Євро-2012 і українська гостинність
Одразу після цього у варшавському Палаці культури і науки була організована прес-конференція української сторони. Президент ФФУ Григорій Суркіс зробив наголос на "слов'янській гостинності" українців, яка має зачарувати не тільки гостей і учасників турніру, але й весь світ. Віце-прем'єр Іван Васюник підкреслив, що Євро-2012 є головним антикризовим проектом в Україні.
Звісно, головні організатори турніру частково мають рацію. В скрутні для України кризові часи було побудовано дві великі спортивні арени у Харкові та Донецьку, йде активна реставрація НСК "Олімпійський", на яку Кабмін регулярно виділяє немалі кошти, а ситуація навколо львівського стадіону знаходиться під контролем, як повідомляє директор турніру Маркіян Лубківський.
Але загрози залишаються. Якщо із спортивними аренами ситуація більш менш зрозуміла, то питання щодо іншої, необхідної для Євро-2012 інфраструктури лишається відкритим.
Відомо, що українська гостинність славиться у всьому світі, але для широкого її прояву необхідно створити належні умови. В іншому випадку, щира гостинність може перетворитись на банальну нав'язливість туристам своїх товарів та послуг.
Річ в тім, що Євро-2012 відкриває широкі можливості заробітку для населення. Держава повинна контролювати цей процес на всіх його етапах. В першу чергу, для формування пропозиції, тобто що цікавить іноземного вболівальника, слід спочатку дослідити попит.
Для цього можна використати досвід організаторів минулих Євро-2008, 2004 і т.д. В такому випадку, той чи інший товар або послуга завжди знайдуть свого споживача.
Інформування про норми і стандарти в економічно розвинених країнах має поширюватись серед нашого населення вже сьогодні. Сюди слід включити і рівень сервісу в готелях, і манери спілкування з пересічними іноземними гостями країни, і відповідність ціни-якості наданих товарів або послуг.
По-друге, для того, аби налагодити відповідний сервіс у вітчизняних готелях їх потрібно спочатку мати у достатній кількості.
На сьогоднішній день цій інфраструктурній галузі приділяється мізерна увага. Згідно висновкам експертів Всеукраїнської федерації роботодавців в сфері туризму, у галузі готельного будівництва відповідно графіку виконується лише 11 % робіт. Таким чином, ми втрачаємо туристичну привабливість країни, а паралельно з тим знижується її імідж на міжнародній арені, держава і пересічні громадяни недоотримають значну кількість прибутків від потенційних туристів.
Завдяки грамотним інвестиціям у сферу послуг в 2003 році дана галузь склала 70 % ВВП у Німеччині. У сусідній Австрії кількість людей, що зайняті тільки у сфері туризму складає 5,3 % від загальної кількості працюючого населення, а це приблизно 200 тисяч осіб.
По-третє, слід проводити інформаційну кампанію, що стосується української гостинності та інших переваг не лише в середині країни, але й далеко за її межами.
Наприклад, весною 2008 року Фінляндія інвестувала 400 тисяч євро для проведення рекламної кампанії у Росії щодо переваг відпочинку у скандинавській країні. Внаслідок цього, за неповний 2008-й рік фіни заробили на російських туристах 460 мільйонів євро.
Що заважає українцям заробляти подібним чином, не чекаючи 2012 року ?
По-четверте, в Україні створюється загроза хаотичного ринку під час Євро-2012.
Сюди можна віднести масові спекуляції на чому тільки можливо, починаючи від квитків, закінчуючи орендою місць у гуртожитках, стихійні ринки у непередбачуваних для цього місцях із товарами сумнівної якості, нав'язливі пропозиції від таксистів скористатись їхніми послугами за непомірну плату і т.д.
Аби попередити подібні явища, повинна вестись активна просвітницька робота в цьому напрямку. Важливо зрозуміти, що в умовах хаотичного ринку втрачають всі: бізнес в обличчі як дрібного підприємця, так і великої корпорації, держава у вигляді недоотримання значних сум від податків та сам споживач, який купує неякісний товар.
Але головна втрата - це імідж країни, який може бути значно зіпсований через несистемний підхід до вирішення проблем у сфері послуг і навіть щира українська гостинність, за відсутності належних умов для її реалізації, тут не зарадить.
Павло Цируль, голова правління комітету громадського контролю ЧЄ-12, спеціально для УП
