перемогу на виборах президента України Віктора Януковича.
І не тому, що не вірить у лояльність Януковича, а тому, що більше не вірить у лояльність українського народу, який вона поставила перед вибором: погодитися на геополітичний аншлюс із Кремлем, або ж і надалі перебувати у стані жорсткого політичного, економічного і культурного протистояння.
Характерною у цьому плані є риторика Жиріновського, до якої той вдався одразу ж після виборів. Віце-спікер Держдуми РФ вважав за необхідне в інтерв`ю "Ехо Москви" заявити, що через 5 років східна частина України приєднається до Росії.
Відповідаючи на запитання: "Ви, як і раніше, вважаєте, що після того як переміг Віктор Янукович, потрібно дійсно приєднати Україну до Росії, або, принаймні, її значну частину?", - цей політик ствердно відповів: "Я вважаю, що це було б кращим вирішенням питання.
Тому що видно, це дві різні України - західна, це те, що входило до Австро-Угорщини, Польщі, - тобто це Прибалтика, а східна Україна - це Ташкент. Тому схід - це Росія. Донбас Сталін подарував, Крим - Хрущов, - це все входило до складу Росії, там, в основному російське населення.
І одна з причин перемоги Януковича - він знає українську мову, але в основі він російська людина". Ось так, не більше, і не менше.
Думаю, що на багатьох українців, особливо тих, які проживають на Сході й Півдні України чекають великі розчарування через крах ілюзій щодо швидкої і безболісної гармонізації взаємин між Україною і Росією.
Можна допусти, що після президентських виборів багато чого змінилося в Україні. Але при цьому не треба забувати, що нічого не змінилося у Росії, яка й надалі трактуватиме Україну як тимчасовий бар'єр на шляху розширення "руского міра".
Для сучасної Росії, яка врешті визначилася із своїми геополітичними амбіціями та прагне тотального панування на пострадянському просторі, Україна залишатиметься "небезпечною" до тих пір, поки український народ сам обиратиме собі владу.
Так було у минулому. Нічого не змінилося й сьогодні.
Богдан Червак, для УП
